«Вищій раді юстиції не завжди вдавалось набрати 11 голосів, необхідних для прийняття рішення про звільнення судді»
Після Майдану на Вищу раду юстиції була покладена важлива місія: зважаючи на значне зниження довіри суспільства до судової системи, очікувалось, що ВРЮ належно оцінить дії суддів, котрі засуджували учасників акцій протесту. Утім, із 49 таких суддів ВРЮ рекомендувала звільнити лише 27. З них 22 – оскаржені в судах, і ці судді продовжують займати свої посади. Тож очевидно, ВРЮ не виправдала очікування суспільства.
Те, що судді оскаржили рішення ВРЮ про притягнення до відповідальності, – це нормальний процес. Інша справа, що складність розгляду цих справ і для ВРЮ, і для судової системи показала певні недоліки законодавства. Зокрема, як щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, так і стосовно механізмів оскарження рішень ВРЮ.
Справа в тому, що поняття «порушення присяги», що в більшості випадків було причиною рішення ВРЮ про звільнення того чи іншого судді, - досить об’ємне, але зосереджене в конкретних обов’язках суддів.
Наприклад, суддя повинен бути неупередженим у прийнятті свого рішення. Однак існує чимало факторів, котрі свідчать про неупередженість. А щоб притягти суддю до відповідальності, потрібно конкретно вказати, в чому саме ми бачимо упередженість судді. Тобто не можна просто сказати, що він був упереджений, і все...
Більше того, під час розгляду окремих справ щодо суддів Майдану серед членів ВРЮ не назбиралось достатньої кількості голосів. Вища рада юстиції наразі складається із 18 членів. Участі в засіданнях не брав Міністр юстиції і Генпрокурор. Двоє членів ВРЮ, як відомо, досі не обрані (парламентом і з’їздом науковців – ред.). Тож не завжди вдавалось набрати 11 голосів, необхідних для прийняття рішення про звільнення судді.
Нагадаю, що для проведення спеціальної перевірки суддів, котрі приймали рішення щодо учасників Майдану, було створено Тимчасову спеціальну комісію (далі – ТСК). За результатами розгляду скарг на дії суддів ТСК направила до ВРЮ 41 висновок про порушення присяги 46 суддів.
ВРЮ розглянула ці висновки і рекомендувала звільнити 29 суддів за порушення присяги. 27 із них оскаржили ці рішення до Вищого адміністративного суду України. 22 з цих рішень ВАСУ скасував. ВРЮ, в свою чергу, оскаржила такі рішення ВАСУ до Верховного Суду. До речі, розгляд восьми справ Верховний Суд уже завершив: у шести випадках частково задовольнив скарги ВРЮ і відправив справи на новий розгляд, а в двох – прийняв остаточне рішення, підтримавши позицію ВРЮ. Інші справи ще перебувають на розгляді у ВАСУ. Оскільки існував спір щодо строку притягнення суддів до відповідальності, ми зайняли позицію, що це трирічний строк, і обґрунтували її певним чином, ВАСУ дотримувався позиції, що це річний строк. Але слід сказати, що ВСУ все ж підтримав нашу позицію.
Тож якщо говорити, що окремі судді Майдану досі не покарані, то нашої (ВРЮ – ред.) вини в цьому немає. Ми прийняли відповідні рішення. Зауважу, що лише Президент звільнив суддів, подання стосовно яких ВРЮ йому направила. Водночас Верховна Рада не звільнила жодного суддю, щодо якого ВРЮ прийняла рішення про внесення подання про звільнення. Нині на розгляді в парламенті перебувають матеріали про звільнення 19 суддів за порушення присяги. Так, вони оскаржують рішення ВРЮ в судах, однак ніхто їх не скасовував. Як показує практика, скоріше за все, більшість із рішень ВРЮ залишаться в силі.
Ви говорите про нестачу голосів серед членів ВРЮ, щоб звільнити того чи іншого суддю. Це пов’язано з тим, що половина членів ВРЮ – судді?
Ні, я не помітив певної суддівської корпоративності серед членів ВРЮ...
Розумієте, дуже важко визначити міру відповідальності судді. Хтось (із членів ВРЮ – ред.) наполягає на звільненні судді, а хтось – оцінює певний проступок як підставу для застосування щодо судді більш «м’яких» дисциплінарних стягнень. Доводиться опрацьовувати дуже великий обсяг документів, рішень, щоб визначити вину судді.
До речі, я вважаю важливим той факт, що до нинішнього складу ВРЮ обрані судді та представники інших юридичних професій, які мають 15 і більше років стажу. Оскільки саме юридичний та людський досвід дає, зокрема, моральне право судити суддів. Адже якщо ми говоримо про дисциплінарну відповідальність, то це квазісуд над суддями. А значний юридичний, суддівський досвід дає можливість розібратися в ситуації «зсередини».
Тож коли сьогодні при обговоренні проекту закону про Вищу раду правосуддя (далі – ВРП) звучать пропозиції, щоб зменшити юридичний стаж для відбору членів ВРЮ до 10 років замість 15, я виступаю категорично проти.
15 років, як на мене, – оптимальний професійний стаж для члена ВРЮ, якому доводиться брати участь у так званому квазісуді над суддями, що передбачає наявність як професіоналізму, так і життєвого досвіду.
Ідеї щодо зниження тривалості суддівського стажу, необхідного для обрання членом Вищої ради правосуддя, звучать, зокрема, від представників Реанімаційного пакету реформ, мовляв, ці зміни необхідні, щоб нова хвиля молодих суддів мала можливість потрапити до ВРЮ. Однак частина членів ВРЮ формується не суддями, тому існує можливість потрапити до ВРЮ, висуваючи свою кандидатуру, наприклад, на з’їзді адвокатів.
Повернемось до суддів Майдану... Чому досі ВРЮ не прийняла рішення щодо таких одіозних суддів, як Оксана Царевич та Інна Отрош?
Я би не використовував слова «одіозні»... Під час розгляду ВРЮ справи стосовно судді Царевич мені заявили відвід, мовляв, я – упереджений в цьому випадку. В одному з перших інтерв’ю після обрання Головою ВРЮ мені поставили запитання стосовно цієї судді. Я тоді й не знав, хто така Царевич, і досі особисто її не знаю... Журналіст запитав про «одіозну суддю Царевич». Я відповів, що всі одіозні судді будуть звільнені, якщо для цього існують підстави. Така, як на мене, нейтральна фраза стала причиною для мого відводу, тож я уникаю будь-яких подібних висловлювань.
Якщо говорити по суті щодо Царевич, то матеріали її справи Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (діяла до формування нового складу ВРЮ – ред.) передала нам у травні цього року. Чому ТСК не розглянула ці матеріали? Чому так пізно передала до ВРЮ? Ці питання не до нас...
На засіданні ВРЮ 4 серпня суддя Царевич звернулась до ВРЮ із клопотанням про перенесення розгляду її справи у зв’язку із перебуванням на стаціонарному лікуванні. І ми задовольнили її клопотання. Розгляд справи відбудеться на наступному засіданні ВРЮ 15 вересня.
Щодо Отрош, то до ВРЮ досі не надійшло навіть подання голови Печерського суду (Руслана Козлова – ред.), що вона відсутня на робочому місці. І знову ж таки, це питання не до ВРЮ. Ми – не слідчий орган, ми самі не вповноважені ініціювати такі питання, нам потрібен «сигнал» – відповідне подання.
Тобто суддя Отрош, котра, за даними ЗМІ, працює в Криму і має російське громадянство, отримує зарплату і формально працює суддею Печерського суду?
Якщо відверто, то в мене також виникає питання, чому голова суду не звернувся до ВРЮ щодо відсутності судді (Отрош – ред.) за такий значний період часу.
Вища рада юстиції не має повноважень слідкувати за тим, чи приходять на роботу судді, як виконують свої професійні обов'язки тощо. Ми можемо лише розглянути відповідне звернення щодо судді...
Наприклад, ВРЮ розглядала скаргу на одного із суддів Вищого адміністративного суду України, стосовно якого відомо, що наразі він перебуває в Криму і працює там у судовій адміністрації. ВРЮ вирішила внести подання про звільнення зазначеного судді за порушення присяги, оскільки він відсутній на робочому місці, його справи передали іншим суддям.
Скільки суддів зараз працюють на непідконтрольній Україні території – в Луганську, Донецьку і окупованому Криму?
Ми рекомендували звільнити за порушення присяги 277 суддів, стосовно яких є підтвердження, що вони або працюють у Криму, або звертались до кваліфікаційної комісії суддів РФ, отримали громадянство Росії, не склавши повноважень судді України.
Щодо Донецька, то свого часу так звана «ДНР» створила сайт, на якому були опубліковані «укази голови ДНР» про призначення суддів. Таким чином, ми отримали відомості про суддів, котрі почали там працювати, і їх ми також рекомендували звільнити. Дещо проблематичніше отримати інформацію щодо так званої «ЛНР». Втім, про кількох суддів, котрі там працюють, нам таки вдалось дізнатися за допомогою Служби безпеки України.
З часу формування нового складу Вищої ради юстиції у Верховній Раді перебуває значна кількість справ суддів, котрих необхідно звільнити у зв’язку з відставкою чи призначити на посаду пожиттєво. Втім, парламент затягує розгляд цих питань, а ці судді продовжують отримувати заробітну плату, не маючи при цьому повноважень розглядати справи. Нещодавно парламент таки проголосував за звільнення 530 суддів, однак, решта залишаються у підвішеному стані.
За рік роботи ВРЮ рекомендувала звільнити близько 1500 суддів (за загальними та за особливими обставинами). З них понад 340 суддів рекомендовано звільнити за особливих, так званих дискредитуючих підстав, якими є порушення суддею присяги, порушення вимог щодо несумісності та набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді. До цього числа входять і судді АРК, Донецька, Луганська, судді, рекомендовані до звільнення за висновками ТСК за рішення у справах щодо активістів Майдану.
Майже 800 суддів очікують свого пожиттєвого призначення і близько 160 осіб ВРЮ рекомендувала для призначення суддею вперше (Президентом – ред.). Ось такий дефіцит у судовій системі.
Варто також зауважити, що протягом липня–серпня до ВРЮ надійшло ще понад 750 заяв суддів про звільнення, переважно у відставку. Здебільшого рішення про звільнення у відставку прийняли судді зі стажем від 20 до 30 років...
Якщо на посади звільнених суддів не зайдуть відповідні професійні кадри чи судді (вперше або пожиттєво) не будуть призначені, це серйозно вдарить по судовій системі. Так, наразі готуються зміни до процесуальних кодексів, що, найімовірніше, передбачатимуть скорочення частини суддівських посад. Крім цього, планується введення електронного правосуддя: окремі досудові чи судові процедури (як-от подача позовної заяви) здійснюватимуться в електронному вигляді. Це значно спростить роботу, пришвидшить розгляд, «здешевить» документообіг у суді, однак проблеми дефіциту суддівських кадрів це не вирішить.
Масова відставка суддів зі стажем 20-30 років загрожує судовій системі втратою цінних кадрів.
Так. І особливо загрожує оголенням апеляційного рівня. Здебільшого заяви про відставку подають саме судді апеляційних судів. А це – дуже важливий, як на мене, рівень, це основа судової системи. Після розгляду справи в порядку апеляції судове рішення набирає чинності. Отож саме в апеляційних судах, на мій погляд, працюють найбільш кваліфіковані судді. І відразу наповнити апеляційні суди досвідченими суддями, відновити цей баланс буде складно.
Це пов’язано з Рішенням Конституційного Суду щодо суддівської пенсії?
Думаю, що це лише один з факторів… У червні цього року Конституційний Суд прийняв рішення у справі про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці, яким фактично було відновлено пільги, які колись держава гарантувала для суддів. Це не такі великі кошти, як планувалося раніше. Але, в принципі, це один з чинників, який спонукає суддів нині звільнятися з посад.
Звісно, у когось із суддів, котрі подали у відставку, є особисті причини... Хтось, мабуть, не хоче проходити конкурсний відбір (передбачений законом «Про судоустрій і статус суддів» – ред.)... Але значна частина, очевидно, робить такий вибір через пільги та ситуацію, яка в цілому склалася навколо судової системи.
«Судді у складі Вищої ради юстиції не голосують лише з огляду на суддівську корпоративність»
Восени в Україні запрацює Вища рада правосуддя замість Вищої ради юстиції. Однак зміни стосуються не лише назви. ВРП акумулює в собі досить великий обсяг повноважень. Матиме право відстороняти, звільняти суддів і подавати Президентові подання про їх призначення, надавати дозвіл на затримання й арешт суддів, розглядати питання переведення суддів з одного суду до іншого, а також братиме участь у формуванні бюджету на судову систему.
Жодних загроз у цьому я не бачу. Змінюється принцип формування Вищої ради правосуддя. Зокрема, буде запроваджений конкурсний відбір кандидатів в члени ВРП. Крім цього, не варто забувати, що на членів ВРП лягає така сама відповідальність, як на суддів, зокрема ми зобов’язані подавати майнові декларації. Існують також механізми відкликання членів ВРП, припинення їхніх повноважень (як і сьогодні ВРЮ)... Тому це не означає, що нас обрали, і ми стали недоторканні.
Чи не стане, на вашу думку, ВРП органом, за який точитиметься серйозна політична боротьба, зважаючи на його повноваження? Адже Президент і парламент все ж таки матимуть право делегувати своїх кандидатів до складу ВРП. І як показує практика, можуть впливати на обрання членів Ради з’їздом прокурорів, адвокатів чи науковців.
У законодавстві закладений механізм врівноваження цієї боротьби… Більшість складу ВРП (11 із 21 особи) становитимуть судді: Голова Верховного Суду і 10 суддів, обрані під час з’їзду суддів. Тобто самі судді вирішуватимуть, кого обирати до ВРП, і це величезна відповідальність. Так, у нинішньому складі ВРЮ також значна частина суддів, однак більшість з них обрані Президентом, парламентом, науковцями, адвокатами і прокурорами.
У Президента, Верховної Ради, прокуратури, адвокатів і науковців залишиться право делегувати своїх представників до ВРП. Однак їх буде лише десять, тоді як зараз – має бути 14 (із 20 членів – ред.). З’їзд суддів обирав лише трьох представників.
Наразі ВРП працюватиме в чинному складі ВРЮ (до 2019 року – ред.). А потім – формуватиметься за новими правилами.
Виходить, самі судді реформуватимуть судову систему.
Частина з них… Але тут є механізм врівноваження: частина складу ВРП – судді, а частина – не судді.
Повторюсь: практика роботи у ВРЮ показує, що судді у складі Ради не голосують лише з огляду на суддівську корпоративність. У кожного із членів ВРЮ є власна думка, він її аргументує, разом ми намагаємось обговорити позиції усіх членів, щоб прийняти аргументоване рішення.
Але ж формування органу з таким впливом на суди ще й із більшістю суддів у їхньому складі може загрожувати замкненню судової системи. І цим можуть скористатися політики. Пригадайте вплив керівництва Адміністрації Януковича на суддів.
Я пропрацював суддею господарського суду, Вищого господарського суду з 2000 року, а суддею загалом – з 1991-го. Жодна Адміністрація на мене, як на суддю, не впливала.
Навіть за часів Януковича?
Навіть за часів Януковича.
Вас можна назвати неугодним попередній владі?
У мене завжди була аргументована позиція, чому я приймаю те чи інше рішення. І я абсолютно відповідально знав, що можу прийняти лише рішення, які відповідали моєму внутрішньому переконанню як судді.
З 30 вересня після вступу в силу конституційних змін ВРЮ повинна стати ВРП. На сьогодні ще не ухвалений закон, що регулюватиме діяльність ВРП.
Очікується, що відповідний законопроект найближчим часом буде внесено до парламенту. Однак ми страхуємось на випадок, якщо Верховна Рада не встигне або з політичних мотивів не захоче його ухвалити до 30 вересня… Зокрема, напрацьовуємо регламент ВРП, в якому прописуємо повноваження ВРП, передбачені змінами до Конституції.
Чи існують загрози, що депутати спробують вписати в закон повноваження, котрі перешкоджатимуть вашій діяльності?
Поки важко сказати… Якщо будуть такі спроби, то вплинути на це ми не зможемо. Хай громадянське суспільство за цим слідкує і створює такі умови, щоб ВРП мала можливість працювати…
До речі, в законопроекті закладене право ВРП давати обов’язкові для розгляду висновки щодо всіх законодавчих актів, які стосуються судової влади. У Конституції такі повноваження, на жаль, відсутні. Справа в тому, що ВРЮ була пізно сформована, пізно долучилась до законодавчого процесу… Втім, нам вдалось відстояти ці повноваження під час напрацювання законопроекту Радою з питань судової реформи (при Президенті – ред.).
Фактично ми матимемо право відслідковувати механізми законодавчого втручання в суддівську незалежність. Щоправда, поки не зрозуміло, як застосовуватимуться на практиці наші висновки щодо певного законодавчого акта.
Мені подобається досвід Польщі, де негативні висновки Вищої ради правосуддя щодо певного закону є підставою непідписання президентом або визнання неконституційним закону з боку Конституційного Суду. Якщо схожий механізм буде відпрацьований і в Україні, тоді питання суддівської незалежності стоятиме на іншому рівні – ми зможемо бути на рівних із законодавчою і виконавчою владою. На жаль, нині у нас судова влада – третя бідна дочка.
Щодо законопроекту про ВРП, то, на жаль, у ньому не враховано мою пропозицію про включення до повноважень ВРП права координувати діяльність органів судової влади.
На сьогодні в Україні функціонують Вища кваліфікаційна комісія суддів, Державна судова адміністрація, Рада суддів, Національна школа суддів. І кожен з цих органів має свої повноваження. Наприклад, Державна судова адміністрація займається розподіленням коштів у судовій системі, Національна школа суддів проводить навчання кандидатів на посади суддів впродовж півтора року, а ВККС проводить конкурси кандидатів на посаду судді і подає рекомендації щодо переможців до ВРЮ. У свою чергу, ВРЮ вносить подання про призначення кандидатів на посаду судді, відповідає за формування високопрофесійного суддівського корпусу… Отже, за кінцевий результат у формуванні кадрового складу судової системи відповідає ВРЮ, а в недалекому майбутньому – ВРП.
Тож було би цілком логічно, якби ми мали можливість координувати діяльність цих органів судової системи. Йдеться не про вплив на процеси відбору. А, скоріше, про інформування чи спрямовування діяльності органів суддівського врядування та самоврядування.
До прикладу, сьогодні, як я казав, чимало суддів зі стажем подали заяви про звільнення. Так, ВККС і ДСА отримають цю інформацію, коли ці судді будуть звільнені. Найімовірніше, десь за півроку, зважаючи на швидкість розгляду подібних подань у Верховній Раді… Але ж добір кандидатів – процес досить тривалий. Тим паче, коли це стосується суддів апеляційних судів… Очевидно, що у цьому випадку діяльність ВРП на випередження була би цілком доречною.
Як колишній представник Вищого господарського суду, як ви ставитесь до ліквідації спеціалізованих судів згідно зі змінами до Конституції в частині судоустрою?
Спеціалізація (судів – ред.) все ж таки залишається. Змінюється структура судової системи. Не буде вищих і Верховного Суду. Вони об’єднуються.
Між цими судами завжди існувала конкуренція: хто головніший? Чи касаційний суд, який фактично приймає остаточне рішення, чи Верховний, що точково скасовує рішення касаційного? Тепер буде єдиний вищий суд. І, на мій погляд, це – правильно.
Що стосується розгалуження судової гілки влади, то спеціалізовані суди залишаються – і на рівні першої інстанції, і на рівні апеляції.
«На сьогодні я не відчуваю впливу Адміністрації Президента»
Після призначення членом ВРЮ, а згодом і обрання Головою Ради Вас називали людиною Президента, оскільки саме Петро Порошенко делегував Вас до цього органу. Як часто ви зустрічаєтесь з самим Президентом чи представниками його Адміністрації і чи спілкуєтесь з ними щодо, так би мовити, непублічних питань?
Мав особисту зустріч із Петром Олексійовичем один раз, коли пройшов конкурсну комісію і був призначений (членом ВРЮ – ред.).
Він давав вам певні настанови?
Запитав, чи розумію я, наскільки відповідальна і важка буде робота. Я казав, що зрозумію. Хоча насправді зрозумів лише тепер, наскільки важко (посміхається – ред.).
Ви вважаєте себе людиною Президента?
В тому розумінні, в якому ви ставите питання, – ні.
А в якому, – так?
У тому розумінні, що я призначений (членом ВРЮ – ред.) за конкурсом Президента. Я відчуваю на собі відповідальність не перед ним особисто, а перед народом, який обрав Порошенка.
Порошенко став Президентом в результаті виборів, він обраний більшою частиною населення України. Тож перед ним зараз стоїть велика відповідальність, покладена українцями.
На мене також покладена відповідальність членами Вищої ради юстиції. Після формування нового складу ВРЮ перед нами стояло важливе завдання – стати командою, яка б вирішувала важливі для судової системи питання… Думаю, ми з цим впорались.
Як часто ви буваєте на Банковій, зустрічаєтесь із представниками Адміністрації Президента?
Я – член Конституційної комісії і Ради з питань судової реформи (при Президенті – ред.). Засідання цих двох органів, як правило, відбуваються в Адміністрації. Секретарем цих комісій, як вам відомо, є заступник Глави АП Олексій Філатов. Ми зустрічаємось (з ним – ред.) під час цих зустрічей, обговорення проектів законів у робочій групі тощо. Зокрема, коли готували наш проект закону («Про Вищу раду правосуддя», ухвалення якого заплановане на вересень – ред.). Зрозуміло, що ми спілкуємось (із представниками АП – ред.) на професійні теми.
Пана Філатова звинувачували в нібито намаганні вплинути на окремих суддів. Чи помічали ви спроби впливу з його боку на Вищу раду юстиції чи на вас особисто?
Мені здається очевидним, що це важко зробити… ВРЮ – колегіальний орган, тому, якщо впливати, то потрібно впливати одразу на 15 осіб.
Більше того, у нас сформувалась відповідна практика, зокрема щодо розгляду висновків ТСК – в яких випадках ми звільняємо суддю, а в яких не звільняємо. Ці процеси максимально відкриті для суспільства. Тож як тут можна вплинути на нас, якщо вже існує усталена практика?
Представник президентської фракції в парламенті Олександр Грановський, якого називають куратором судової системи, був помічений під час неформальних зустрічей з окремими суддями, головами судів. Ви з ним зустрічались?
Ні, я особисто з ним не знайомий. І на території Вищої ради юстиції, наскільки мені відомо, він помічений не був.
А хтось із депутатів приходив до вас у кабінет для розмови в особистих цілях?
Не пам’ятаю такого випадку… Розумієте, у мене немає важелів впливу на ВРЮ. Повторюсь, рішення приймається колегіально. Більше того, існує автоматичний розподіл справ, кожну з них обговорюють на секціях, а потім матеріали справи виносяться на засідання ВРЮ.
Так, але експерти заявляють, що більшість членів ВРЮ так чи інакше дотичні до Президента чи його політсили. Тож можуть займати позицію, котра не суперечила би політиці Адміністрації, а відповідно, і приймати потрібні АП рішення.
На сьогодні я не відчуваю впливу (Адміністрації Президента – ред.).
Якщо говорити про відбір кандидатів до ВРЮ, то цього разу відбувся конкурс, за результатами якого Президентом і були призначені троє членів Ради. Повірте, відбір був непростий…
Варто зауважити, що зараз існує певний кадровий голод щодо людей із високою кваліфікацією для призначення на посади в органи державної влади. І тому сьогодні запроваджуються конкурсні процедури, щоб відібрати таких людей… А раніше ми дізнавалися прізвища нових членів ВРЮ за квотою Президента з указів. Я думаю, різниця у порядку формування ВРЮ – очевидна.