Відповідно до офіційних даних Державного комітету статистики, найбільшу кількість шкіл було закрито у період з 2010 року по 2013 рік, кількість навчальних закладів скоротилась з 20,6 тис. до 19,7 тис.. На жаль, тенденція оптимізації освіти зберігається і надалі.
Під час мого балотування у народні депутати України, в моєму рідному регіони, мені повідомляли про школи, які вже встигли закрити. Наприклад, початкова школа №13, яка була ліквідована, з метою зменшення навантаження на місцевий бюджет. Це призвело до того, що батьки змушені обирати між безпекою дитини і її навчанням та розвитком. А проблема в тому, що майже відсутнє транспортне забезпечення між центром міста та віддаленими районами, в яких закриваються такі школи. І діти вимушені повертатись пізно додому по неосвітлених вулицях, з відкритими люками, проходячи повз пустинні та занедбані ділянки. А батьки повинні думати, як потрапить дитина додому, після навчання, особливо, коли в школі є друга зміна, тим більш, в зимовий період. Яке вже відвідування позашкільних гуртків за таких умов?!
Майже початок року, а вже надійшло звернення від мешканців Павлограду, з проханням не допустити закриття початкової школи №21, його підписали більш ніж 200 батьків, які стурбовані майбутнім своїх дітей!
В течении 2010 года закрыто 115 школ, а в 2011 – 200. А последние 20 лет количество учеников уменьшилось почти на 40%, а количество школ – только на 7%
— Минобразования
Представники місцевої влади, наголошують на те, що школу необхідно закрити, начебто, з метою реконструкції її під дитячий садок. Але батьки, знаючи долю вже закритих навчальних закладів, стурбовані тим, що будівля школи перетвориться на жахливі руїни, які стануть місцем існування асоціальних елементів.
ПШ №21 в м. Павлоград, була відкрита в 1996 році у будівлі колишнього дитячого саду №56. Досить швидко вона стала популярною серед батьків мікрорайону ПЗТО. Зараз її наповнення складає 115%. Вже 17 років на затишному чистому подвір'ї школи № 21 збираються мами з малими дітьми, школярі під час перерв і після занять. Окрім того, що це освітній навчальний заклад, його територія – центр дитячого дозвілля, радості, краси і здоров'я.
Де будуть навчатись діти з цієї школи?! Яку відстань їм прийдеться долати, щоб отримати гарантоване Конституцією право на освіту?! Як вони будуть звикати до нових вчителів, нового колективу?!
Нашим обов’язком перед дітьми є недопущення ліквідації навчальних закладів! Ми повинні боротись за кожну школу, адже ми, дорослі, знаємо напевно: «Руйнувати – це не будувати»!