Я мав би радіти. Скільки можливостей відкривається для них.
А спіймав себе на іншому. Двоє студентів без жодної технічної освіти за два дні зробили те, для чого ще два роки тому знадобилася б команда програмістів і купа грошей. І я вкотре переконався: базові принципи, на яких тримається вся наша освіта, вже застаріли.
Скажу, як думаю: школа, яку ми знаємо, — та, що вчить лише запам'ятовувати та переказувати, — вже помирає. І цей процес незворотній. Вона ще стоїть, ще ставить оцінки, ще проводить іспити — але вона втрачає актуальність щодня. Я не бачу в цьому трагедії.
Спробую пояснити, чому.
Знати більше за інших не означає перемагати
Колись накопичення та запам'ятовування великої кількості знань було валютою. Хто знав більше, той і вигравав — суперечку, іспит, співбесіду. Школа була місцем, де цю валюту роздавали.
Сьогодні відповідь на будь-яке питання дає безкоштовний застосунок у вашому смартфоні. Краще й зрозуміліше за шкільного вчителя. І вся ця валюта стала легкодоступною.
Коли запам'ятовування великої кількості інформації втратило цінність, звільнилось місце для того, що завжди було важливішим, тільки завжди в тіні. Для вміння формулювати задачу. Оцінювати. Сумніватися. Експериментувати.
Освіта раптом здобула шанс бути не про те, що ти знаєш. А про те, ким ти стаєш.
Читайте такожAnthropic закликав скоординовано сповільнити розвиток ШІ через ризики його самовдосконалення без участі людини
Двоє учнів і той самий чат-бот
Найпростіше показати це на двох школярах. Уявімо Тараса й Данила. Однаковий телефон, однаковий АІ, однакова домашка.
Тарас робить розумно — так йому здається. «Напиши твір», — каже він, і за хвилину здає готове. Одинадцять балів, вечір вільний.
Данило робить дивно. Пише твір сам, коряво, довго. А потім надсилає його АІ з проханням: «розкритикуй, знайди, де я слабкий». І далі: «А тепер ганяй мене питаннями, поки я не почну відповідати впевнено».
Тарас користується АІ. Данило ним тренується.
Різниця мікроскопічна. Поки не мине рік.
І настає момент, коли треба встати й без телефона пояснити свою думку. Іспит, співбесіда, просто важлива розмова. Тарас плаває — він жодного разу не будував думку сам, за нього це робила машина. Данило говорить так, ніби робив це сто разів. Бо він і робив.
Інструмент був однаковий. Різною була постановка задачі. І ось тут — усе, що я хочу сказати.
Читайте такожReuters: Норвегія запроваджує обмеження на використання ШІ у школах
Зручно — не значить корисно
Найбільша пастка нового навчання в тому, що воно стало занадто приємним.
З АІ будь-яку нудьгу можна перетворити на гру, відео, інтерактив. І це чудово — репетитор, який колись був розкішшю для багатих, тепер може бути в кишені в кожного.
Ця легкість оманлива. Уяви, що ти найняв когось качатися в спортзалі замість себе. Він упрів, натягав ваги — а м'язи виросли в кого? З головою так само. Коли АІ все розжовує, «качається» він, а не ти. Просто з'являється відчуття «я все зрозумів», і воно тебе обманює.
Кого діти люблять у школі? Майже завжди — того вчителя, хто мало вимагає. А того, до якого батьки мріють віддати дитину, самі діти терпіти не можуть: він вантажить і не дає халявити. Це не збіг. Комфортний учитель і той, що вчить — це найчастіше різні люди.
АІ за замовчуванням — найзручніший учитель на світі. Похвалить, не насварить, проковтне будь-яку твою відповідь. І тому вимогливим учителем тепер доводиться ставати самому собі. Свідомо обирати важче. Бо розум, як і м'яз, росте тільки там, де важко, і ніде більше.
Те, чого я боюся насправді
Мене заспокоюють: люди боялися й калькулятора, і Google, і якось вижили. Аргумент слушний, але цього разу він не працює. Калькулятор і Google зберігали знання замість нас. АІ вперше робить принципово інше — він думає замість нас.
А все, що ми віддаємо машині, поволі в нас відмирає. Хто з нас пам'ятає напам'ять більше двох-трьох номерів телефонів? За нас пам'ятає телефон. А в незнайомому місті ми губимося майже відразу без навігатора. Коли ви востаннє тримали в руках паперову карту? Ці навички просто стали непотрібними, і я навіть не помітив коли.
В усій цій історії з АІ я боюся не того, що діти списуватимуть. А того, що вони можуть непомітно розучитися думати. Не через дурість — через простоту делегування і цієї задачі.
Головне питання, яке я тепер ставлю і дітям, і собі, звучить інакше. Не «як мені краще користуватися АІ», а «що я свідомо не віддам АІ нізащо?» Що залишу собі?
Що я б прокачував на місці сьогоднішнього школяра
Стара школа вчила запам'ятовувати. Я ж вкладався б у протилежне — у те, чого АІ не забере. Таких речей, як на мене, три.
Глибину, бодай в чомусь одному. Не «трохи про все», а по-справжньому — байдуже в чому: програмування, біологія, музика, історія. Бо тільки той, хто є експертом у своїй справі, здатен упіймати АІ на красивій брехні. А хто ковзає поверхнею, той проковтне будь-яку дурницю, сказану впевненим тоном.
Уміння ставити питання. Світ набагато менше цінує того, хто лише знає відповідь. Він потребує того, хто вміє поставити правильне питання. АІ — це машина, вона їде туди, куди її направиш. З того самого чат-бота хтось дістає банальщину, а хтось якісний продукт. Уся різниця — у поставленій задачі.
Вміння вчитися заново. Все, що я тут понаписував, теж колись застаріє. Раніше можна було вивчити щось одне і користуватися ним усе життя. Тепер усе інакше: учити щось нове доведеться постійно. Це не вирок, а перевага, якщо звикнути до неї змолоду.
А над усім цим — банальне, але чомусь найважче. Просто почати робити. Зняти відео, зібрати сайт, запустити свій проєкт, зробити застосунок. Не «коли вивчу», не «коли буду готовий», а зараз, хай криво й недосконало. Хтось роками читає про АІ, закінчує численні курси — і нічого. А хтось щось зробив з його допомогою — і навчився вдесятеро більше. Уперше одна людина з ідеєю може те, що колись вимагало цілої команди.
Тож ні, школа не помирає. Вона змінюється
Повернуся туди, з чого почав.
Освіта більше не про те, щоб запам'ятовувати відповіді. Вона про те, ким ти стаєш, коли відповіді вже в кожного під рукою. Стара школа вчила запам'ятовувати. Нова вчить питати, перевіряти й не боятися починати.
І найкраще, що навчатися в цій новій школі можна вже сьогодні. Тарас із Данилом сиділи за однією партою. Але підхід до школи в них був різний.
Є старий вислів: «Щоб ти жив у часи змін». Ми в них живемо. І це не прокляття, а виклик.
Зараз з АІ у кожного значно більше можливостей, ніж було будь-коли раніше. Головне — їх не проґавити.
Читайте такожСША скасували обмеження щодо доступу для іноземців до найпотужніших ШІ-моделей компанії Anthropic