№10. Таврія – Динамо 0:0. Прем’єр ліга, 15-й тур. 30 жовтня 2011 р. Невиразна гра без жодного натяку на креатив. Чи не перший дзвоник прямолінійності та безваріативності гри київської команди? Альтманівська Таврія сушила гру, без особливих проблем відбиваючи прямолінійні атаки Динамо. Плюс два вилучення на 90-х хвилинах красномовно засвідчили про відсутність у команді дисципліни.
№9. Динамо – Дрогеда 2:2. Ліга чемпіонів, 2-й кваліфікаційний раунд, матч-відповідь. 6 серпня 2008 р. Єдиний матч часів першого пришестя ЮрПалича. Єдиний, але такий характерний для цього тренера. Під кінець гри київські футболісти взагалі не розуміли, що треба робити а головний тренер з розгубленим виразом обличчя істерично мнув у руках блокнот. Подальші перемоги над Спартаком і півфінал Ліги Європи притупили в пам’яті бездарний по організації гри і неймовірний за фартом матч. Але м’яч, який на останній хвилині гри котиться по лінії київських воріт і влучає у штангу, ще довго снився у страхітливих снах динамівським вболівальникам.
№8. Зоря – Динамо 0:0. Прем’єр ліга, 29-й тур. 2 травня 2012 р. В цьому матчі Динамо фактично програло минулорічне чемпіонство. І програло цілком по ділу. Хто ж винен киянам, що за 90 з гаком хвилин вони, знаючи що на кону стоїть чемпіонство, жодного разу не пробити далеко не найнадійнішу в УПЛ оборону? Звісно, що тренер. Саме тренер, спостерігаючи, як його команда б’ється головою об стіну, не придумав нічого путнього, щоб переломити гру.
№7. Брага – Динамо 0:0. Ліга Європи, 1/4 фіналу, матч-відповідь. 14 квітня 2011 р. Граючи дві третини гри в більшості, тиснутись до власних воріт у матчі, де треба забивати… Взагалі, було незрозуміло: за рахунок чого Динамо збиралось виходити у півфінал, якщо забивати вони не прагнули абсолютно.
"Брага", очевидно, лучше готова физически. Играть нужно было с помощью флангов, а не через середину, поскольку у нас там нет игрока, способного самостоятельно обыграть соперника в штрафной площадке. Эту команду мы были обязаны проходить
№6. Динамо – Маккабі 3:3. Ліга Європи, груповий турнір, 6-й тур. 14 грудня 2011 р. Вести в рахунку 2:0 після першого тайму і повернутись на другий тайм повністю розбалансованою командою – це треба вміти. Не знаю, що їм там казав Сьомін у роздягальні, але два вилучення і три поспіль пропущених голи в без 45-ти хвилин виграному матчі – це клініка. Цей матч ще тоді продемонстрував: якщо Сьомін і здатний впливати на гру своїх футболістів – то лише негативно.
№5. Динамо – Рубін. 0:2. Ліга чемпіонів, 3-й кваліфікаційний раунд, перший матч. 26 липня 2011 р. На це протистояння покладались великі сподівання, а вийшло велике розчарування. Розчарування всім: результатом, грою, безнадійністю… Команда виявилась неготовою до одного з ключових матчів сезону. Не готова, в першу чергу, тактично. Підопічні Сьоміна не змогли нічого протиставити відлагодженому механізму Бердиєва, який якщо в чомусь і переважав Динамо, то лише в тактичному вишколі і залізній дисципліні.
№4. Динамо – Боруссія 1:2. Ліга чемпіонів, 4-й кваліфікаційний раунд, матч-відповідь. 29 серпня 2012 р. Як ніколи раніше Динамо було близьке до провалу. По-хорошому, поразка і виліт з Ліги чемпіонів були б кричущою несправедливістю для цієї, досить непогано укомплектованої, команди і її президента, який добряче потратився влітку на трансферному ринку. А з іншого боку – виліт саме після цього матчу був би логічним фінішем для цього тренера.
№3. Шахтар – Динамо 3:1. Прем’єр ліга, 8-й тур. 2 вересня 2012 р. На цей матч вболівальники Динамо ще очікували з оптимізмом. Їх клуб щойно пробився до групового раунду Ліги чемпіонів, пройшовши сильних суперників. Їх клуб провів блискучу (як їм тоді здавалось) трансферну кампанію. І їх клуб (як, знову ж, їм тоді здавалось) був готовий показати заклятим суперникам де раки зимують. Але донецьке помаранчево-чорне «Феррарі» наглядно продемонструвало всій країні, що часи «Москвича» давно минули.
№2. Шахтар – Динамо 4:1. Кубок України, 1/16 фіналу. 23 вересня 2012 р. Якщо три тижні тому Динамо грало гірше, а рахунок був кращим, то лише тому, що Шахтар лінувався створювати та реалізовувати свої моменти. Саме таке враження справив другий матч між цими командами. В кубковій грі Динамо пробувало грати більш агресивно і потужно, чим простимулювало суперника більш зосереджено підійти до справи. Результат: найкрупніша поразка за всю історію протистоянь. І апоіфгеєм цієї феєрії став фактичний демарш тренера з табору деморалізованої команди. Хто там в старовинній морській приказці першим біжить з корабля, не нагадаєте? А ще, мабуть в цьому матчі рекордна кількість вболівальників Динамо вболівали за Шахтар. Вболівали з однією надією: відставка Сьоміна.
№1. ПСЖ – Динамо 4:1. Ліга чемпіонів, груповий турнір, 1-й тур. 18 вересня 2012 р. Абсолютно найгірший матч епохи Сьоміна. Можна скільки завгодно розказувати про силу суперника, але навіть в матчах з Барселоною, Інтером і Арсеналом у динамівців було більше думки на полі, більше моментів і більше солідності в діях. В цьому ж матчі не було абсолютно нічого. Взагалі. А перед матчеві висловлювання головного тренера про барселонський стиль гри Динамо і про порозуміння між гравцями на футбольному полі, зайвий раз підкреслили те, що головний тренер абсолютно не контролює процес і навіть не володію реальним станом речей в команді.
Хозяева, забив, стали издеваться над "Динамо". Ибрагимович весь матч наших перебрасывал, пока его не заменили. При этом ПСЖ чего-то особенного не показал в плане игры. А вот наши вообще не бежали
PS. В назві використано фрагмент рядка з пісні гурту ВВ «Юра»