В рамках проекта «Знайдено в Україні» поэтесса Лала Тарапакина, фотограф Андрей Горб и художница Иванка Яковина проедут через всю страну в поисках новых мест для отдыха.Детальнее - по ссылке: За месяц три путешественника проедут на автомобиле 10 тысяч километров по Украине.
Так ли уж сказочны зимние вечера в окрестностях Диканьки и можно ли силой мысли левитировать галушки и вареники – чтобы ответить на эти вопросы, мы отправились в Полтавскую область…
Мы ездим и видим каждый день десятки каких-то мест, но пишем только о тех, где у нас захватывало дух от счастья, впечатлений, информации и эмоций. Это те места, где обязательно нужно…
Мы вернулись сюда зимой и намеренно поездили по наименее посещаемым местам. Потому что мы наивно полагаем, что вы и без нас нашли Качановку и Батурин, но вот Мезина вам точно не хватает…
Пожалуй, ни в одном обзоре проекта не будет столько историй и сказок, как в этом. Недавно пересматривала видео этой части путешествия, так вообще ревела.
Мы приехали в этот город потому, что, несмотря на то, что Ужгород известен абсолютно всем, немногие рассматривают его как место для зимнего путешествия. И вот абсолютно зря.
Собственно с Вижницы и начинаются Карпаты. Еще в 13 веке, когда монголо-татары напали на буковинский городочек на Черемоше, уцелела только одна «вежа», что и дало название поселению…
Здесь такой воздух, что можно прикладывать его ко всем ранам, включая душевные, и они заживут. Здесь такая природа, что в любую погоду любого сезона глаза найдут повод быть широко…
В 5 утра возле самой известной садыбы «для недошедших альпинистов» «У Миколи» сурово просигналил ЗИЛ. Хозяйка со смесью ужаса и жалости нацепила на мою шапку красный шерстяной платок…
Мы прибыли в Яремче поздно вечером, и только я одна была бодра и весела. Нам предстояли ночной подъем и встреча рассвета, чтобы со свежими силами разузнать, за чем нужно ехать в Яремче…
Цього разу ми прямуємо в Чернігівську область ― місце, в яке ви звали нас частіше, ніж будь-куди. Ну, ми зрозуміли, чому:)
Цей огляд буде трохи незвичним: до нього увійшли аж три…
Це було несподівано. За 200 метрів до вивіски «Курорт Орлівщина» ми ще не знали, що опинимося там.
Особисто для мене Запоріжжя почалося ще на Бирючому острові, куди приїхали мої прекрасні запорізькі подружки. Повіяло теплом і гостинністю ― з міста, де я досі ніколи не була. Ну й…
Бирючий острів став одним із тих місць нашої автоекспедиції, яке ми вважаємо нашим головним відкриттям і ставимо йому три «мішленівські» зірки. А в мішленівській інтерпретації це означає…
Жили ми в одному з кращих яхт-клубів України, тому і Нова Каховка дісталася нам крізь призму причалів, човнів і вітрил – у кожного з нас трьох від подорожі півднем і південним сходом…
«Українська Венеція», «місто на воді» та інші туристичні визначення – оце й усе, що я знала про Вилкове. Дійсність перевищила будь-які очікування і зламала усі стереотипи.
…і ось він, Вознесенськ. Місто, де я провела усе своє дитинство. Любий, рідний, розмальований спогадами, він голосно кликав ― і от вони ми, добридень! Іванка і Андрій були тут уперше…
Тут розкинувся каньйон Південного Бугу з 12-ма порогами, найзліший з яких ― Клик, і безліч скель, на одній з яких ― Протичанській скелі ― живе жовточеревий і нешкідливий полоз Вася…
Вузька піщана коса, люди в якійсь чорно-коричневій глині, інвалідний візок на пагорку. Здавалося, ми потрапили на зйомки життєствердного і трохи сюрреалістичного фільму з сюжетом про…
Ми чітко розуміємо, що Шацькі озера вже дуже давно знайдені в Україні. Але ми повинні були заїхати, аби хоч спробувати знайти серед усіх 30-ти озер ТЕ САМЕ озеро, яке ви ще не бачили…
Приезжайте. Тут невероятно красиво. Приехав сюда недели на две, вы вернетесь счастливой, свежей, помолодевшей, с бархатной кожей без экземы и удивлением от того, что чистые места для…
«Косино» ― це майже примара, ми повертали «не туди» не менше десяти разів, нервували і пропускали єдиний вільний захід сонця для зйомок у своєму меганасиченому графіку. Але ми його…
Вперше я порушую власне правило ― писати огляди після невеликого відпочинку від перших вражень. Пишу із тремтінням після поїздки на УАЗику і наших пригод, сидячи на м’якому дивані…
