Генпрокуратура і поет Лазуткін

Cьогодні на «Українській правді» з’явилося повідомлення про те, що поета і спортивного коментатора Дмитра Лазуткіна, який виступав зі сцени Євромайдану, викликають до Генпрокуратури. Як зазначив сам Лазуткін на своїй сторінці у Facebook, його викликають на допит у зв’язку з «його висловлюваннями». Одночасно мистецьке об’єднання «Остання барикада» заявило про неприпустимість переслідування українських митців за їхню «творчість та громадянську позицію».

На жаль, редакція «Української правди» разом з публікацією про початок переслідування «поета», що безумовно виникло на політичному ґрунті, не встигла поцікавитись у Лазуткіна самою «творчістю», продекламованою автором одного щасливого революційного вечора зі сцени Євромайдану. Я б не брався давати оцінку ні віршам, ні жесту «поета», якби в момент цього тріумфального виступу не був присутній на Майдані. А слухати було що. Два останні рядки одного з віршів спортивного коментатора закінчувались словами:

Активний він, чи пасивний.

Чи президент він, чи водолаз.

«Думаю, ви мене зрозуміли» , - сказав зі сцени Лазуткін. В цей момент п’ятеро євромайданівців, які стояли поруч зі мною, із неприхованою сатисфакцією весело прохрипіли: «Пі...с!».

Святкова ейфорія, як виявляється, не завжди перетворюється на стимул до визрівання чогось дотепного, доказом чого є поява цілого списку лексем, адресованих політикам, але запозичених не з політики. Я навіть схильний толерувати слово «пі...с» у відеокоментарі Леся Подерев’янського про «дохуя народу», бо це, як говорив колись Микола Вересень у відповідь журналістам на питання, яким має бути мистецтво, – «красіво». При цьому вірш Винничука «Убий пі...са», більше схожий на суміш чогось картопляно-бурякового з лопатою в руках і вишиванкою на тілі, особисто у мене великого катарсису не викликав.

Хвороби, як ви знаєте, часто загострюються під час зміни погоди. Магнітні бурі, потоки вітрів, сонячні опромінення і таке інше… А що пропонує нам фольклор сучасної євроінтеграційної сцени? Ті самі симптоми у вигляді «підарештії» і «водолазів» Лазуткіна?

А головне ж, попереджали – «не всеремось», так ні – кожен день якась смердюча діарея.

П.С. Проблема примноження і розростання політичної лексики у колах українських митців останнім часом актуалізувалась не на жарт. Інша справа, як ця сама лексика вплине на формування проєвропейського світогляду українських громадян. Як повідомив сам Лазуткін після публікації на "Українській правді", офіційне запрошення у письмовому вигляді від Генпрокуратури йому ще не приходило.

Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram