Хто такий хлопчик зі 130-го кілометра
Уперше про Андрія Ярмоленка українська футбольна громада дізналася у 2006 році під час пресконференції тодішнього головного тренера київського «Динамо» Анатолія Дем’яненка. Він сказав, що за 130 кілометрів від Києва селекціонери клубу знайшли талановитого хлопця — «нового Андрія Шевченка». За іронією долі, на все життя до футболіста приклеїлося прізвисько саме про хлопчика зі 130-го кілометра.
Жарт зайшов настільки далеко, що через 19 років після цього «Динамо» навіть презентувало комікс із такою назвою про шлях у футболі Андрія Ярмоленка. Та це було вже потім, після повернення футболіста до клубу у 2023 році.
На початку кар’єри перспективи Андрія були куди туманнішими, попри великий аванс колишнього футболіста й тренера Дем’яненка. Хоч кияни звертали увагу на Ярмоленка, коли той ще був дитиною, здобути місце в клубі він зміг лише через чернігівську «Десну», де й починав кар’єру перспективний футболіст.
Цікаво, що у 13 років Ярмоленко вже пробував свої сили в академії «Динамо», проте приблизно за рік повернувся до Чернігова. Згодом Андрій пояснював це тим, що на той момент ще не зміцнів фізично й дуже сумував за батьками. Через три роки він отримав другий шанс.
Саме з «Десни» Андрій переїхав до Києва, де починав у складі «Динамо-2» під керівництвом Юрія Калитвинцева і Геннадія Литовченка. Тоді, у сезоні 2006/07, він грав на позиції форварда й періодично забивав, хоч його складно було назвати надрезультативним. Судіть самі: у першому сезоні за динамівський дубль він відзначився 4 голами в 15 матчах, за рік — 6 у 22 іграх. Водночас він був помітним на полі, тому потрапив на радари основної команди.
Шанс Андрію дав російський тренер «Динамо» (так, зараз у це важко повірити) Юрій Сьомін. Той випустив Ярмоленка на 8 хвилин матчу проти «Ворскли», і цього часу футболісту виявилося достатньо, щоб відзначитися дебютним голом. Про кращий дебют в основній команді годі й мріяти. Здавалося, що далі Ярмоленко без проблем йтиме вгору кар’єрною драбиною, але на футболіста чекало чимало випробувань.
«Я — не футболіст» і «брєвноленко»
У сезоні 2008/09 Ярмоленко став найкращим бомбардиром киян у Кубку України з 5 голами в 3 матчах, а от у національному чемпіонаті ігрової практики отримував мало, тому й відзначитися не зміг. Усе змінилося, коли на зміну Сьоміну прийшов ще один російський тренер — Валерій Газзаєв. Він довіряв молоді, а Андрій натомість отримував ігрову практику в національному чемпіонаті.
Саме тоді він зіткнувся з першою серйозною хвилею критики в кар’єрі. Молодому футболісту було важко адаптуватися до гри на найвищому рівні, тому він став об’єктом для жартів. Дійшло до того, що вболівальники прозвали його «брєвноленком» від російського слова «брєвно» (колода). Усе через сумніви в технічній майстерності футболіста. Сьогодні це видається щонайменше дивним, адже Ярмоленко — один із найтехнічніших вінгерів в історії України. Можливо, проблема була в позиції. Андрію важко було грати форварда, тому Газзаєв постійно випробовував його в різних ролях. Зокрема, Андрію доводилося грати ліворуч не лише в нападі, а й у захисті.
Молодий Ярмоленко був проти експериментів і прямо казав про це тренеру.
«Я до нього (Газзаєва. — Ред.) через день ходив і казав: „Я не отримую задоволення, краще не ставте мене“. Він мені казав: „Потерпи, потерпи“. Тоді я ще жив у кімнаті з Сергієм Кравченком, і він мені, пам’ятаю, як зараз, каже: „Що ти робиш, куди ти йдеш? Ти розумієш, що він такий суровий? Він такого не потерпить“.
Я кажу: „Якщо я не отримую задоволення від футболу, як я?.. Я не хочу грати в захисті, я мріяв про інше“. Я мріяв, як казав Кварцяний, вийти, м’яч на носі поносити, людям радість подарувати, а з мене роблять захисника», — згадував Андрій.
Діставалося йому й від журналістів. Колеги заслужено критикували гравця за непереконливі виступи, а молодий Андрій не давав ради емоціям. Кульмінацією став діалог після матчу з «Ворсклою», у якому Ярмоленка замінили на 38-й хвилині. У футболі такі заміни є принизливими для гравців, тому він і не стримався.
Гравець відмовився від спілкування з журналістами, адже був засмучений. Йому дорікнули, що футболісти зобов’язані давати коментарі пресі після гри, на що Ярмоленко відповів: «Я — не футболіст».
Цю фразу ще довго йому згадували.
Відповідь критикам і вихід на найвищий рівень
Загалом цей відрізок кар’єри допоміг Ярмоленку покращити гру в захисті й окріпнути фізично. Уже в сезоні 2009/10 він почав демонструвати прогрес, забивши 7 голів у чемпіонаті України, а остаточно справи пішли вгору, коли Андрія поставили грати праворуч у півзахисті. Саме там його місце.
Справжнім проривом став сезон 2010/11. Ярмоленко відзначився 11 голами в чемпіонаті України, а ще 4 забив у єврокубках. Саме тоді він відкрив лік своїм м’ячам на міжнародній клубній арені, відзначившись у воротах бельгійського «Гента» у кваліфікації Ліги чемпіонів. Згодом був і гол турецькому «Бешикташу» в переможному матчі Ліги Європи УЄФА (4:0). Хлопчик, якого ще зовсім недавно висміювали через брак майстерності, поступово перетворювався на одного з лідерів «Динамо».
Від сезону 2010/11 і до свого переїзду в Дортмунд у 2017 році Андрій сім сезонів поспіль забивав щонайменше 11 голів у чемпіонаті України. Він додавав кожного сезону, підкорюючи нові горизонти. Андрій був лідером «Динамо», яке виходило в плей-оф Ліги чемпіонів УЄФА, допомагав команді дістатися чвертьфіналу Ліги Європи УЄФА й був, як то кажуть, футболістом, який робить різницю. А його голи лівою після зміщення з правого флангу в центр стали візитівкою.
Потім був вояж Європою, переїзд до Об’єднаних Арабських Еміратів і повернення до Києва в розпал повномасштабного вторгнення Росії в Україну. У 2023 році Андрій повернувся в «Динамо» завершити кар’єру, але такий футболіст навіть після травм і попри вік зміг стати Х-фактором команди в змарнілому внаслідок війни чемпіонаті України з футболу. Тому й не дивно, що він зміг привести команду до чемпіонства в сезоні 2024/25 і перемоги в національному кубку в сезоні 2025/26.
Перед початком сезону 2026/27 Ярмоленко казав, що завершення кар’єри не за горами. Тепер, після 125-го гола, можна йти спокійно.
Він таки футболіст. Ба більше, один з найкращих. Не вірите? Подивіться статистику.
Бонус. Цікаві цифри рекорду Ярмоленка
- 298 — стільки матчів знадобилося Андрію Ярмоленку для встановлення рекорду результативності.
- 28 — саме стільком командам забивав Ярмоленко в чемпіонаті України з футболу.
- 44 — стільки воротарів Ярмоленко засмутив на шляху до рекорду.
- 14 — найбільша кількість голів Андрія одній команді в чемпіонаті України — одеському «Чорноморцю».