Європа дуже стривожена: у країні, яка є однією із засновниць ЄС, і її третій економіці відбувається щось ризиковане. Авторитетна Financial Times називає нинішні процеси безпрецедентними: «Італія може отримати найменш традиційний і найбільш недосвідчений уряд на чолі західної демократичної країни з часів Римських угод 1957, які поклали початок ЄС».
З цим не посперечаєшся: у жодного з лідерів – ні в голови ультраправої Ліги Півночі Маттео Сальвіні, ні в лідера популістського руху «П’ять зірок» Луїджі Ді Майо немає ні урядового досвіду, ні бодай університетських дипломів.
«Нові варвари не тільки стукають у ворота Рима. Вони уже увійшли в них», - продовжує Financial Times у редакційній статті. Звичайно, додає видання, обидві політсили мають безумовну легітимацію демократією, і «це справедливо, що вони мають можливість керувати Італією», однак, провадить далі FT, “політичні лінії, окреслені в так званому «контракті уряду змін», залишають чимало підстав для занепокоєння».
Чи скасує Рим санкції проти Росії?
Уже минуло понад 70 днів із березневих виборів, а Італія все ще залишається без уряду. Уперше з 1946 року – проголошення Італійської Республіки – із виборчих урн вийшов політичний «пасьянс», який так погано розкладається. Голоси виборців розділилися на три несумісні між собою частини: лівоцентристи, ультраправі та позасистемні популісти. Спроба популістів домовитися з лівоцентристами прогнозовано провалилася майже відразу ж. Відтак єдиним шансом ультраправої Ліги Півночі та популістського Руху п’яти зірок відчути смак влади було домовитися між собою.
Це давалося вкрай складно. Журналісти навісніли, намагаючись підрахувати кількість зустрічей, яка знадобилася Маттео Сальвіні та Луїджі ді Майо, аби знайти компроміс. Ближче за все позиції сторін були в декількох питаннях: менше впливу Брюсселя, більше в’язниць, суворіші покарання, більше коштів на правоохоронну систему. І «ні» санкціям проти Росії. Решта стала полем для запеклих баталій між двома політсилами.
ЄС стривожений антиєвропейською риторикою (особливо різкою із вуст Сальвіні) і неприйняття «дивною парою» Сальвіні – ді Майо встановлених Брюсселем економічних параметрів (приміром, щодо дефіциту бюджету). Наприклад, віце-президент Єврокомісії Валдіс Домбровскіс застеріг: «Ми не коментуємо політики партій чи процесів формування урядів, але хочемо наголосити, що в кожному разі важливо дотримуватися бюджетної дисципліни, особливо для Італії важливо знижувати дефіцит і борг, оскільки це фактори ризику...<...> Важливо залишатися на тих самих рейках».
Але Сальвіні і Ді Майо навіть поміж собою домовитися про «економічні рейки» було важко. Приміром, «П’ять зірок» наполягали на «базовому доході» (який насправді є нічим іншим, як допомогою із безробіття) – це був їхній «електоральний козир», що приніс чимало голосів. У той час як Ліга вимагала зниження податків. Так, Ліга хотіла впровадити податок на прибутки з єдиною ставкою у 15%, що, як слушно зауважували «п’ятизіркові», вигідно лише багатим громадянам. У фінальний «контракт» увійшов як «базовий дохід», так і компромісна версія податку – з двома ставками, а не однією – 15% і 20%. Однак якщо, з одного боку, зменшити надходження, а з іншого – розщедритися на «базовий дохід», то де брати гроші? Таке саме риторичне питання ставить і ЄС.
Прем’єрська «естафета і Камасутра»
Однак найскладніше, як і передбачали політологи, виявилося домовитися про фігуру прем’єра. І Сальвіні, і Ді Майо – кожен бачив у цьому кріслі лише себе. Лідери двох політсил спробували домовитися про прем’єрство за типом естафети: спочатку я, потім ти (велике видання La Repubblica жартує: «Естафета і Камасутра»). Однак між ними немає найголовнішого: довіри один до одного, а отже, домовитися про те, хто саме буде спочатку, а хто потім, теж не вдалося.
Нарешті, після багатьох днів перемовин суперники оголосили, що кожен з них готовий поступитися місцем прем’єра. І щоб не ображати честолюбство жодного з них, вони домовилися про «технічного» кандидата – 54-річного юриста Джузеппе Конте. Як компромісна фігура, він видається ідеальним: особа непублічна, професор права при Флорентійському університеті, з великим академічним досвідом за кордоном, останні роки тісно співпрацював з «П’ятьма зірками», однак не викликає роздратування в Ліги...
Щоправда, журналісти вже знайшли в бездоганному резюме кандидата одну дивну обставину. Конте стверджує, що підвищував кваліфікацію при Нью-Йоркському університеті, у той час як у цьому престижному виші не підтверджують таку інформацію. «Людини з таким іменем немає у наших списках, - зазначила речниця університету, - можливо, він прослухав одно- чи дводенний курс, про який не згадують у реєстрах...»
Окрім того, Ліга і «П’ять зірок» презентували 56-сторінковий результат співпраці – «контракт», що охоплює безліч різних питань: від ромських таборів до водопостачання. (Нещадний Інтернет знов глузує: «Я прочитав увесь «контракт уряду». Наприкінці Італія помирає»).
І, звичайно, дві сили не могли не підкреслити в документі свою любов до Кремля. Фраза, яку цитувала преса ще під час попередніх перемовин, майже точно повторюється в «контракті»: “Підтверджуємо приналежність до Атлантичного альянсу, зі США як привілейованим партнером, з відкритою політикою щодо Росії, яка має сприйматися не як загроза, а як економічний і комерційний партнер, потенційно все більш вагомий. Тому доцільно скасувати санкції проти Росії, яку слід реабілітувати як стратегічного партнера в перемовинах про розв’язання регіональних криз (Сирія, Лівія, Ємен)».
Україна в цьому документі не згадується зовсім.
Тут, однак, слід розуміти: сам по собі Рим не в змозі скасувати санкції ЄС. Але, може, звичайно, дуже ускладнити перемовини про їхнє подовження.
А крім того – влаштувати «веселе життя» італійській економіці та європейським ринкам. Як підкреслює Financial Times, ринки якраз найбільше боялися саме уряду Ліга-«П’ять зірок». Власне, біржові показники вже «панікують»: приміром, у день оголошення імені прем’єра Міланська біржа зафіксувала помітне зниження.
Надалі (аналітики говорять про середу або четвер) президент Італії Серджо Маттарелла має відхилити або прийняти запропоновану кандидатуру. І у випадку прийняття має доручити формування уряду, який повинен отримати підтримку обох палат парламенту. Якщо всі ці процедури минуть гладко, то в Італії встановиться той самий незвичний уряд, якого так побоюється ЄС.
Отже, ймовірно, найближчими місяцями Апеннінський півострів не перестане бути одним із центрів неординарних політичних новин.