Чому насправді пішов Джонсон
Відставка Джонсона пов’язана не лише зі скандальними вечірками під час пандемії коронавірусу, з тим, що він прикривав сексуальні домагання Кріса Пінчера, який контролював дисципліну під час голосування консерваторів в парламенті, вона пов’язана з цілим комплексом проблем, які виникли в британській політиці. І ці проблеми ототожнюють саме з Борисом Джонсоном, хоч і помилково.
Банк Англії заявляє про ризик рецесії для Великобританії, збої в ланцюгах постачань, ціни на енергоносії та паливо, що привели до колосальної інфляції, яка може сягнути 10%, удар по британцях з низькими доходами, значне подорожчання вартості життя – все це нинішні реалії Британії. І в цьому чимало жителів країни звинувачують саме Бориса Джонсона. Хоча насправді в усьому винна економічна криза та зовсім інші люди та організації. Втім, британці про це не знають, от і радіють – на фондовому ринку вже ростуть в цінні папери країни, а фунт стерлінгів після серйозного падіння пішов догори.
Ці проблеми, а також скандали, в які вляпався сам Джонсон, призвели до зрозумілого результату – падіння рейтингів Консервативної партії. Під час нещодавніх місцевих виборів політсила втратила 500 місць в Англії, Уельсі та Шотландії, причому навіть в традиційних оплотах партії, де зазвичай виборець голосував за консерваторів. Політтехнологи порахували, що за такої тенденції партія на наступних вже національних виборах 2024 року втратить більшість, а з нею і владу.
Втім, задля справедливості варто сказати, що консерватори отримали стільки депутатських мандатів на місцях та в самому парламенті завдяки Джонсону, який в 2019 році провів напрочуд успішну передвиборчу кампанію, про що він, до речі, неодноразово говорив під час останніх дискусій щодо його відставки.
Вибори принесли іншу проблему – чергову заяву шотландського уряду про новий референдум щодо незалежності (відділення) Шотландії вже наприкінці 2023 року. Уряд Джонсона одразу дав зрозуміти, що в найближчі років 15 не дасть проводити подібні плебісцити, та й самі націоналісти розуміють, що ще одна невдача приведе до знищення вже самої партії – так, як це було з націоналістами Квебека (Канада), які після чергового невтішного результату на референдумі за відділення провінції у 1995 році зійшли з політичної сцени.
Що найбільше стримувало шотландських націоналістів? Сильна влада в Лондоні та сприятлива економічна ситуація – вони не могли пояснити своїм виборцям, чому тим буде фінансово краще жити поза Британією. Тепер, на фоні економічних проблем та політичної кризи, їм це може вдатися набагато краще. Та й перспектива відійти до більш успішного, як вони позиціонують, Євросоюзу, може зіграти своє, тож не дивно, що лідер Національної шотландської партії Нікола Стерджен закликала Джонсона йти у відставку негайно і звільняти місце для нового політика.
До речі, всі якось забули, що між Великобританією та Європейським Союзом може назріти реальна торговельна війна – питання розлучення, яке називається Брексіт, не закрите. Лондон намагається в односторонньому порядку скасувати протокол щодо Північної Ірландії, що був ухвалений спільно з Євросоюзом. Сторони домовилися, що між Північною Ірландією та самою Республікою Ірландія не існуватиме митних кордонів (на відміну від Великобританії). Потім виявилося, що Лондону це невигідно.
Далі відбулися місцеві вибори, в Північній Ірландії виграла партія, яка ставить за мету об’єднання Ірландії, після чого на Даунінг-стріт, 10 почали активно чухати потилицю та думати, як заблокувати будь-яке мінімальне зближення Ірландій, а отже – потенційний розкол країни.
Усе це призвело в підсумку й привело до відставки Джонсона. Він покинув пост не лише через скандали, хоча вони відіграли вагому негативну роль у його політичній кар’єрі, він пішов тому, що британці пов’язують з ним надто багато невдач для своєї країни.
Що буде далі з британцями?
Відставка міністрів, заступників та урядових чиновників нижчого рангу, яких усього назбиралося більше півсотні, «дружня порада» партійних босів, вимога вже колишніх соратників зіграли своє – Джонсон зголосився піти з посади прем’єра. Багато з цих людей, які виступили проти Бориса, переслідували цілком цинічні партійні цілі – не слід забувати, що деякі з них брали участь у цих ковідних вечірках, спілкувалися з призначенцями прем’єра, знаючи про їх протиправні дії.
Причина бунту проти Джонсона – політичне виживання партії та її членів. Втім, наразі незрозуміло, чи залишаться ініціатори відставки в наступному парламенті. Та й взагалі багато що нині залишається незрозумілим.
Для початку цікаво дізнатися, хто стане новим лідером консерваторів, що й очолить майбутній кабінет, після того, як перехідний уряд Джонсона остаточно піде. Ідея проста – призначити якомога скорше нову людину, увійти до політичного медового місяця з виборцем та забезпечити зростання рейтингів до наступних чергових виборів 2024 року. Втім, ситуація є доволі складною – чимало людей воліють зайняти прем’єрське крісло і мало хто з них схильний до консенсусу. Якщо партія дійде згоди, то влада збережеться. А якщо ні – ризик перевиборів і втрата усього. Тож і для консерваторів ставки наразі є зависокими, попри те, що сюрпризів наразі ніхто особливо не очікує. До речі, усі процедури щодо призначення консерватори сподіваються владнати вже наступного тижня.
Навіть за роботи перехідного уряду Джонсона незрозуміло, чи повернуться ці 50 чиновників на свої крісла, а як ні – то хто замінить таку величезну кількість людей.
Втім, чим би нині не завершилася ситуація, це не врятує Британію від майбутніх проблем та викликів. Економічна криза лише наростатиме у світі й ще більше зачепить країну, сепаратистські настрої лише наростатимуть і Шотландії та в Північній Ірландії, а рейтинг традиційних партій усе рівно розмиватиметься. І проблема не в Джонсоні, а в тому, що світ наразі перебуває у такій точці нестабільності, коли усе довкола стрімко змінюватиметься. Джонсон це розумів, однак чи зрозуміє це майбутній очільник британського уряду.
Як щодо України?
В Україні Джонсона полюбили, та й сам він був одним з тих, хто найбільше підтримав українців у війні з путінською Росією. Борис Джонсонюк – це не просто жарт шибеника з Даунінг-стріт, це те, як насправді себе відчуває Джонсон – лідером, якого потребує континент у даний час.
Перед своєю відставкою він казав своїм міністрам та однопартійцям, що наразі не можна міняти владу в країні, поки йде війна в Україні, поки Росія є загрозою безпеці на континенті.
Джонсон дуже добре розуміє, що зміни в уряді, нові призначення можуть загальмувати, уповільнити певні британські оборонні ініціативи, політична криза в Британії може спровокувати Путіна на більш зухвалі дії. Хоча, за великим рахунком, хто б нині не прийшов до влади в Британії, він буде провадити проукраїнську політику.
Чи варто Києву надто переживати? Ні. Чи потрібен буде час, щоби налагодити нові продуктивні відносини із майбутнім урядом? Вірогідно. Чи є наразі у нас, у світу наразі зайвий час? Його бракує. І це зрозумів Джонсон.
Втім, як показують опитування, консерватори можуть призначити на місце прем’єра чинного міністра оборони Бена Волеса. Якщо станеться саме так, це буде хорошою новиною для нас, бо ми отримаємо людину, яка добре знає, що насправді наразі потребує Україна. Однак прогнози – невдячна річ. Давайте почекаємо все ж до моменту голосування та призначення.
***
Що буде з самим Джонсоном? Людина, яка писала провокативні статті у газетах, яка, попри все, стала мером Лондона, а потім – лідером Брексіту, домоглася перемоги для консерваторів та провела процедуру виходу зі складу ЄС. Ви питаєте, що буде далі з Борисом Джонсоном? Думаю, він ще себе покаже. Менше двох тижнів тому Борис заявив, що залишиться британським лідером й у 2030-х роках. Цікаво, чи стануть пророчими ці слова? З Джонсоном нічому не здивуєшся.
