Нагадаю, що столичні лісопаркові господарства були створені ще у 1956 році. З тих пір саме вони опікуються міськими лісами, дбають про їхнє збереження та протистоять спробам самовільної вирубки лісів. Саме у цих комунальних підприємствах працюють лісники, котрі щоденною багаторічною працею, досить часто лише на власному ентузіазмі, ризикуючи своїм здоров’ям, забезпечують охорону лісів, гасіння лісових пожеж, боротьбу із самовільними вирубками і протистоять спробам забудови лісових масивів.
Так, разом з лісниками та юристами Святошинського лісопаркового господарства ми впродовж чотирьох років вели складну та запеклу боротьбу проти рейдерських дій Коцюбинської і Гостомельської селищних рад, які намагалися знищити майже 4 тисячі гектарів Біличанського лісу, що є територією Києва. Адже саме лісники цього підприємства оперативно виявляли місця самовільних вирубок лісу, викликали правоохоронців на місце злочину, складали відповідні протоколи про лісопорушення. Власне завдяки пильності лісників вдалося запобігти більш масштабним вирубкам цього унікального природного комплексу. Крім того, юристи КП «Святошинське лісопаркове господарство» у сотнях судових засідань доводили, що Біличанський ліс є територією Києва, і що всі рішення Коцюбинської та Гостомельської селищних рад про відчуження сотень гектарів лісу у приватну власність є незаконними.
Також КП «Святошинське лісопаркове господарство» у 2012 році виступило проти зміни цільового призначення 23 га лісу і передачі його ритуальній службі, завдяки чому нам вдалося вберегти цю ділянку від вирубок.
До того ж, у місті немає жодної іншої структури, крім лісопаркових господарств, яка би опікувалась столичними лісами. Тому ліквідація цих підприємств призвела би до катастрофічних наслідків – до збільшення кількості лісових пожеж та знищення зелених насаджень.
Ліквідація лісопаркових господарств призвела би до значних втрат бюджетних коштів та загрози знищення лісів через відсутність землевпорядної документації. Адже усі лісопаркові господарства як юридичні особи подали клопотання для оформлення прав постійного землекористування та отримали дозволи на розроблення відповідної документації із землеустрою. В разі реорганізації такі клопотання втратили би актуальність і потребували б іншого порядку оформлення прав користування, а багаторічна робота лісопаркових господарств з цього питання та витрачені бюджетні кошти були би даремними. Столичній владі навпаки необхідно пришвидшити процес оформлення землевпорядної документації на землі лісового фонду, який тягнеться роками. Адже саме відсутністю таких документів користуються різні ділки, які намагаються «відгризати» шматки лісу для забудови кафе, ресторанами, відпочинковими комплексами чи житловими будинками. Найяскравішим прикладом є Біличанський ліс, який незаконно віддавала під забудову Коцюбинська селищна рада саме через відсутність у Святошинського лісопаркового господарства державного акта на землі лісового фонду.
Крім того, у лісопаркових господарствах у встановленому порядку проведено лісовпорядкування, виготовлені та затверджені відповідні матеріали, згідно з якими здійснюється вся статутна діяльність з ведення лісового господарства. У разі ліквідації підприємств вказані матеріали втратили би чинність, що призвело би до припиняється лісогосподарської діяльності. А для проведення нового лісовпорядкування та затвердження відповідних матеріалів необхідно 3-4 роки та значні фінансові ресурси.
Саме тому, щоби зберегти столичні ліси та забезпечити нормальний догляд за ними, необхідно відновити нормальне функціонування лісопаркових господарств, які виконують ці функції.