— Після суду (йдеться про судове засідання 28 грудня 2019 року - LB.ua) закинули в машину і звідти повезли на обмін. Передали із рук в руки. Щодо погодження їхати, так, дійсно, заяву я підписав. Але до цього разів три, мабуть, коли мені телефонували, представлялися співробітниками Служби безпеки України, я відмовляв (відмовлявся від обміну - LB.ua), — каже в залі Святошинського суду обвинувачений Сергій Тамтура.
— З якого часу вам пропонували? — питає суддя Сергій Дячук.
— Телефонували протягом грудня точно.
— У 2019 році?
— Кінець осені був, 2019 року. Я відмовлявся, поки до мене не приїхали і не роз'яснили, що в них стоїть умова, щоб усі п’ятеро (погодилися на обмін - LB.ua). Cказали, що може зірватися обмін. Точніше він зірветься, якщо хтось, хоча б один з нас, відмовиться. Також мені цими співробітниками було обіцяно, що я безперешкодно потім можу повернутися.
Сергій Тамтура стоїть біля своїх адвокатів у коричневому светрі та синій масці. На його правій руці — обручка. Цього року він одружився, а зовсім нещодавно звільнився з офіційної роботи. Тамтуру та ще чотирьох колишніх «беркутівців» Олега Янішевського, Сергія Зінченка, Олександра Маринченка та Павла Аброськіна обвинувачують у вбивстві 48 та пораненні 80 людей на вулиці Інститутській у Києві.
У грудні минулого року Апеляційний суд Києва змінив усім п’ятьом ексспівробітникам «Беркута» запобіжний захід на особисте зобов'язання. Просто перед тим колишній генеральний прокурор України Руслан Рябошапка змінив групу прокурорів у справі. Прокурорів Олексія Донського, Яніса Сімонова та Ігоря Земскова замінили прокурори, які до того жодного разу не представляли державного обвинувачення у справі. Адвокатка Євгенія Закревська тоді сказала, що це зробили виключно задля обміну.
І він відбувся. Після засідання Сергій Тамтура та Олександр Маринченко, які були в залі суду, поїхали на обмін на непідконтрольні українській владі території Донбасу. Янішевський, Аброськін і Зінченко брали участь у зміні запобіжного заходу через відеозв'язок, адже були під вартою, а тому на лінію розмежування поїхали безпосередньо із СІЗО. Де зараз перебувають ці троє - невідомо, тому прокурори порушили питання про оголошення їх у розшук.
Натомість захист обвинувачених намагається довести, що ексберкутівці перетнули кордон узагалі не з власної волі, відповідно, і не їхня провина, що вони не можуть повернутися і взяти участь у засіданні.
— Коли першого разу до нас прийшли, я перебував у слідчому ізоляторі. До нас прийшли співробітники Служби безпеки України і повідомили, що відбувається спецоперація, що ми беремо участь в обміні всіх на всіх. У разі відмови когось із нас буде зірваний обмін. Якщо буде зірваний обмін, то, натякнули, про наслідки думайте самі. У нас не було, скажімо так, вибору, — розповідає в суді Маринченко.
Він також говорить, що із зали Апеляційного суду їх із Тамтурою вивезли під контролем СБУ. Олександр Маринченко розповідає, що через три дні після обміну він отримав свій паспорт.
— До цього мій паспорт був у Генпрокуратурі. Після цього я зв'язався з адвокатами - і почалися переговори, як нам повернутися назад. Увесь цей час ми чекали на дозвіл від СБУ перетнути кордон. Після дозволу на перетин кордону ми повернулися на територію України.
Офіс Генпрокуратури викладає іншу версію того, як обвинувачені погодилися на обмін. До речі, 14 січня 2020 року, під час першого після обміну засідання, адвокатка Закревська подала клопотання про відвід нових прокурорів. Головуючий суддя Сергій Дячук задовольнив її клопотання, після чого було створено нову групу державного обвинувачення, у яку увійшли «старі» прокурори: Земсков, Донський і Сімонов.
Земсков подав до суду клопотання про зміну запобіжного для Сергія Тамтури й Олександра Маринченка. З часу, коли вони повернулися до Києва, і до сьогодні в обох залишився запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Проте прокуратура хотіла змінити його на цілодобовий домашній арешт. Серед ризиків зміни запобіжного Ігор Земсков вказав, зокрема, можливість спотворення обвинуваченими доказів.
Позиція прокуратури така, що обмін відбувся із власної волі ексберкутівців. Про це говорить прокурор Земсков у своєму клопотанні до суду.
— Маринченко Олександр з 13:36 по 14:19 29 грудня минулого року перетнув адміністративну лінію розмежування із непідконтрольною територією Донецької області як пішохід. А разом із ним і Тамтура. В пункті пропуску РК-609 Краматорського прикордонного загону. Перехід саме як пішоходів, на думку обвинувачення, свідчить про те, що обвинувачені вільно перетнули кордон, за власним бажанням, — заявив у суді Земсков.
Прокурор також зачитав відповідь тимчасово виконуючого обов'язки начальника штабу Антитерористичного центру при СБУ Андрія Кравченка. У ній йшлося про те, що обвинувачені були залучені до переговорного процесу в рамках засідань робочої підгрупи з гуманітарних питань Тристоронньої контактної групи з мирного врегулювання ситуації в Донецькій і Луганській областях.
— При цьому обвинувачені Маринченко і Тамтура виявили особисте бажання на участь у процесі взаємного звільнення та переміщення на тимчасово окуповану територію, про що повідомили в письмовій формі, власноручно склавши заяви російською мовою і їх підписавши. Відповідно до цих заяв про згоду, складених 25 жовтня 2019 року від імені Маринченка та 27 листопада від імені Тамтури, Маринченко надав згоду на участь у процесі взаємного звільнення осіб, на переміщення на тимчасово окуповану територію, на підготовку клопотань про розгляд кримінальної справи без його участі, а також на застосування процедури помилування. Тамтура не надав згоду на помилування, — додає прокурор Ігор Земсков.
У відповідь на заяви прокурора адвокат обвинувачених Олександр Горошинський сказав, що будівлю Апеляційного суду Києва його підзахисні покинули під контролем держави. Тобто не самостійно.
— Ті події, які відбувалися до апеляційного суду і після — це наслідок спецоперації, яку фактично було втілено за результатами нормандських переговорів, які відбулися і було прийнято політичне рішення. До мого підзахисного неодноразово співробітники СБУ зверталися з тим, що необхідно дати дозвіл на переміщення. Їм двічі було відмовлено в цьому, — вказує Горошинський.
Колега Горошинського — Ігор Варфоломєєв — також наголошує на тому, що обмін у грудні 2019 року відбувся через міждержавні домовленості, а його підзахисні підписали розписки, про які говорив Ігор Земсков, бо інакше зірвали б його. «Було чітко сказано: якщо ви не підпишете ці розписки, то 100 осіб не повернуться в Україну. І міждержавні домовленості будуть зірвані. Це була позиція, яка підтверджена словами президента», — каже Варфоломєєв.
Після заслуховування всіх сторін процесу судді йдуть у нарадчу кімнату, а потім виносять рішення — залишити запобіжні для обвинувачених Сергія Тамтури й Олександра Маринченка без змін. Після цього прокуратура подає до суду ще одне клопотання про міжнародний розшук Олега Янішевського, Павла Аброськіна і Сергія Зінченка, які не з'являються на засідання. Цього разу головуючий суддя Сергій Дячук зачитує рішення про оголошення трьох ексберкутівців у розшук.
Окрім того, суд зупинив провадження щодо обвинувачених. Тепер рішення - за Українським бюро Інтерполу, яке має подати їх у розшук. Національне бюро, своєю чергою, підпорядковане Міністерству внутрішніх справ.
"Міжнародний розшук дасть можливість рухатися у справі далі, а не стояти на місці, - говорить прокурор Ігор Земсков. - Наприклад, отримати дозвіл на спеціальний судовий розгляд щодо тих обвинувачених, які в розшуку, а потім об'єднати ці процеси в один з двома іншими обвинуваченими. У рамках якого ми зможемо до кінця допитати свідків захисту, а також вивчити додаткові докази. Після чого перейти до дебатів, а потім і до вироку".