Верховна Рада 15 вересня не підтримала в першому читанні законопроєкт №15400. Він передбачав, що гроші, які українські компанії платять за отримання дозволів на експорт зброї та товарів подвійного призначення, спрямовуватимуть на потреби війська. Про це повідомляє «Економічна правда».
Згідно з документом, із 1 серпня 2026 року і до завершення воєнного стану плата за оформлення та видачу документів у сфері державного експортного контролю щодо військових товарів і товарів подвійного використання зараховуватиметься до спеціального фонду державного бюджету.
Кошти планували передавати Міністерству оборони: 50% — на закупівлю, модернізацію та ремонт озброєння і військової техніки, ще 50% — на грошове забезпечення військовослужбовців ЗСУ. Загалом же від вартості експортного контракту 20% сплачуються за дозвіл на експорт.
Нагадаємо, 1 липня Кабмін ухвалив постанову, якою мала запрацювати прискорена процедура експорту озброєння. Втім, процес, станом на сьогодні досі не запустився. Зброярі досі чекають від Міноборони перелік критичних засобів, які не можуть бути продані за кордон, а як працює процедура Drone Deal, яка мала встановити рамку, яким країнам можна продавати озброєння, поки що виробникам незрозуміло.
Втім, найкритичнішим моментом галузь називає саме ставки, які мають платити виробники. Виконавча директорка Технологічних сил України, асоціації приватних виробників оборонних технологій, Анастасія Мішкіна у інтерв’ю LB.ua зазначила, що розмір ставки надто великий.
Читайте також«Ставки для експорту зброї мають бути нульові». Виконавча директорка ТСУ про неробочий fast track і очікування від Міноборони
«20–30 % від суми контракту на експорт — це забагато й економічно недоцільно, на наш погляд. ТСУ переважною більшістю висловилась, що ставка має бути нульова. Рішення про так званий fast track мало полегшити експорт адміністративно, але цими ставками робить його економічно невигідним. Бо ціну на світовому ринку встановлює не виробник, а ринок, конкуренція. І ця додаткова плата з'їдає весь заробіток, а контракт з великою вірогідністю йде до іншого виробника. Тобто ми власними регулюваннями даємо цінову перевагу конкурентам за кордоном», — зазначила вона.
За її словами, найгостріше це може бути відчутно в розрізі комплектуючих.
«Зараз для таких угод запропонована ставка 30%. Виробники давали нам приклад: китайський сенсор коштує 150 доларів, собівартість українського аналога — 120. Ставка 30 % повністю знімає перевагу української локалізації. І це в той час, коли публічно озвучують потребу локалізувати критичні компоненти, бо від цього залежить і наша співпраця з країнами Євросоюзу та США. Але запропонованим у постанові відсотком ми доцільність цієї локалізації нівелюємо», — пояснює Мішкіна.
Вона додала, що асоціація пропонує встановити на початку нульову ставку, а перед запровадженням будь-якої іншої ставки спочатку прорахувати можливі сценарії.