Уповноважені заспокоюють, мовляв, безпекова ситуація під контролем, аналітики попереджають – замах на Івановича матиме серйозні наслідки.
Як повідомляв LB, лідера партії косівських сербів «Свобода, демократія, справедливість» Олівера Івановича розстріляли просто на порозі його офісу вранці 16 січня. Поліція шукає нападників, поки що немає жодних підозрюваних. Влада Сербії звернулася до косовських лідерів з вимогою допустити сербських правоохоронців до розслідування вбивства і пообіцяла знайти винних, якщо цього не зробить Приштина. Після похорону Олівера Івановича у Белграді родина загиблого заявила, що переселяється до Сербії.
Версії та взаємні звинувачення
Представники сербської опозиції вказують, що відповідальність за злочин лежить на владній Прогресивній партії. Так, лідер Демократичної партії Драґан Шутановац зазначив: “Ті, хто святкував перемогу на виборах у Косові, повинні сказати, хто, як і чому це вчинив”. А голова Нової партії Зоран Живкович заявив, що «Іванович сто разів бував у Приштині й інших місцях, де албанці становлять більшість, але ніхто його не заарештовував, його кинули за ґрати, коли в Сербії помінялася влада».
З 2014 року Олівер Іванович перебував у слідчому ізоляторі за, найімовірніше, сфабрикованими звинуваченнями у воєнних злочинах під час війни в Косові, принаймні зі злочинами його ніколи не пов’язували навіть найрадикальніші албанські націоналісти. На початку 2016 року його засудили до 9 років позбавлення волі, а 2017-го перевели на домашній арешт.
На останніх виборах у Косові перемогли конкуренти громадської ініціативи «Свобода, демократія, справедливість» - партія «Сербський список», яку підтримав президент Сербії Александар Вучич. Сам Вучич після вбивства Івановича підтвердив, що їхні політичні погляди розходилися. Однак прибирати свого противника після перемоги над ним – в цьому логіки мало.
Версія про етнічно вмотивоване вбивство лежить на поверхні, зважаючи на те, що злочин скоєно на території, де й досі існують величезна нетерпимість і міжнаціональна ворожнеча. Очевидно, на це і намагалися навести слідство вбивці Івановича, залишивши свій підпалений автомобіль на півдні Косовської Митровиці, ближче до албанської частини Косова.
Однак для албанців Іванович теж не становив загрози, навпаки, як зазначив Борис Тадич, за президентства якого Іванович був держсекретарем у міністерстві з питань Косова і Метохії, «Олівер був одним з найбільших борців проти сербського й албанського екстремізму і виступав за примирення сербського й албанського народів».
Примирення відкладається
Власне це і наводить на третю версію, що Олівер Іванович став жертвою великої геополітичної гри, особливо якщо зважити на дивний «збіг», що Івановича застрелили саме того дня, коли в Брюсселі після 13-місячної перерви мали відновитися переговори про нормалізацію відносин між Белградом і Приштиною. Через приголомшливу звістку сербська делегація перервала свій візит до Брюсселя, тим самим відклавши на невизначений термін не лише примирення із сусідами, а й перспективу вступу в ЄС, оскільки членство і Косова, і Сербії в Європейському Союзі напряму залежить від вирішення між цими країнами спірних питань.
Нагадаємо, як вступ Чорногорії в НАТО намагалися зірвати за допомогою перевороту із запланованими терактами та ліквідацією прем’єра за участю російських грушників, а за європейські прагнення України ревнивий сусід розв’язав проти неї війну. Кремль, щоправда, відразу ж розтиражував заготовку на всі випадки життя головного сербського радикала Воїслава Шешеля, який звинуватив у вбивстві західні спецслужби.
І місцеві лідери, і закордонні експерти назвали гучне вбивство спробою дестабілізувати регіон. Зловмисники встигли зробити це останньої миті, оскільки Белград і Приштина вже впритул наблизилися до вирішення проблемних питань.
Так, президент Сербії Александар Вучич ініціював внутрішній суспільний діалог щодо Косова, покликаний «подивитися правді у вічі і визнати болісну реальність», у процес, звісно ж, спробувала втрутитися Москва через свої кишенькові організації. До прикладу, радикальний націоналістичний рух «Заветніці» запропонував власну «стратегію оборони Косова», яку чомусь презентували в Москві представникам партії «Єдина Росія». До слова, саме «Заветніці» організовували в Белграді марш на підтримку «Новоросії», а також передавали представникам російського посольства списки бойовиків, готових «боронити Донбас». Про це вони самі повідомляли в соціальних мережах.
Також президент відверто заявив, що Сербії таки доведеться, якщо вона хоче в ЄС, підписати “юридично зобов’язувальну угоду”, що де-факто означало б визнання Сербією незалежності своєї колишньої автономії. Аналітики витлумачили заяву президента як підготовку громадськості до фінального етапу остаточного налагодження відносин із Приштиною. Щоправда, останнім часом стосунки між сусідами все ж погіршилися через ініціативу косівських парламентарів скасувати Спеціальний суд щодо злочинів ОВК – орган, який мав би розслідувати злочини над сербами та неалбанським населенням, скоєні під час війни.
Однак обидві сторони щоразу вдаються до подібних кроків напередодні чергового раунду перемовин, аби покращити свої переговорні позиції, а цим штучним загостренням могла вправно скористатися третя сторона. До того ж напередодні гучного вбивства глава косівського парламенту Кадрі Веселі на річниці вшанування жертв етнічних чисток заявив: “Нехай Сербія і не думає вертатися, інакше ми не зупинимося до Ніша. Ця країна залишатиметься вільною, самостійною і суверенною. Будь-яка загроза матиме заслужену відповідь усіх албанців, де вони не жили б”.
Зрозуміло, що в такій напруженій атмосфері бракувало лише іскри. Не виключено, що, за задумом недоброзичливців, нею мало стати вбивство Івановича.
І навіть якщо підтвердиться найпрагматичніша версія, за якою лідера СДП убила місцева сербська мафія, проти якої він виступав, викриваючи контрабандистські схеми, нинішню ситуацію вміло можуть використати крупніші гравці.