Згідно офіційної інформації, розміщеної на сайті міністерства, реформи, які має проводити або вже проводить новий міністр, поки зводяться до наступних пунктів:
1. Скасування сертифікації зерна і зерносховищ.
2. Скасування технічного огляду сільськогосподарської техніки.
3. Скорочення фінансування деяких програм, зокрема по створенню оптових ринків сільськогосподарської продукції.
4. Скорочення підтримки тваринницької галузі.
5. Скасування мінімальних цін на цукор.
6. Скасування проектів землеустрою і нова система реєстрації прав на оренду.
7. Відміна щоразового дозволу на ввезення тварин та продукції тваринного походження.
8. Сприяння відкриттю в Україні виробничих потужностей іноземних компаній із виробництва сільськогосподарської техніки.
9. «Розкуркулення» великих агрохолдингів.
10. Ідентифікація всіх сільськогосподарських тварин на території держави та інша адаптація українського законодавства до норм ЄС.
Ось наче і все. Якщо список не повний – це питання не до мене. Тому що системного документу по розвитку галузі ніхто не надав. Тож вищезазначені пункти – це витяги із офіційних заяв і інтерв’ю, які активно роздає новий міністр. Іншої інформації поки що нема, а чекати на програмний документ аграрний комплекс і українське село не може. Адже проблеми потрібно вирішувати оперативно, інакше Україна втратить галузь.
Зразу скажу, що я підтримую кроки нового міністра щодо усунення умов для сплати корупційних платежів на ринку. Дерегуляція проводиться в Україні не один рік і це позитивний процес, який буде мати результати. Це найпростіша реформа. Але її недостатньо для створення конкурентноздатної системи. Зараз важливо отримати відповідь на цілий ряд більш насущних питань.
Перше. Яка Ваша позиція по створенню вільного ринку землі? Це основне питання від якого буде залежати майбутнє України. І намагатися уникнути прямої відповіді на нього, як сьогодні намагаєтеся зробити Ви, не личить патріоту. Тож, чи буде міністерство ініціювати продаж сільськогосподарської землі? Якщо так, то які запобіжники будуть встановлені для того, щоб її не скупили іноземці? Чи буде формуватися державний банк землі в цьому процесі і на яких принципах? Якщо такої ініціативи не буде, то до якого терміну буде діяти нинішній мораторій?
Друге. На ринку вже зрозуміли, що Ви будете створювати умови по зменшенню банків землі у великих агрохолдингів, аж до її відбору. Це випливає із ваших інтерв’ю. Чи розумієте Ви наслідки подібних дій сьогодні? Собівартість виробництва у великої компанії, яка має власні можливості по зберіганню, переробці, транспортуванню, значно нижчі, ніж у дрібного бізнесмена. Нижча собівартість робить українське зерно більш конкурентноздатним на світових ринках, де ми конкуруємо перш за все з Росією і Казахстаном. Вона надає можливості для розвитку, оновленню парків техніки, використання сучасних засобів захисту рослин і добрив. Дрібний власник не може собі цього дозволити. Він живе від врожаю до врожаю. Якщо робити ставку на нього в масштабах країни, то ми втратимо мінімум 30% від загального експорту зернових в перспективі 3-4 років. Більш того, постане питання знищення переробної промисловості, потужностей по зберіганню.
Не менш важливим фактором є залучення інвестицій в сільське господарство. Сьогодні акції багатьох українських агрохолдингів розміщені на іноземних біржах. Що відбудеться в тому випадку, коли Ви почнете вбивати їх бізнес через умови до об’єму орендованої землі? Відтік інвестицій, розчарування західних інвесторів, зменшення посівних площ і криза в АПК. Вважаю, що сьогодні всі мають бути в рівних законодавчих умовах – і дрібний, і середній, і великий бізнес. Не потрібно нікому давати преференцій. Але й душити нікого не треба, бо задушите не виробників, а українське село.
Третє. Чому Ви нічого не говорите про встановлення єдиних стандартів по соціальній відповідальності агробізнесу? Я говорю про збільшення виплат за оренду землі людям, а також в місцеві бюджети, встановлення єдиної ставки орендної плати на рівні 4,5% для всіх без винятку і введення виплат в місцеві бюджети від агрофірм залежно від об’єму орендованої землі в селах. Ви справедливо говорите, що компанії використовують села і знищують інфраструктуру, дороги, не допомагають населеним пунктам. Такі факти є. Відповідальних виробників в Україні, які б допомагали селам, на жаль, не багато. То давайте зобов’яжемо їх це робити на законодавчому рівні! Це допоможе українському селу, відновить школи і лікарні, дороги і освітлення. Подібна практика вже давно діє в Черкаській області в багатьох населених пунктах. Але закон має бути один для всіх без винятків. Платити людям і в бюджети має і агрофірма, і фермер. Але кожний відповідно об’єму орендованої землі. Відповідні законопроекти зареєстровані в парламенті.
Четверте. Питання ГМО. Наскільки зрозуміло з інтерв’ю Ви не проти того, щоб використовувати генномодифіковане насіння при виробництві технічних культур. Коли Ви збираєтеся дозволити вирощування ГМО в Україні, які бачите механізми і чи збираєтеся питати думку людей щодо цього? Що чекає Україну в цьому напрямі в найближчий рік?
П‘яте. Яким чином Ви збираєтеся підтримувати вітчизняну переробну промисловість і тваринництво? Адже саме ці галузі дадуть можливість створити нові робочі місця в селі і продукцію з високим рівнем доданої вартості. Яка Ваша позиція щодо завезення тростини і тростинного цукру в Україну?
Шосте. Яким чином влада забезпечить майнові права на земельні паї громадян України в Автономній Республіці Крим? Які кроки будете робити Ви в першочерговому порядку?
Сьоме. Яким чином міністерство буде розширювати ринки збуту української продукції з врахуванням нинішніх взаємовідносин з Росією, загальним падінням рівня споживання на ринках Близького Сходу і Північної Африки? Які конкретні домовленості Ви як міністр будете виконувати з Китаєм? Про які «нові напрями роботи» Ви говорили на зустрічі з Послом Китаю, яку провели однією з перших?
Переконаний, що відповіді на ці питання цікавлять не лише мене і моїх виборців з Черкащини, але й більшість громадян України, які мають відношення до українського села і сільського господарства.