Внутрішня ситуація в Україні
"Вибори" - це копняк тим прокремлівським силам, які окопались в Києві. Очікую, через тиждень-два на екранах ТВ з'явиться Медведчук з заявами: "Пусть и незаконное, но народное волеизьявление!", "Киев должен начать диалог с представителями Донецка и Луганска, которых выбрали граждане!", "Партия войны игнорирует голос народа Донбасса!" й іншими кремлівськими тезами, які Путін озвучує ще з 2014-го року. Через тиждень після Медведчука хором заспівають й інші кремлівські посіпаки: від "лагідної" Ставнійчук, до "непримиренного" Мураєва. Небезпека повтору молдовського сценарію замайорить над Печерськими пагорбами.
А що ж ззовні?
Сценарій перший: РФ не визнає "республіки" і зберігає статус-кво. При цьому, РФ буде час від часу витягати з рукава двох "джокерів" і маніпулювати ними, як картковий шахрай. До речі, саме тому і не був реалізований сценарій "об'єдднання братніх народів двох республік" - зі стратегічної точки зору шулера, краще мати двох джокерів, ніж одного.
Перебуваючи не переговорах, можна розігрувати карту "конфлікту між республіками", "існують протиріччя". "Т1 погоджується, а Т2 - ні" і таке інше. Поле для шахрайського маневру досить широке!
До речі, з Москви вже понеслось:"Киеву нужно признать выборы в ЛДНР и начать переговоры с Донецком и Луганском! Иначе, Украина рискует навсегда потерять эти территории!".
Сценарій другий: РФ визнає ці "вибори" і Держдума визнає ці "молоді республіки". До Росії приєднаються Осетія з Абхазією та якісь-там острови "Великої Пальми... В подальшому, "молоді республіки" звернуться до Путіна з никзою прохань: від надання гуманітарної допомоги, до приєднання до РФ. Шантаж зміниться. Від пропозицій "федералізації" (адже "республіки" вже існують і ми їх визнали!), до погроз приєднанням до складу РФ. Про надання "воєнної допомоги" мова не йде - це буде перше прохання і перше ж позитивне рішення Кремля.
Сценарій третій: РФ визнає вибори, отримує звернення до "братского московского народа" і включає Т1 та Т2 (так в Росії іменують окуповані території) до складу Росії. Російська армія "офіційно" заходить не окуповану територію і бере під контроль лінію зіткнення. Відбувається ще одна зміна кородонів та зміна меж федеральних округів РФ. Росія отримує зруйновану інфраструктуру з виснаженим населенням та розграбованою промисловістю. За таким сценарієм РФ отримає на шию ще більше фінансово-економічне навантаження, яке буде обумволено не тільки розмірами фінансового утримання Т1 та Т2, але й наслідками наступних, більш жорстких, санкцій.
Переконаний - Путіну потрібна вся Україна, а не окремі шматочки двох областей.
Для цього Кремль реалізує сценарій "політичної окупації", намагаючись взяти під політичний контроль всю нашу державу, інтегруючи в український політикум своїх агентів впливу. Адже, не дарма Путін багаторазово зазначав, що він готовий до переговорів, але з іншою владою.
Отже, спочатку Кремль зробить все можливе, аби просунути на посаду Президента "переговорну" людину. Надто примітивно розмірковувати, мовляв "Ні Бойко, ні Мураєв ніколи не пройдуть". Так, не пройдуть ці одіозні персонажі. Але на фоні цих "непрохідних" Москва підготувала цілу низку "нейтральних", але підконтрольних їй, кандидатур. Саме когось з цієї когорти і буде реально підтримувати Кремль. А Мураєви та Рабіновичі - це мішура, "прикриття".
В разі невдачі, Москва буде намагатись проштовхнути до складу Верховної Ради якомога більше "наших". Беручи до уваги схильність нашої "еліти" до домовленостей, до компромісів, я легко можу уявити собі виникнення нової "ширки"! Забули вже про спробу об'єднанная БЮТ з ПР?! Виходячи з того, що ми живемо в парламентсько-президентській республіці, "голуби миру" будуть мати можливість, фактично, керувати державою. Якщо не в складі більшості, то під час звичних "торгів": "ми вам - бюджет, ви нам - "прямі переговори"...
Таким чином, з моєї точки зору, до проведення виборів в Україні, Москва буде уникати різких рухів, очікуючи позитивного результату від своїх поплічників на внутрішньому політичному фронті.