Але ж ні, це всього лише один із найближчих пляжів на березі лиману, а більшість людей у глині ― біженці з Донецької області. Тут їх дуже багато. Ось тоненька дівчина з двома маленькими дітьми піднімається схилом і несе на руках молодшого. Підвезли, завели розмову.
― Тут непогано, хоча ми збиралися так швидко, що встигли взяти лише найцінніше, ― з посмішкою розповідає дівчина, киваючи на малюків. ― Ставляться до нас дуже добре, годують, живемо безкоштовно на базі відпочинку.
― А як умови? ― питаю.
― Пострілів не чути ― і це головне, ― відповідає дівчина вже без посмішки. Ми приїхали, бо вдома страшно. Дуже вдячні на тепле відношення.
Голос її звучить щиро і втомлено, говорить правильні слова, тримається з гідністю.
Висадили біля воріт бази, прямуємо в бік головного мосту, який поєднує лиман і море. Навколо ― понурі види безнадійної цього року, надто спокійної пляжної торгівлі. Сувенірчики, персики по 8, 15 і 20 грн., сумнівні біляші… Але якщо подивитися далі (як і належить справжнім шукачам дзен), можна побачити розкішний берег, красиву воду і захід сонця, який неспинно наближається.
Ми у Сергіївці, друзі! Тож розповімо все як на духу.
Місцезнаходження і дорога
Сергіївка ― курорт на березі Шаболатського лиману і Чорного моря водночас, розташований у 80 км від Одеси. Їхати як на Затоку, тільки трохи далі. Не проґавте поворот на Миколаївку, вказівників на саму Сергіївку не так багато. Дорога, самі розумієте, не фонтан. Від Затоки узагалі не фонтан.
Оцінка ― 7.
Характеристика місця по суті питання
Курорт Сергіївка відомий, перш за все, своїм цілющим повітрям: степово-морським, чистим, без домішок заводів і фабрик ― їх тут просто немає. Це особлива екологічна зона, і навіть у картці санаторно-курортного лікування буде зазначено, що обов’язково включено лікування повітрям. Акліматизація миттєва і зі звиканням ― після Сергіївки важко дихати будь-де.
Окрім повітря, тут дві водойми і дві можливості для водних процедур: Шаболатський лиман і Чорне море, розмежовані довгою піщаною косою, яка, власне, і є головним місцем тусовки усіх туристів.
Сергіївка ― грязебальнеолікарня. Грязь тут не проста, а сульфідна, лікує від багатьох хвороб, особливо допомагає при судинних недугах і захворюваннях шкіри.
Оцінка ― 6, і згодом я поясню трагічну втрату 4-х балів.
Інфраструктура
Почну здалеку. Перше, що ми побачили, коли зайшли на косу, яка межує з лиманом, і опинилися на чорноморському пляжі, ― це гігантські купи сміття на піску і похилені будівлі-споруди, які давно вже просять якщо не ремонту, то хоча б чесної критики. Але краще все ж таки ремонту.
Так от, зайшли, подивилися навколо і вирішили записати 15-секундний відеокоментар ― перше враження про Сергіївку. Цим ми викликали сильний інтерес з боку бізнес-еліти пляжу. Наприклад, Олег Олександрович, трохи напідпитку і з недоброю посмішкою, підійшов ближче, розібрався в ситуації і повідомив, що він сепаратист, але до нас нічого, власне, не має.
За наступні пару хвилин на лавці біля ларька «Пиво-пирожки-крИветки» зібралися ще кілька сепаратистів, які теж нічого до нас не мали, але мали що сказати: говорили, в основному, про унікальну місцеву природу і про те, що таких природних заповідників мало залишилося на землі.
А от білозубий, тверезий і засмаглий Коля, завідувач скутерами і батутом, повідомив, що сезон почався так собі, що дуже багато біженців і всі сергіївці допомагають їм і навіть дають заробити, що тут однаково добре ставляться до всіх людей і хочуть, щоб якнайшвидше настав мир і всі приїхали в Сергіївку відпочивати.
Коля мені дуже сподобався, і я довірливо спитала його:
― Як ви вважаєте, чому тут у вас такий бруд і така розруха?
― Нашому меру не до прибирання якихось там пляшок, у нас біженці, їх розміщати треба. Ви тільки уявіть, скільки у мера турбот? ― резонно заперечив Коля. ― А нам потрібні люди, тут усі живуть тільки на сезоні: літо годує зиму. Ой, вибачте, треба йти ― бачите, он якісь п’яні на моторному човні вздовж берега, зараз усіх тут позбивають!
Журналісти мають бути об’єктивними і не давати оцінок, тому ми вирішили не оцінювати, а просто розповідати. Наприклад, посеред пляжу височіє дивна бетонна споруда, схожа на барак: вона порожня і зі слідами війни зовні. Поряд мальовничо розмістилися маленький бетонозмішувач і купка якихось будматеріалів. Усе це ― на піску, в кількох метрах від берегу, навколо бігають веселі діти.
― А що це? ― дуже дружелюбно питаю у продавчині крИветок, яка вже стала нам майже рідною.
― Та це в минулому році кафе затопило. Ну, ми його потроху відбудовуємо.
Окрім ларька з крИветками і Коліного батута, з інфраструктури є: кафе (подробиці у розділі «Харчування»), тир, річковий трамвайчик (з одного берега лиману на інший ― 5 гривень), ринок, поліклініка і так далі.
Оцінка ― 5, бо все, що ми побачили, знаходиться в такому плачевному стані, що ним узагалі не хочеться користуватися.
Проживання
І чисельні бази відпочинку, і всюдисущий приватний сектор пропонують комфортне поселення від 60 гривень за людину. Умови цілком нормальні, незважаючи на незмивну печатку «совка». А якщо ви зможете додати до вашого добового бюджету гривень 200 за всю родину, жити будете просто по-королівськи.
Санаторно-курортне лікування з проживанням і харчуванням в одному з санаторіїв курорту «Сергіївка» ― від 300 гривень на день. У комплексі ― бальнеолікування сульфідними грязями.
Оцінка ― 7 балів.
Харчування
На узбережжі функціонують кілька кафе. Одне з них ― кафе «Прибой», де ми, на свій страх і ризик, скуштували два напої: квас і молочний коктейль з присмаком малини. Перший був не придатним для вживання пійлом з порошку, другий ― витвором псевдомолочного мистецтва з домішками малинового концентрату. Квас – 5 грн., коктейль ― 8 грн. Там само, у кафе, дівчина у невипраному фартусі готувала млинці для населення, по 1 грн. за штучку. Тими ж руками, якими перераховувала гроші. Скуштувати ми не наважились.
Із установ громадського харчування ― вже відома вам пиріжкова з крИветками, а також нежиле, на перший погляд, кафе «ИЦЦ» із вивіскою з загубленими літерами «П» і «А».
Але якщо ви поселилися на базі відпочинку чи в санаторії, то з харчуванням проблем не буде. Про якість нічого не скажемо, бо не куштували.
Але в кафе на центральному ринку заглянули ― там для нас зробили 10 бутербродів із сиром і 2 ― з сервелатом, на загальну суму 150 грн.
Також на ринку функціонує бар, який пропонує комплексні обіди за 45 гривень для відпочиваючих, куди, приміром, входить суп із домашньою лапшею, овочевий салатик, гречка з котлетою і компот. І хліб.
Голодними не будете, але оцінка ― 5.
5 балів знімаємо за неапетитний вигляд барів і кафе на узбережжі.
Розваги
Купатися, пірнати, кататися на річковому трамвайчику (5 грн. в один бік), а ще човни і катамарани, на березі ― невеликий батут для дітей, гірка. Словом, мінімальний набір стандартних курортних розваг. А ще тут багато пляжів і пляжиків ― навколо коси і поза нею. Обирай кожного дня різний ― і розважайся!
Оцінка ― 6.
Можливість відпочинку з дітьми
Зазвичай на море їдуть із дітками, а їм нічого, окрім самого моря, і не треба. Інфраструктура має для них найменше значення. Сергіївка для сімейного відпочинку цілком пристосована, але особисто я ані дітей би туди не повезла, ані сама б не поїхала. Хочеться вірити, що Сергіївка наступного року зможе гідно себе проявити і стати європейським курортом хоча б процентів на 10. Природних можливостей для цього ― аж на три Клондайки.
Оцінка ― 4.
Чистота
В екологічному плані ці місця вважаються ледь не найчистішими в регіоні. Тут найчистіше море і найчистіше повітря. Поєднання степового з морським добре впливає не лише на ЦНС, але й на шкіру. Я щиро вірю, що так воно і є. Але як людина з вираженим візуальним сприйняттям будь-яку екологію я сприймаю через картинку, яку бачать мої очі. А, окрім мальовничих пейзажів і моря, вони побачили багато сміття і відвертої «совкової» розрухи. Нічого новенького, апетитного, сяючого чистотою.
Оцінка ― 5.
Wi-Fi і мобільний зв’язок
Мобільний інтернет працює нормально, зв’язок теж, на деяких базах відпочинку є Wi-Fi. Опитування відпочиваючих показало: коли їм потрібен інтернет ― він у них є.
Оцінка ― 7.
Безпека
Ні гірше, ні краще, ніж в інших місцях узбережжя. На воді є рятувальна станція, в Сергіївці є поліклініка і, звичайно, відділок міліції. Ми провели в цьому селищі 1 день, не можу сказати, що почувалися, як у янгола під крилом. Усім, хто їде в ці місця, рекомендуємо уважніше ставитися до харчування і не купувати хот-доги в придорожніх ларьках.
Оцінка ― 7.
Сповнений глибокого змісту висновок
Коли ти переходиш на морський бік Сергіївки по величезному мосту, простягнутому через лиман, і з усіх боків бачиш гладь води, скелясті береги і простір, то розумієш, що краса нашої Батьківщини безмежна. Але щойно ступає нога на берег, ти наштовхуєшся на сувору реальність ― ніхто ні за що не відповідає, сміття саме насипалося, будівлі самі розвалилися.
Кажуть, що Сергіївські коси ― найчистіші місця у регіоні. Але ми не змогли у повній мірі відчути харизму тутешніх місць. Не виключаю, що просто день був такий, просто люди були такі, просто спека, просто випадок.