Схема бджоли й матка
Куди ці «волгонєфті» везуть сиру нафту? Не в Індію чи Китай: судна класу річка — море не призначені для океанських штормів, їх переламає навпіл.
Їхній маршрут закінчується одразу за Керченською протокою. У районі порту Кавказ, у Тамані або трохи далі, в нейтральних водах Чорного моря, організовані так звані рейдові стоянки для перевалки із судна на судно (Ship-to-Ship, STS). Там на якорі стоять величезні океанські танкери («афрамакси» або «суецмакси» вантажопідйомністю 100–150 тисяч тонн) з того самого тіньового флоту із сірими страховками та вимкненими транспондерами. Думаю, що там є вертолітне й катерне прикриття, щоб не поклювали «магури» й «малюки».
Маленькі танкери (ті самі 7000-тонники проєкту 15781), проминаючи Керченський міст, підходять до цих гігантів, швартуються борт до борта й перекачують у них сиру нафту. Щоб заповнити один океанський танкер, потрібні 15–20 рейсів «малюків» з Азова. Після завантаження гігант іде через Босфор до Азії, приносячи Путіну нафтодолари. Схема бджоли й матка. Імовірно, це спроба обійти роздовбані термінали в Причорномор'ї та вивезти сиру нафту, бо в Туапсе зберігати якось не виходить, а селище Волна отримало вже десяток разів.
Полювання на індичок: мінус 40 % флоту в регіоні
Але під Керченським мостом зараз черги навіть для дійних корів бюджету — РЗД забезпечує армію вторгнення, вантажі через паливну кризу доходять на 25 % довше. Тому й почалося полювання на індичок — погром танкерів, що стоять у черзі на прохід і намагаються прорватися до Криму.
У Причорномор'ї та Азові працюють приблизно 35 танкерів «Волгонефть» і 50 свіжих RST/15781. Не до коми точно, але порядок цифр зрозумілий. Виходить, що все активне наливне угруповання класу річка — море на півдні Росії становить 80–85 суден.
Якщо брати виключно наливний флот (танкери), ми за 96 годин вибили майже 40 % малих бензовозів і нафтовозів півдня Росії. Під роздачу потрапили і старі корита, і свіжі борти: на дно пішов «Санар-17», а випалені рубки й пробоїни отримали «Челсі-6», «Аура», «Сонар-1», «Ілля Рєпін», «Венера-3», «Пенелопа» і підсанкційний панамський «Галіаскар Камал».
Втратити 40 % профільного флоту за кілька днів — це вже не просто проблема і не криза. Виглядає це так: їм фізично немає на чому везти паливо в Крим прямо зараз, тому що капітани тих 60 %, що залишилися, тупо бояться виводити судна з портів Ростова через загрозу бути спаленими, та й гарантовано не всі судна зараз на ходу.
Читайте такожБез ейфорії: чому блекаут Криму й удари по Омську — це ще не кінець війни
Також це б'є по експорту й швидкості обробки «панамаксів». Незалежно від ступеня пошкоджень, навіть якщо корабель не вигорів і не потонув, цього сезону, до штормів і замерзання моря, він уже нічого не повезе. Зокрема тому, що потужності ремонту RST/15781 забиті серією, яка будується на стапелях. Замовити РЛС, рацію, навігаційну систему, сполучення з рульовою машиною, гірокомпас, кілометри кабелів, що вигоріли в рубці — це одне. А от відремонтувати судно і знайти команду, яка захоче без бойових і виплат за поранення іти в цей регіон — зовсім інше.
Чорноморський флот — операція «кинути танкери»
Ну і традиційно тішить Чорноморська флотилія. На численних відео жодного корабля прикриття в конвої, жодної спроби прикрити старенькі «волгонєфті» хоча б вогнем «Раптора» й екіпажами дронів-перехоплювачів з «Рубікону». Поки Чорноморський флот рятує свої вимпели, російський бізнес оплачує війну своїми спаленими суднами. Військові просто кинули комерційний флот напризволяще.
Мільярди доларів, дисертації, погрози висадки під Одесою та повної блокади, паради, а на виході — ховаються за мінами й бонами в Новоросійську. Для України кращої інвестиції грошей РФ і не уявити. А пам'ятаєте, як у РФ казали, що ми будемо просити в Москви дозвіл іти зерновим коридором, інакше нас задушать у блокаді? Як на мене, у Бога є почуття гумору.
Комерційні мерці
На сьогодні збитки РФ через ремонт, втрачені судна й вантажі та майбутній простій — близько 200 мільйонів доларів, і це консервативна оцінка. Сюди ж ідуть недоотримані доходи бюджету, банкрутство транспортних компаній або їхня залежність від держбюджету, зростання цін на страховки, необхідність перекидати нові судна в регіон.
За кожним палаючим танкером стоять цілком конкретні бенефіціари: компанії рівня «Волготранс» (їм належать знищені й уражені «Санари»), структури олігарха Лисіна або фірми-прокладки тіньового флоту. Для них ці 200 мільйонів доларів прямого збитку — лише початок ефекту доміно, який затягує на їхніх шиях фінансовий зашморг.
По-перше, настає страховий колапс. Жоден нафтовоз не ходить без полісу. Після 35 уражених суден Азов де-факто став зоною бойових дій. Страховики або просто відкликають покриття, або задирають премії за воєнний ризик у десятки разів за кожен рейс, різко змінюючи всю маржинальність бізнесу.
Читайте такожПаливний каскад: як кремлівська бензоколонка залишається без палива
По-друге, починаються кадрові негаразди і проблеми з кредитами. Цивільні російські моряки не камікадзе. Щоб змусити екіпаж вийти з Ростова у цей «тир», судновласники змушені потроювати тарифи. Одночасно у двері стукають банки: частина флоту в лізингу, і коли застава лежить на дні або з вигорілою рубкою стоїть у черзі на піврічний ремонт, касовий розрив гарантовано тягне компанію на дно.
Усі ці танкери у вогні, черги на чотири кілометри під мостом, бійки за бензин у Криму, Бєлгород без світла й води і знову палаючий завод у Капотні — це ланки одного логістичного колапсу. Війна стає непосильним тягарем для самої РФ. Економіку і флот спалюють у грубці, тільки щоб купка старіючої номенклатури лоскотала собі випалені аквадискотеками і трильйонами рублів рецептори. Але залізо й бюджет закінчуються швидше, ніж їхні плани на СВО.