- Цінність будівлі залежить від двох факторів - чи був будинок свідком історичних подій і чи є представником певного архітектурного стилю. Тут зійшлися обидва фактори - будинок є і пам'яткою історії, й архітектури. У цьому випадку - стиль історизм з елементами ренесансу, - архітекторка Дарина Корба вказує на будівлю з облізлою жовтою фарбою. Разом з колегою Лізою Пасічник вони розповідають про історію закинутої садиби Міллера, розташованої поблизу Павлівського парку.
Симетрію триповерхового будинку підкреслюють прямокутні вікна та чотири балкони. Зверху будинок вінчається арковою шибкою та фігуральним аттиком. Мабуть, колись ця будівля була уособленням стриманої елегантності - тепер же лише покоцаної часом занедбаності. Гола цегла сумно стирчить без фарби. На балконах й крізь стіни пробиваються дерева, як-то буває коли будинки лишають сам-на-сам з природою. І яскравим тепер є лише мурал на стіні з боку Павлівського парку.
Будівництво будинку на Гоголівській, 32а, замовив 1890 року німецький купець Бернард Міллер. Місцем обрав Солдатську слобідку, яка виникла як поселення відставних військових і нині є історичною місцевістю. У 1912 році Міллер передав будинок міській управі під училище. У радянські часи приміщення використовувалося як звичайний житловий будинок.
Садиба вціліла під час Другої світової війни, але ледь пережила 90-ті. Будівлю визнали аварійною 1991 року, але люди там проживали ще 20 років.
2006 року будинок отримав статус пам'ятки архітектури, але за часів Януковича був, на думку архітекторок, незаконно його позбавлений.
Садиба і далі занепадала. А нещодавно раптом з'явилася на сайті продажу нерухомості, хоча перебуває на балансі комунального “Спецжитлофонду”. Будівлю продавали “під знесення” за 25 млн гривень. Активісти почали активно писати про це у соцмережах і оголошення зняли. Та майбутнє садиби Міллера і досі не визначене. “Спецжитлофонд” проводить тендер на реконструкцію будівлі з влаштуванням надбудови. Архітекторки - проти
-
Надбудова - це вандалізм, бо таким чином руйнують автентичну структуру будинку, - обурюється Даша Корба.
Активісти хотіли б знайти соціально відповідальний бізнес, який погодився б взяти в оренду будівлю за умови її ревіталізації.
-
У деяких місцях цегла віджила своє - там її треба змінити. Але не всюди. Он біля вікна цегла ціла, з неї треба зняти перший шар і надати первинний вигляд. Необов'язково “закатувати” все у штукатурку персикового кольору, як у нас це люблять, - дає рекомендації щодо відновлення будівлі Корба.
Тож боротьба триває. Не лише за садибу Міллера - за сотні закинутих будинків Києва. І для цього молоді архітектори заснували власний проект “Мапа реновації”.
***
“Мапу реновації” створили архітекторки Даша Корба і Ліза Пасічник, ілюстраторка Зореслава Пенделюк та ІТ-експерт Сергій Євтухов.
Коли вони гуляли Подолом, то звертали увагу на закинуті будинки. У Даші виникла ідея - зібрати якомога більше інформації про кожну з будівель і відобразити її на онлайн-карті.
-
Проблема є, а про неї пишуть дуже точково. Я подумала, що це маячня - треба робити якусь базу даних, де б усі будинки були внесені, - розповідає Корба.
Зараз засновникам допомагають два десятки волонтерів, які працюють над електронною мапою закинутих будівель, де буде вказаний власник, кадастровий номер, історія будинку з фото, нинішній стан та навіть імена активістів, які займаються конкретним приміщенням. Мапу планують постійно оновлювати - вказувати, коли спалахує пожежа чи руйнується будинок, а також способи допомогти. Активісти також будуть влаштовувати акції для привернення уваги до будинків у небезпеці.
-
Ми наче відкриваємо скриньку Пандори цією картою. Бо, наприклад, офіційний реєстр Шевченківського району має 25 зруйнованих будинків, а ми нарахували 176, - каже Даша Корба.
Наступний крок - шукати інвесторів, які вкладали б кошти у реновацію будівель. Комунальні будинки пропонують здавати в оренду, а власників приватних - переконувати відновлювати приміщення самостійно, за неможливості - запускати “Спільнокошт”. Наприклад, у житлових будинках облаштовувати мистецькі майстерні.
***
Поруч з багатоповерхівкою на Вознесенському узвозі, яку кілька років не вводять в експлуатацію через незаконну побудову, лежать руїни - залишки сторічної будівлі.
-
Ще місяць тому був третій рівень, який був “найсочнішим”, - Даша вказує на стіну, а потім на фото місячної давності. На ньому - арочні вікна, мереживне оздоблення фасаду. - Це вандалізм.
Цей будинок був побудований на межі ХІХ-ХХ століть в еклектичному стилі, який передбачає змішання різних деталей. За часів незалежності його розбирали частинами під приводом небезпеки обвалу. Тепер на місці будівлі є лише два рівні фасаду.
-
Коли повністю залишався фасад будинку, його можна було добудувати без порушення висотності. Так було б найгуманніше. Видно, у когось є на цю будівлю плани і її потроху розбирають.
Аби на мапі закинутих будівель таких історій було менше, і придумали проект “Мапа реновації”.
-
Місто складається не лише з забудови ХІХ сторіччя у вигляді 25-поверхових будинків, життя міста - це життя різних епох, - пояснює Даша Корба необхідність берегти історичні будівлі. - Якщо ми руйнуємо історичні фасади, то змиваємо обличчя столиці. Ми не будемо цікаві ані туристам, ані містянам, яким не комфортно жити при суперщільній забудові. І будемо мати потворне обличчя міста.
Засновники “Мапи реновації” сподіваються, що за допомогою проекту зможуть зберегти старий Київ.