Кіровоградський політикум, схоже, вміє лише ображатись, сидіти на «транквілізаторах» віри у власну правоту і не має жодного бажання «лікувати болячки».
Саме так я оцінюю прес-брифінг Яриніча, керівника кіровоградського обласного виборчого штабу Порошенка, та коментар Петіка, голови Кіровоградської ОДА. Обоє образились на мою статтю «Совок головного мозку», однак ніхто не спростував її і не відповів на її питання по-суті.
Які претензії висловив мені на апаратній нараді ОДА свободівець Петік? Його обурило звинувачення у використанні адмінресурсу. Хоча про це повідомляла навіть ГМ «ОПОРА». Натомість, питання люстрації кадрів та знищення корупційних схем (у тендерах, в освіті, в реконструкції театру ім. Кропивницького тощо) залишились без відповіді.
У чому мене звинуватив порошенківець Яриніч? Тут ми маємо цілий список, тому по-порядку:
- «Я не міг писати про прес-конференцію Порошенка, адже не був на ній присутній». Дивно, якщо вони не хотіли, щоб ті, кому не вдалось відвідати їх захід, про них не писали, навіщо ж вони проводили свою «таємну масонську зустріч» в он-лайні? Чи, може, вони вважають, що Інтернетом користуються лише члени їх «масонської ложі»?
- «Я працюю на виборчий штаб Юлії Тимошенко або пишу свої статті з благословення членів ВО «Батьківщина». Про те, що я не є співробітником штабу, вже заявили у самому штабі. Про те, чи здійснюють члени «Батьківщини» якісь релігійні обряди довкола моїх матеріалів – я не в курсі.
- «Мої статті містять оціночні судження і ґрунтуються на неправдивих відомостях». Жанр публіцистики повинен містити оціночні судження автора, інакше це не була б публіцистика. Натомість всі наведені в матеріалі факти мають підтвердження з достовірних джерел.
- «На прес-конференцію Порошенка не було ніякої реєстрації, всі могли поставити питання і пускали всіх». Брехня. Біля входу в приміщення стояла дівчина з листом реєстрації, яка пропустила на захід журналіста газети «УДАР» Любов Головко лише після демонстрації останньою посвідчення. В той же час згадана дівчина, яка, напевне, була співробітницею прес-служби штабу, відмовила позаштатній кореспондентці газети «Зміна» в участі у заході через відсутність у неї посвідчення, і порадила їй прийти і задати свої питання Порошенку під час його виступу на площі.
Вона прийшла на зустріч і передала свої питання, однак відповіді на них не отримала. А те, чи могли учасники прес-конференції поставити свої питання, яскраво видно на відео самого заходу.
Натомість, жодної відповіді на питання, озвучені у моїй статті, я так і не почув. Чому? Нічого відповісти? Не хочеться визнавати, що кандидат, за якого агітує твій штаб, не готовий нести політичної відповідальності за своїх соратників, не готовий робити повністю прозору фінансову звітність по виборчій кампанії, не гарантує розрахунку зі своїми ж співробітниками виборчих штабів, не зможе ефективно протидіяти російській агресії, не відповідає за свої слова і не дотримується принципів свободи слова?...
Відсутність відповіді – це також відповідь. Їм нічого заперечити моїм тезам по-суті… тому ми чуємо лише заяви у стилі «сам дурак!».
А що це означає? Напевне те, що Порошенко – це лише нове обличчя старої системи, демократ по формі, але не по суті, і, у разі перемоги на виборах – «жити по-новому» буде лише він і його найближче оточення.
Дивує і той факт, що Яриніч переконаний – у разі, якщо Порошенко не переможе в першому турі, другий тур відбудеться «через три місяці» (на записі – з 32-ї хв.). Складається враження, що ця людина або абсолютно не компетентна у питаннях виборів (тоді не зрозуміло, що він робить на своїй посаді), або він свідомо дезінформує виборців і нагнітає ситуацію, або, як я вже писав у попередньому матеріалі, існують певні домовленості між Порошенком і Путіним про сценарій зриву виборів у разі не обрання Петра Олексійовича президентом у першому турі.
А тепер про «шпигунські пристрасті». У попередній статті я писав про активіста Євромайдану Дениса, якому на мітингу Порошенка порвали плакат і силою вивели з площі охоронці кандидата. Хлопець був у Києві з перших днів протесту і до кінця – з невеличкими перервами. Сам його неодноразово там бачив.
Однак Яриніч, якого там і близько не було, сумнівається у його «справжності» (стандартний прийом). І навіть більше – він зізнається у тому, що «використовував певні можливості, за допомогою яких здобував інформацію», а саме – аудіо запис якоїсь розмови, яка нібито компрометує активіста.
Я не знаю про зміст тієї розмови і загалом про її існування, однак дивує інше. Яким чином Яриніч і його штабісти узгоджували свої дії з українським законодавством. Нагадаю, повноваження на здійснення оперативних заходів мають виключно правоохоронні органи, і то лише у разі, коли їх дії будуть санкціоновані судом.
Тому Яриніч, якщо він дійсно ініціював заходи стеження за неповнолітньою особою або якщо якимось чином отримав доступ до матеріалів якоїсь оперативної розробки слідчих органів і оприлюднив дану інформацію, здійснив публічне зізнання у вчиненні злочину (саме так ці дії можуть кваліфікувати юристи).
Або просто публічно збрехав з метою шантажу штабістів Тимошенко. І в першому, і в другому випадку його діям необхідно надати правову оцінку. Ця історія може стати індикатором об’єктивності кіровоградських правоохоронців, яких у сусідній області вже звинуватили у діях на користь Порошенка.
А тепер про екстрасенсорні здібності Яриніча. У своєму виступі він пророкував сплеск «чорнухи» вже найближчим часом. І, от диво, за кілька днів міліція впіймала якогось порушника, який розклеював листівки в невстановлених місцях. І одразу ж його допитав сам Яриніч, який у своїх же питаннях озвучував відповіді, з якими хлопець просто погоджувався.
Що ще містила прес-конференція Яриніча? Нею, на мою думку, здійснено перешкоджання журналістській діяльності. Адже Яриніч недвозначно намагався пояснити, яким чином мені варто писати мої статті і з ким їх варто узгоджувати.
І от що цікаво. Нещодавно депутата міськради Топчія творчий колектив ток-шоу «МИ» звинуватив у перешкоджанні журналістській діяльності за те, що той під час прямого ефіру передачі завершив свою думку, не зважаючи на заперечення ведучого. На цю тему відбувся ще один прямий ефір на каналі «Кіровоград» на тему «КОДТРК проти «Батьківщини»?».
Напевне, захисники прав журналістів ще просто не встигли зорієнтуватись, і невдовзі ми побачимо їхню ініціативу і в цьому напрямку.
На жаль, не бачу я журналістської солідарності і у колись активного захисника свободи слова в Кіровограді – інформаційного порталу «Гречка», на захист якого я особисто виходив у 2012 році під приміщення суду, коли влада здійснювала тиск на, в той час, незалежне видання.
Не бачу реакції і інших журналістів, з якими ми разом іще під час Майдану виходили пікетувати управління МВС. Хоча ні. Бачу. Бачу, як ряд видань оприлюднюють однобокі статті про прес-брифінг Яриніча, в яких поширюють безпідставні звинувачення політика на адресу свого колеги-журналіста, і не дають можливості самому журналісту це прокоментувати. У тому числі і вже згадана «Гречка», яка навіть заблокувала мій блог за критику одного з кандидатів. При цьому, раніше мої критичні матеріали щодо інших політиків лише вітались.
Може, це вони випадково, може, не помітили, не додивились… чи може, під час виборів журналістська солідарність зникає. Натомість, з’являється джинса «Солідарності»…
Проте, я не втрачаю надію на краще. Колись ми таки будемо дотримуватись принципів свободи слова не лише тоді, коли це вигідно, а завжди і постійно.