На цей «особливо» незалежний орган покладалися певні сподівання що в Україні, врешті решт, все ж таки з’явиться відповідальна структура, яка поступово знищить потужний клан владних корупціонерів та зламає тіньові схеми розкрадання Державного бюджету, поставить реальний заслон виведенню валютних коштів в офшори та припинить знущання над держаними підприємствами, у тому числі й системи ВПК, в результаті чого всі вони зараз практично збиткові, а прихований прибуток від їхньої діяльності чомусь не поповнює держбюджет. І все це не шляхом «маски-шоу», а кропіткою дуже професійною роботою організаційно-управлінського та юридичного характеру з використанням повноважень вищих органів влади і управління в державі для побудови дійсно ефективних антикорупційних бар’єрів.
Але такі сподівання, на превеликий жаль, не виправдались. Замість очікуваних системних дій працівники НАЗК розпочали пошук занять для себе, на перший погляд, здається на свій розсуд, але схоже, що це не так.
Не варто звертати увагу на першу виставу в історії НАЗК, трагікомедію під назвою «Е-декларації», тут все по сценарію – влада, прикриваючись вимогами Заходу, «шикує» міліонерів, підчіплюючи парламентарів та інших «слуг» народу на антикорупційний гачок. Благо, що є за що. Звісно після цього народні обранці, вже не кажучи про представників виконавчої влади, прокурорів та іншого бомонду, повинні бути більш слухняними та толерантними до діючої влади.
Але паралельно, в «тихому режимі», потужно розгортається ще одне непересічне дійство. НАЗК, в порушення Європейських конвенцій та Конституції України, розробило та затвердило у всіх можливих інстанціях форму Звіту для політичних партій, аж на 59-ти сторінках. На більше мабуть фантазії не вистачило, а може все жтаки і совість спрацювала. Чого вартують такі екзотичні параграфи, графи та пункти Звіту, як відомості про цінні папери, майно за кордоном, особливо вражають такі графи як потужність двигунів авто та довжина водних засобів і цілі розділи щодо відомостей про майно та кошти, які надійшли до партій помилково та багато чого іншого. Але поле для творчості авторів форми Звіту все ще безмежне. Поки що не вимагається вказувати рівень тиску в шинах партійних авто, кількість та породу коней, інших свійських тварин, вага вугілля та об’єм дров для опалення партійних офісів тощо.
І це ще не все. НАЗК, присвоївши законодавчі повноваження та функції інших органів, затвердило суворе Положення про оформлення цього Звіту, в якому крім детальної інструкції, як його прошивати та заборону не заповнювати олівцем, вказано на необхідність подавати Звіт не тільки в паперовому, а ще й в електронному вигляді, крім того, кожна сторінка Звіту повинна бути сканована!
Для повноти ефекту в додатках до Звіту повинні бути копії всіх «платіжок» і теж в різних варіантах, причому мінімальна сума перерахувань не означена. Під час виборчих компаній все це подається окремо та ще більш детальніше. І так кожного кварталу, з наростаючим підсумком та зі всіх парторганізацій – а їх сотні. Тепер, мабуть, кожна політична партія в Україні повинна мати свої міністерства статистики, фінансів, транспорту, зв’язку та інші. Всупереч здоровому глузду ситуація доводиться до абсурду.
Автори Звіту, схоже, навіть не здогадуються, що в більшості парторганізацій «нормальних» партій в Україні використовуються особисті комп’ютери їхніх керівників та активістів, а про сканери вони тільки мріють. Є реальні проблеми зі зв’язком, транспортом, офісними приміщеннями та навіть з папером.
Будь які неточності в Звіті, навіть коми та тире, тепер розцінюються не інакше як порушення Закону, а не помилки, в якихось там папірцях, з відповідним реагуванням – штрафами та іншими репресивними діями. І це реальність.
Розробники цього «глобального проекту», мабуть, так сильно перенапружувалися під час цілодобової праці, що змушені були нарахувати собі відповідні зарплати – більше 200 тисяч гривень за місяць, тоді як в більшості «звичайних» партій на рахунках майже завжди впевнений «0», а участь фізичних та юридичних осіб – прихильників різних партій в фінансуванні їх діяльності, практично теж зводиться до «0», оскільки їхні повні установчі дані, на вимогу того ж Звіту, фіксуються майже як в поліцейському протоколі. Тож бажаючих буде звісно не багато. Мабуть це і є демократичні європейські стандарти та цінності.
Парадоксально, але в нашій країні Закони про вибори регламентують виключно таємне голосування, хоча чого тут приховувати, а списки партійних спонсорів чомусь необхідно відкрито публікувати в алфавітному порядку. Тож така виходить гласність!
А де ж конституційне право громадян України брати участь в діяльності політичних партій, право вільно обирати та бути обраними до представницьких органів влади? Чому в порушення Конституції, політичні партії різними маловідомими підзаконними документами апріорі визначаються підозрюваними? Та ще багато різних питань.
Взагалі, чи не є це прямим втручанням держави в діяльність політичних партій ? Ніхто ж не проти контролю, але навіщо в супереч здоровому глузду ситуація доводиться до абсурду ? Очевидно, що у влади щодо партійного питання є інші наміри та плани.
Тому, в результаті вищезгаданого ставлення держави до політичних партій, в «живих» залишаться лише чотири-п’ять з них, але тільки «свої». І це факт, ось такий плюралізм.
Таким чином, під прикриттям демократії та декларацій про Європейські цінності, ми рухаємось до повного авторитаризму.