Її дід, Василь Кричевський – видатний український архітектор, живописець графік, який разом із братом Федором Кричевським є одним із фундаторів Української академії мистецтва, батько Василь Васильович Кричевський – також художник та архітектор; оформив 16 картин на Одеській та Київській кіностудіях, в тому числі й фільм «Земля» Олександра Довженка, був членом Об’єднання Митців Українців в Америці, мати – Олена Кричевська – художниця. Першим учителем дівчинки була мати – Олена Євгенівна. Дитиною вона часто їздила з батьками на зйомки фільмів, на яких батько працював художником-постановником. Катерина Кричевська навчалася в Київській художній школі, у 1943 році виїхала з батьками до Чехословаччини, вчилася в Художньо-промисловій школі в Празі. Коли родина переїхала до Німеччини, відвідувала лекції в Гейдельберзькому університеті; у 1949 році переїхала до США.
Катерина Василівна багато подорожує, її акварелі з видами Парижа, Флоренції, Баварії, Каліфорнії, Венеції, Карпат – артистичні і емоційні, точні і закінчені. Художниця любить гуаш, акварель, поєднує її з графікою.
Мисткиня має великий український цикл – «Українська зима» (1994), «Зима в Карпатах» (1988), «Гуцульський Великдень» (1974), «Рибалки» (1988), «Андріївський узвіз, Київ» (1987), «Львів» (1991), «Полтавський краєзнавчий музей» (1994), «Путивль»(1980). «Монастир»(1980), «Мати» (1973).
У неї було понад 50 персональних виставок у США, Канаді, Україні – і в Національному художньому музеї, і в Полтавському краєзнавчому, знаменитій будівлі архітектора Василя Кричевського.
Катерина Кричевська-Росандич не любить перенасичення живописних творів національними символами: «Фольклорне мистецтво є частиною культури будь-якої країни, і я люблю українське фольклорне мистецтво, як і українську кухню, й українські народні пісні. Проте все повинне займати своє місце, і пхати борщ, вишивку й інші атрибути «українства» в сучасні презентації художніх витворів є якимсь «провінціалізмом». Поволі деякі люди почали розуміти це».
Художниця мешкає в місті Mountain View в Каліфорнії. У 2006 році у видавництві «Родовід» вийшла книга її спогадів «Мій родовід», а в 2010 – побачила світ англійською мовою, з іншою назвою – «Recollections of a life».