Мартін Скленар, міністр оборони Словаччини: "НАТО надає нам гарні приклади дуже надійних стосунків"
– Я дуже ціную, що ця подія відбувається. Розумію, що вона потребувала глобальних зусиль. Нам дуже цікаво, яким ви бачите свій внесок у спільні зусилля з розбудови арсеналу вільного світу.
Ми пишаємося наполегливістю ваших військових. Дозвольте мені коротко сказати про три виклики, які я вважаю найважливішими.
Нам здається, що найбільший – це юридична площина, в якій ми перебуваємо. Ми, у Словаччині, живемо в мирі, війна поза межами нашої країни, але мусимо використовувати свої можливості і грати за правилами у співпраці з приватними компаніями, а також зважаючи на всі обмеження, з якими стикаємося.
Другий мій пункт – це ризики, пов'язані зі самою природою виробництва зброї. Ми виходимо з міркувань, що робота виконується після того, як підписано контракти й обумовлено дати постачання. Тобто ми працюємо під тиском, і нам необхідно зважати, чи мають сенс усі ці зусилля з огляду на часові рамки. Намагаємося пом'якшити всі ці ризики, уважно розглядаємо сигнали про них. Слід зазначити, що потреби вашої країни у зброї, а також НАТО будуть високими й надалі – і ми маємо задовольнити їх. Робимо все, що можемо. Є програма Європейської комісії для розширення проєктів постачання зброї, ми вже говорили про це. Буде також спільна закупівля зброї, щоб мінімізувати ризики.
Останній мій пункт – безпека постачання зброї. Є багато ризиків руйнування ланцюжків постачання – ми вже бачили, як це відбувається. Водночас НАТО демонструє гарні приклади дуже надійних стосунків, того, як можемо покладатися на партнерів, поділяючи спільні цінності. Однак про ризики ми повинні пам'ятати.
Україна – велика держава з великим потенціалом, аби Європейський Союз допомагав розширити виробництво.
Отакі причини, щоб Україна стала членом НАТО якомога швидше.
Венді Гілмор, помічниця Генерального секретаря НАТО з оборонних інвестицій: "Україна є тією платформою, яка породжує нові ідеї і перспективи взаємодії"
– НАТО як інституція досить потужно підтримує Україну. Вважаємо, що всі країни-члени Альянсу, керуючись угодами про безпеку і враховуючи положення, напрацьовані на саміті НАТО цього літа, дійшли згоди щодо засад, на яких Україна нарешті стала б членом НАТО. Допомога Україні від членів НАТО справді вагома, показова і є запорукою її успіху в майбутньому.
Водночас ми розуміємо: усе, що бачимо, обертається для Європи й по-іншому, а для країн-членів НАТО комерційно теж досить відчутно.
Намагаємося консолідувати зусилля, аби всі країни, дотичні до цієї війни, рухалися разом. При цьому керуємося доктриною НАТО, і країни-члени розуміють, що потрібно не лише допомагати Україні, а й підтримувати в цій боротьбі одне одного. Судячи на динаміки, не лише нарощуємо оберти – ми також готуємо себе до нових викликів 21 століття.
Україна є тією платформою, яка породжує нові ідеї і перспективи взаємодії. Нарощення її обороноздатності багатогранне. Україна отримала підтримку від НАТО впродовж семи днів від початку повномасштабного вторгнення – це свідчить про її сумісність і справді оперативний зв'язок з Альянсом. Ось на чому ми будуємо співпрацю – на здатності швидко реагувати і підтримувати сильне партнерство за будь-яких умов.
Упродовж останніх декількох днів пройшла зустріч щодо обороноздатності в Парижі, підписано рамковий контракт про боєприпаси на 2,4 мільярда євро, щоб партнерство з Україною реалізовувалося успішно.
Усі держави, які співпрацюють з Україною, керуються принципами незалежності, автономності у взаємодії, тож інтереси кожної максимально захищені.
Я хочу підкреслити: у взаємодії ми краще розуміємо виклики, які стоять перед НАТО зокрема і промисловою базою світу загалом. І думаю, що винесене нині на обговорення в цій залі безперечно дотичне до реалій, які доводиться переживати Україні. Бачення того, якою повинна бути промислова військова база України, мотивує виходити на конструктивну співпрацю і розуміння, чим є Україна для Західного світу. Дякую.
Даніель Блажковець, перший заступник міністра оборони Чеської Республіки: "Усі країни-члени НАТО солідарні щодо України"
– Погоджуюся з висловленими думками і хочу підкреслити: все, про що ми говоримо, справді стосується поточних реалій. Усі країни-члени НАТО солідарні щодо України. Оскільки всі ми працювали над зміцненням свого військового потенціалу, то готові допомагати Україні.
Ми розуміємо українців: коли Чехія перейшла під владу вермахту, ми зазнали значних збитків. У 1969 році Чехія знову втратила свій суверенітет, фактично ставши республікою Радянського Союзу. Зараз, коли Чехія незалежна, захист територіальної цілісності, суверенітету та незалежності будь-якої держави перед лицем ворога надзвичайно важливий. І зміцнюючи співпрацю з військовими України, поєднуємо з її потребами зусилля оборонної промисловості і громадськості всієї світової спільноти.
Сьогодні розуміємо, що одностайні у думці, що необхідно заснувати спільні підприємства в Україні. Чеська Республіка підтримує Україну і на шляху до НАТО.
Щодо військового потенціалу України, то останні технології відповідають найвищим стандартам НАТО, і це вже велике досягнення.
Грета Моніка Тучкутє, заступниця міністра національної оборони Литовської Республіки: "Українці заслуговують на гучні аплодисменти всього світу"
– Хочеться відзначити, що Україна все-таки змогла організувати такий форум і, попри всі труднощі, чує слова вітання від багатьох країн і гравців у сфері оборони.
Цей форум є визначним моментом у просуванні оборонного партнерства, і мені хочеться сказати представникам усіх націй, які сьогодні з нами, що він засвідчує високу культуру організованості українського народу, а також його сильну волю.
Мені здається, що вітаємо нині не лише технологічні успіхи України: ви вже знаєте, як виробляти, як постачати зброю, це вже безумовне досягнення. Але протистояння вторгненню Росії неможливе без фрустрації, яку переживає українське населення. Утім українці спромоглися дати відсіч ворогу і своєю волею, силою духу заслужили гучні аплодисменти всього світу.
Будь-які види зброї: від дронів до ракет, різноманітні лазерні установки, ППО, винищувачі тощо – не перелічити всього того, що внесло корективи у війну Росії проти України. До України прибуває не лише готова зброя, у військових пакетах надходять і комплектуючі.
І можемо сміливо сказати, що готові до війни з ворогом. Просунулися вперед, значно наростили оборонну здатність – і це власне факт, який слід відзначити.
До цього оборонна промисловість України була дещо слабкою. Але зараз, на мою думку, час оцінити оборонний комплекс України під іншим кутом. Скажімо, такі компанії, як SAP, також долучилися до його модернізації. Заручившись підтримкою іноземних партнерів, Україна стала справді інноваційною державою, змогла значно підвищити рівень оснащеності.
Зміни відбулися і в кіберпросторі, кібервідносини почали розширюватися, кіберзагрози – теж, але водночас і краще відстежуватися. Справді, за останній час багато чого змінилося.
Від самого початку, з першого дня війни, Литва надавала Україні допомогу. І для нас дуже важливо бачити її тісну співпрацю з іншими державами. Так не лише Україна стає сильнішою, а й Литва зі своїми ініціативами, й інші країни-члени НАТО – усі ми стаємо не тільки сильнішими, а й більш конкурентоздатними щодо світових загроз.
Д-р Дамір Чрнчец, державний секретар Словенії: "Ця війна увійде до підручників як одна з найпотужніших і найбрутальніших в історії"
– Дуже радий сьогодні вітати всіх учасників форуму, який проходить попри воєнні дії, що точаться на території України.
Через історію Словенської Республіки ми розуміємо позицію України як ніхто інший. Україна потерпає від агресії Росії, і ми, держава з непростим минулим, готові допомагати модернізувати її обороноздатність. Надавати зразки, щоб Україна наростила військовий потенціал і виробляла ще більше з розрахунку на особу.
При цьому хочеться зауважити, що та підтримка, яка наразі надходить від США, є справді невід'ємною складовою успіху. І НАТО є саме тією силою, яка надає безпрецедентну на континенті допомогу країні у стані війни. Війни, яка, на мою думку, увійде до підручників як одна з найпотужніших і найбрутальніших в історії.
Я говорив, що ми наростили наш військовий потенціал у шість разів. Ми збільшили капіталовкладення, науково-дослідний ресурс, на практиці змогли напрацювати рішення, які в майбутньому стануть корисними в нарощенні оборонної здатності. Звісно, ми країна-член ЄС і НАТО; маємо ті самі платформи, якими користуються інші країни; керуємося спільними угодами про виробництво; є спільне виробництво загалом для країн-членів НАТО і країн-членів ЄС. Ми згуртовано рухаємося вперед.
Я веду до того, що Україна не сама-самісінька в цій війні. Нині на Заході, серед західних демократій, панує певне відчуття загальної втоми. Але є також відчуття, що війна в Україні є спільною. І країни-члени ЄС та НАТО зроблять усе, аби перемогти в ній.
Кусті Сальм, постійний секретар Міністерства оборони Естонської Республіки: "Кожна нова ініціатива витрат на оборону має приносити зиск"
– Пані та панове, те, наскільки ця війна зачепила не лише Україну, але й весь світ, змусило всіх нас підвищити рівень обороноздатності. Це означає, що вона порушила питання, хто більше витратить на неї – країни НАТО, ЄС чи Росія. Тому потрібно вирішити, як спільним бюджетом можемо перемогти в цій війні. Принаймні теоретично зрозуміло, що Росії протистоять сили, ВВП яких сукупно у 25 разів вищий від її. Вони наблизили вступ України до ЄС і трішки гармонізували входження в НАТО.
Маємо відзначити, що українському військовому ресурсу все-таки властива відсталість. Естонія з Україною вже багато років ведуть перемовини, і близько 40% наших витрат на оборону нині йде на ті замовлення, що мають бути реалізовані коаліцією, яка підтримує Україну. Це означає, що на цьому далеко на кінець, що ми можемо набагато більше. І те, що робимо на практиці, не суперечить теорії. Європейський Союз розгортає кампанію, аби реалізувати місію допомоги Україні. Котра при цьому буде комбінованою – від ЄС і США.
До 2025 року ми досягнемо 45 мільйонів видатків на оборону.
Водночас розуміємо, що Росію можна перемогти не тільки військовим ресурсом і не лише технологіями. Слід ухвалювати ефективні стратегічні і тактичні рішення. І пан Зеленський, й інші лідери підтвердили здатність робити це. Отже, можемо наразі фокусуватися на здоровому глузді, який має превалювати в розробці цих рішень. Розуміємо і значення стратегічного бачення: у міру того, як зростає маневровість, дужчає і стратегія. Маємо зрозуміти, що час і зусилля повинні бути зважені.
Поки що говоримо про можливість заснувати дочірні підприємства, які додадуть активів до українського оборонного комплексу, поліпшать стан справ в обороні України і пришвидшать її перемогу в цій війні.
Потрібно також говорити про інше – економічну складову оборони. Звісно, в цьому полі далеко не все просто. Чому? Після 600 днів війни ми усвідомлюємо, що самого розуміння потреб недостатньо. Слід впровадити відстеження, моніторинг, що правильно, що працює, що не працює, що потрібно відкоригувати, масштабувати наші дії тощо. Недостатньо і розуміння загроз – варто озброїтися тим, що задовольнить потреби і буде економічно доцільним. Мені здається, що така зваженість допоможе за цих умов вижити всім секторам. Йдеться про інвестування, можливості, успіх взаємодії, генерування нових вигод, нового прибутку, залучення нових інвестицій, розробку нових галузей. Ви можете наростити свій військовий ресурс і експортувати.
Кожна нова ініціатива витрат на оборону має приносити зиск – про це треба говорити під час перемовин. Ми як Альянс витратили 20 років, щоб зрозуміти: нейтральність до Росії в минулому – час оборонятися.
Пані та панове, є ще один момент. Дуже важливий в історії людства факт, що будь-які війни та кризи приречені, оскільки ресурси вичерпуються. Тому відштовхуємося від політичних реалій, інтересів і пріоритетів у спільноті НАТО і тих викликів, що стоять перед нами. Дякую. Слава Україні!
Мустафа Мурат Шекер, віцепрезидент Агентства оборонної промисловості Туреччини: "На полі бою чим більше технологій, тим краще"
– Агенція оборонної промисловості, яку я представляю, виступає за зміцнення взаємодії між військовими. Упродовж багатьох років Туреччина зарекомендувала себе як надійний партнер у конструюванні, машинобудуванні, розробці, виробництві військового ресурсу. Крім того, компетентний, висококваліфікований персонал також готовий до взаємодії. Йдеться не лише про ракети і винищувачі, а й про морські судна, які можуть бути цікавими Україні.
Туреччина, яка є свідком багатьох регіональних конфліктів, отримала певні уроки і може поділитися досвідом. По-перше, це технології. Якщо у вас є локальні можливості, це дуже важливо. На полі бою чим більше технологій, тим краще.
Сформулюю думку так: ми, як правило, вимірюємо рівень технологічного оснащення від 0 до 9. Коли є можливості, коли використовуєте свій військовий ресурс, коли згуртовані, тоді ви на рівні 9. Особисто я працював в оборонній промисловості 30 років, навіть більше, і на початку запитував, а яка різниця між дев'яткою та вісімкою? Але різниця вагома. Йдеться про рівень технологічного оснащення, наскільки комплекс оборони готовий до викликів війни, адже на полі бою багато чого не можна спрогнозувати.
Десять, п'ять років тому ситуація була зовсім іншою. Але зараз саме динаміка військових дій змушує переосмислити підходи – як тримати під контролем увесь цей арсенал і коли слід підключати персонал. Сьогодні навіть якщо на складі сотні ракет, ніхто не скаже, що цього достатньо. Це нагальна потреба, яка не зникає. І протягом військових дій ми визначаємо нові потреби, цілі. Постійно шукаємо нові рішення, інвестуємо у виробництво, технічне переоснащення, реалізуємо нові проєкти. Проблеми є, їх треба вирішувати.
Завершити свою промову хочеться афоризмом: якщо хочете миру, готуйтеся до війни. Дякую.