Схема «бджоли та матка»
Куди ці «Волгонєфті» везуть сиру нафту? Вони не йдуть до Індії чи Китаю — для океанських штормів ці судна класу «річка-море» просто не призначені, вони там переламаються навпіл.
Їхній маршрут закінчується одразу за Керченською протокою. У районі порту «Кавказ», Тамані або трохи далі в нейтральних водах Чорного моря організовані так звані рейдові стоянки для перевалки з судна на судно (Ship-to-Ship, STS). Там на якорі стоять величезні океанські танкери («Афрамакси» або «Суецмакси» вантажопідйомністю 100–150 тисяч тонн) із того самого «тіньового флоту» з сірими страховками і з вимкненими транспондерами. Думаю, що там є вертолітне та катерне прикриття, щоб не поклювали «Магури» і «Малюки».
Маленькі танкери (ті самі 7000-тонники проєкту 15781), проходячи під Керченським мостом, підходять до цих гігантів, швартуються борт до борта і перекачують у них сиру нафту. Щоб заповнити один океанський танкер, потрібно 15–20 рейсів таких «малюків» з Азова. Після завантаження океанський гігант іде через Босфор до Азії, приносячи Путіну нафтодолари. Схема — бджоли та матка. Ймовірно, це спроба обійти роздовбані термінали в Причорномор'ї та вивозити сиру нафту, бо в Туапсе зберігати якось не виходить, а селище Волна отримало вже десяток разів.
Полювання на індичок: мінус 40% флоту в регіоні
Але під Керченським мостом зараз черги навіть для дійних корів бюджету — РЗД забезпечує армію вторгнення, вантажі через паливну кризу доходять на 25% довше. Тому й почалось «полювання на індичок» — погром танкерів, що стоять у черзі на прохід і намагаються прорватися до Криму.
У Причорномор'ї та Азові працюють приблизно 35 «Волгонєфтей» і 50 свіжих танкерів типу RST/15781. Не до коми точно, але порядок цифр зрозумілий. Виходить, що все активне наливне угруповання класу «річка-море» на півдні Росії становить близько 80–85 суден.
Якщо брати виключно наливний флот (танкери), ми за 96 годин вибили майже 40% усіх малих бензовозів і нафтовозів півдня Росії. Під роздачу потрапили як старі корита, так і свіжі борти: на дно пішов «Санар-17», а випалені рубки та пробоїни отримали «Челсі-6», «Аура», «Сонар-1», «Ілля Рєпін», «Венера-3», «Пенелопа» та підсанкційний панамський левак «Галіаскар Камал».
Втратити 40% профільного флоту за кілька днів — це вже не просто «проблема» і не криза. Виглядає це так: їм фізично немає на чому везти паливо в Крим прямо зараз, тому що капітани тих 60%, що залишилися, тупо бояться виводити судна з портів Ростова через загрозу бути спаленими, та й гарантовано не всі суда по списку зараз на ходу без ураження.
Читайте такожБез ейфорії: чому блекаут Криму й удари по Омську — це ще не кінець війни
Також це відчутно вдарить по експорту та швидкості обробки «Панамаксів». Незалежно від ступеня пошкоджень, навіть якщо корабель не вигорів і не потонув — у цьому сезоні, до штормів і замерзання моря, вони вже нічого не повезуть. Особливо з огляду на те, що потужності ремонту RST/15781 забиті серією, яка будується на стапелях. Замовити РЛС, рацію, навігаційну систему, сполучення з рульовою машиною, гірокомпас, кілометри кабелів, що вигоріли в рубці — це одне. А от відремонтувати судно і знайти команду, яка захоче без «бойових» і виплат за поранення йти в цей регіон — зовсім інше.
Чорноморський флот — операція «кинути танкери»
Ну і традиційно тішить Чорноморська флотилія. На численних відео — жодного корабля прикриття в конвої, жодної спроби прикрити старенькі «Волгонєфті» хоча б вогнем «Рапторів» та екіпажами дронів-перехоплювачів із «Рубікону». Поки Чорноморський флот рятує свої вимпели, російський бізнес оплачує цю війну своїми спаленими суднами. Військові просто кинули комерційний флот напризволяще.
Мільярди доларів, дисертації, погрози висадки під Одесу та повної блокади, паради, а на виході — ховатися за мінами та бонами в Новоросійську. Кращої інвестиції для України грошей РФ і уявити не можна. А пам'ятаєте, як у РФ казали, що ми будемо просити в Москви дозвіл іти зерновим коридором або нас задушать у блокаді? Як на мене, у Бога є почуття гумору.
Комерційні мерці
На сьогодні втрати РФ від ремонту, втрачених суден, вантажу і майбутнього простою — вже близько 200 мільйонів доларів, і це консервативна оцінка. Сюди ж ідуть недоотримані доходи бюджету, банкрутство транспортних компаній або їхня залежність від держбюджету, зростання цін на страховки та необхідність перекидання нових суден у регіон.
За кожним палаючим танкером стоять цілком конкретні бенефіціари: компанії рівня «Волготранс» (їм належать знищені та уражені «Санари»), структури олігарха Лісіна або фірми-прокладки «тіньового флоту». Для них ці 200 мільйонів доларів прямого збитку — лише початок ефекту доміно, який затягує на їхніх шиях фінансовий зашморг.
По-перше, настає страховий колапс. Жоден нафтовоз не ходить без поліса. Після 35 уражених суден Азов де-факто став зоною бойових дій. Страховики або просто відкликають покриття, або задирають премії за військовий ризик у десятки разів за кожен рейс, різко змінюючи всю маржинальність бізнесу.
Читайте такожПаливний каскад: як кремлівська бензоколонка залишається без палива
По-друге, починається кадрові негаразди і проблеми з кредитами. Цивільні російські моряки — не камікадзе. Щоб змусити екіпаж вийти з Ростова у цей «тир», судновласники змушені платити потрійні тарифи. Одночасно в двері стукають банки: частина флоту взято в лізинг, і коли застава лежить на дні або з вигорілою рубкою стоїть у черзі на піврічний ремонт, касовий розрив гарантовано тягне компанію на дно.
Усі ці палаючі танкери, черги на чотири кілометри під мостом, бійки за бензин у Криму, Бєлгород без світла та води, і знову палаючий завод у Капотні — це ланки одного логістичного колапсу. Війна стає непідйомним тягарем для самої РФ. Економіку і флот спалюють у топці тільки для того, щоб купка старіючої номенклатури лоскотала собі випалені аквадискотеками і трильйонами рублів рецептори. Але залізо та бюджет закінчується швидше, ніж їх плани на СВО.