Президент Сербії Александар Вучич терміново скликав засідання Ради нацбезпеки та оборони, після якого заявив, що все, що відбулося, - це спланована провокація Приштини, мета якої введення спеціальних одиниць косовської поліції ROSA на Північ Косова, де компактно проживають серби. Переговори продовжуються, перемир'я відміняється
Драматичні події сталися якраз по поверненню делегацій Сербії та Косова з Брюсселя, де саме відновилися переговори про нормалізацію. На черговому раунді домовлено розпочати нарешті формування Об'єднання сербських муніципалітетів, яке мало б стати значним кроком у процесі примирення, який вже не вперше зривається вкрай брутально. Як писав LB.ua, кілька місяців тому продовженню переговорів завадило вбивство лідера косовських сербів Олівера Івановича. То кому ж не хочеться миру?..
До слова, Белград тоді погрожував не сідати з албанцями за круглий стіл, допоки вбивць Івановича не буде знайдено. І хоча імена кілерів громадськості і досі невідомі, Белград і Приштина перед зустріччю на високому рівні вже встигли провести кілька раундів технічних переговорів, щоправда, без жодних результатів, а щодо справи Івановича Вучич проанонсував сенсаційні відкриття вже на наступний тиждень.
Результатом нового раунду переговорів стала обіцянка Хашима Тачі досягти домовленості про суцільну нормалізацію до кінця цього року.
Обіцянки-цяцянки
Створення в Косові Об'єднання сербських муніципалітетів (ОСМ) є основною вимогою Белграда у процесі нормалізації. В обмін на це Сербія ліквідувала у провінції свої паралельні інституції: поліцію, суди, освітні та медичні установи... Відповідну угоду Белград і Приштина підписали ще у квітні 2013 року, однак попри це, ОСМ, яке передбачає часткову автономію сербів у Косові - зі своїм представницьким органом, окремим бюджетом, гербом, прапором і статутом, - існує лише на папері. Ба більше, напередодні брюссельських перемовин прем'єр-міністр самопроголошеної республіки Рамуш Харадінай заявив, що не мав часу займатися ОСМ і ще навіть не читав угоди про його створення (!).
Така заява стала щедрим подарунком проросійським політичним силам, які заговорили про безглуздість брюссельських переговорів (а від їх успіху залежить вступ і Сербії, і Косова в ЄС). Так, відверто проросійська людина в сербському уряді міністр закордонних справ Сербії Івіца Дачич ще до зухвалого зізнання Харадіная заявляв, що прокрастинацію Приштини слід тлумачити як відмову від брюссельського діалогу і що він, як підписант цієї угоди, готовий відкликати свій підпис.
Урвався терпець
Однак схоже, що терпець урвався не лише русофілам, які використовують кризу, щоб поставити під питання європейський шлях Сербії, а й Америці. США, усвідомивши кволість Європейського Союзу, входять у цей процес і таким чином повертаються в регіон, інтерес до якого вони останніми роками, здавалося б, утратили. Дипломати й інші офіційні представники США наразі заперечують ангажування Америки, однак неофіційна інформація з різних джерел свідчить про протилежне.
Так, уже надто підозрілим виглядав візит президента Вучича до Нью-Йорка, який намагалися приховати від громадськості. Втім, під тиском журналістів сербський лідер визнав, що темою його зустрічей у Сполучених Штатах було косовське питання. Не розкриваючи деталей візиту, президент Сербії заявив, що їздив по підтримку до творців Косовської держави, нарікаючи, що йому було б значно легше домовитися безпосередньо з албанцями, ніж з гравцями міжнародної спільноти, які мають свої вимоги. Очевидно, Вучич пропонував американцям план поділу Косова й обміну територій, який, за неофіційною інформацією, до того вже забракував Берлін.
За тиждень до таємної поїздки Вучича в США Белград відвідав помічник держсекретаря США з питань Європи і Євразії Вес Мічел, який зазначив, що настав час «разом працювати над вирішенням проблем». У цьому контексті для Сербії важливе нещодавнє призначення в Білому домі – новий радник Трампа з питань національної безпеки Джон Болтон свого часу був проти визнання незалежності Косова, тож «своїх людей» у суперницькій команді Сербія вже має, тому поки що старшого брата на розборки не кличе. Нагадаємо, раніше Сербія на пропозиції Приштини включити до процесу США відповідала, що в такому разі Белград звернеться по допомогу до Москви, а під час останнього візиту до Белграда Сергій Лавров підтвердив, що Росія «готова виступити посередником у сербсько-косовському спорі».
Після бійки кулаками махають
Щодо брюссельського діалогу, то звинувачувати в саботажі лише Приштину було б несправедливо. Невирішене питання Косова довгі роки було благодатною темою для сербських політиків, особливо щоразу напередодні нових виборів, однак тепер, коли дедлайн, встановлений Європейським Союзом, невпинно наближається, Сербія формально виконує угоду по пунктах, однак у тилу докладає максимуму зусиль, щоб ускладнити життя Приштині.
Так, згаданий вище Івіца Дачич розгорнув цілу кампанію з оскарження рішень про визнання незалежності Косова. Лобістам МЗС уже вдалося переконати кілька острівних і африканських держав відкликати своє рішення. Міністр не приховує, що його мета довести число країн, які визнали Косово, до цифри 96 – що означало б менше від половини членів ООН.
Тобто поки у Брюсселі йдуть переговори, зокрема і про те, що Сербія не блокуватиме членства Косова у міжнародних організаціях, десь у віддалених куточках планети лобісти Дачича роблять усе, щоб Косово не отримало свого крісла в Організації Об’єднаних Націй. За словами косовського урядовця Беджета Пацолі, Сербія витратила на це 300 мільйонів євро.
У битву за втрачене вступила і Сербська православна церква, яка вирішила поміняти своє ім'я, прив'язавши його до Косова. Ідея полягає в тому, щоб нова назва СПЦ – Печкий Патріархат, підкреслила значення православних святинь, що розташовані у Косові, для Сербської церкви.
Це рішення збіглося з активною фазою внутрішнього сербського діалогу щодо питання Косова. Представники громадськості, науковці, інтелектуали, експертні кола вже мали змогу висловитися, а з остаточною пропозицією розв'язання косовського питання президент Вучич пообіцяв вийти вже у квітні.