Дивлячись на результат «Батьківщини» на виборах, пригадується відомий рядок: что они ни делают, не идут дела. Ви і Надію Савченко зробили №1 списку, і обдаровану молодь завели, а в підсумку спрацювали в мінус.
Час покаже, в «мінус» чи ні. Бо є єлекторальні наслідки видимі, а є невидимі. Щодо Надії Савченко: я гадаю, її час ще не настав, і вона стане певним фактором, Бог дасть, в завершенні цієї війни або в оцінці світовою громадськістю цієї війни як акту агресії Росії. Я вважаю, що дії нашої політичної сили були більш благородними, ніж дії тих сил, які всовували у список по п'ять польових командирів, частина з яких ніколи ніде і ні з ким не воювала. З часом стане зрозуміло, хто з них був інтегрований у військові дії, а хто — в політичні процеси.
Стосовно молоді. Ми нарізно дивилися на ці речі. Зокрема, я не зовсім позитивно ставився до електоральних наслідків залучення молодих людей в команду. Утім, це потрібна річ. Бо це дійсно талановиті люди. Але стосовно нас була запущена технологія: мовляв, набрали мажорів, які вчилися за кордоном. Мабуть, не зовсім морально так говорити. Бо всі по-різному потрапляли туди. Хтось за програмами фонду Сороса. Але вони молодці, що повернулися в Україну, а не залишилися на чужині. Як колись з Аграрного університету 32 дві молоді людини поїхали в Айову, а повернулися — четверо...
В партії приголомшені таким результатом зі знаком “мінус”?
Дуже вдало були розставлені акценти у боротьбі проти нас. Увесь мінус від приходу до влади колишніх “батьківщинівців” Яценюка, Турчинова, весь мінус їхніх провалів — зокрема, по Криму, і ми ж через це і розійшлися, дістався нам. А весь плюс — їм. Хоча, я би сказав, що “плюс” - не дуже великий. Ну, чого досяг уряд Яценюка, окрім великої кількості кредитів, які проїдені безсистемно і не дали жодної реформи? Але “Батьківщина” стала жертвою гри на великому рівні із застосуванням ЗМІ, які в останні дні чітко працювали на певні політичні сили. Жорстко нас ніхто не критикував, але десь хтось “між іншим” скаже, що час Юлії Володимирівни вже минув.
А її час не минув?
Ні! А ми ось подивимося через пару місяців. Мені цікаво, що, крім слів та обіцянок, запропонує нова влада. Час — складний, і подивимося, чи не будуть, як то кажуть, живі заздрити мертвим. Зараз ведеться унікальна кадрова політика, яка привела до влади, по-перше, усю молоду команду Черновецького, і тих, кого називають “любими друзями”. А їх методи — відомі. Вони, окрім рейдерства, більше нічого не вміють.
Хто забезпечував зближення “молодої команди” і Порошенка?
17 людей з команди Черновецького під прапорами “УДАРу” і “Солідарності” пройшли до Київради. Це реставрація старих схем. Пан Кононенко, який сьогодні виступає модератором у Київраді, це бізнес-партнер Петра Олексійовича у частині автомобільних справ. І зараз є питання щодо їхньої співпраці. Бо абсолютно вигідніше Києву було мати справу із львівським “Електроном”, який виробляє прекрасні 6-вагонні трамваї. І я весною майже завіз у Київ один такий, але ситуацію так організували, щоб я не встиг цього зробити... Чому я кажу “реставрація”? Тому що Олесик Довгий в тих виборах, коли Кличко вперше йшов, був одним із переговорників від імені Черновецького з Петром Олексійовичем та з командою Кличка. До речі, від імені команди Черновецького "працює" і племінник добре знаного Анатолія Матвієнка — пан Березенко.
В мене декілька років тому був жорсткий конфлікт з Матвієнком (№32 у списку БПП. - LB.ua), коли оцей його племінник заходився відібрати бізнес з розміщення реклами в метро у колишнього афганця. А чоловік цей, щоб ви розуміли, не має руки. Для нього — це єдина можливість прогодувати сім’ю. Я подзвонив Матвієнку, пояснив ситуацію. А цей афганець, до того ж, наш колега — він був народним депутатом 1-го скликання. Анатолій мені відповів: “Він заробляв, а тепер хай мій племінник заробляє”. Тоді я багато що про нього зрозумів.
Всі ці “команди” завжди пересікалися. А сьогодні, коли до влади повернулася команда Ющенка в особі майже всіх його кумів... А їх у нього — більше десяти. Була ж навіть градація колись. Перший кум — Порошенко, другий — Третьяков, третій — Мартиненко (який тихенько, але дуже багато робить “цікавих” речей – по Міністерству охорони здоров'я, по заводу “Антонов”), четвертий — Червоненко, п'ята — Білозір, шостий — Юра Павленко, який через “регіоналів” зайшов у парламент... Не знаю, де дівся тепер Бордюгов. А у мене на окрузі суперником був Третьяков, який одночасно є кумом трьох людей — Ющенка, Порошенка і Табачника. Так, Третьяков — кум Табачника.
І при цьому у вас найкращий результат серез усіх однопартійців у місті Києві. Однак, я так розумію, шансів не було?
За нього зіграв тільки бренд президентської партії. Район — складний, специфічний: якість житлового фонду дуже погана, якість доріг — так само, транспортні проблеми. І там 32 гуртожитки. А це — специфічна публіка. Сам 12 років прожив у гуртожитку і знаю, що це таке. Достатньо “правильно” спрямувати негатив, який мають люди. І команда Третьякова запустила посил: Бондаренко стільки разів був кандидатом від Борщагівки, а бачите, як ми погано живемо. Звичайно, якби був Третьяков, могли жити ще гірше, але тим не менше.
Ви програли вибори, а ваші колеги-нардепи по Києву — провалили. Терьохін та Яворівський стали лише четвертими. Щодо Терьохіна кажуть, що він і минулого разу пройшов тільки на бренді єдиного кандидата від опозиції.
У 2012 році міський штаб “Батьківщини”, чесно кажучи, не працював. Формально, він існував, але не більше. Якщо деякі керівники районних організацій, зокрема, у моєму районі, казали: “Это не наша игра. У нас нет стимулов”... І той керівник не брав участі “за”, а брав участь “проти”. Я пригадую, що й Одарченко дуже ревниво ставився до успіхів народних депутатів у Києві, безперервні конфлікти були...
Так от, на той час міська партійна організація якось самоусунулася від усього, і я взяв на себе функцію координатора. І в моєму офісі на Борщагівці збиралися усі 13 майбутніх депутатів, включаючи Іллєнка, Левченка (насправді, він ще першого разу пройшов) і Чумака.
На жаль, мотивація цієї єдності не була екстрапольована на президентські вибори-2014. Але цю ідею дуже грамотно перехопив Петро Олексійович, показавши єднання з Кличком. Решті сил у цьому мезальянсі уже не було місця.
І парламентські вибори були оголошені дуже стрімко спеціально, бо оцей тандем уже показав свою неефективність. Наприклад, Кличко, на мій погляд, з містом не просто не справляється — він його не розуміє. І команду, за деякими винятками, підібрав слабеньку. Хоча я позитивно ставлюся до залучення Петра Пантелеєва, який займається найтяжчою сферою — ЖКГ. Так само Володимир Жуков, який займається дорожним господарством.
Але є цікаві нюанси. Зокрема, в системі КЖСЕ (Київжитлоспецексплуатація) — це експлуатація всіх нежитлових приміщень. Ви можете собі уявити, що на сьогодні відсотків 30 всіх таких приміщень відсутні у базі даних. А гроші від їхньої здачі в оренду хтось заробляє. Там є “бабушка” - її так і звуть, у якої є повний комплект електронних та паперових даних на всі ці приміщення. Але,як я уже сказав, 30% сховані, а ще приблизно стільки ж знаходяться на нульовій ставці оренди — начебто там розміщуються громадські організації. І ось ця “бабушка” просто виконує функції "смотрящої".
Вона в штаті КМДА?
Безумовно. В КЖСЕ, до речі, повно мертвих душ... Тих, хто реально працює, набагато менше тих, хто влаштований офіційно. І в такий спосіб теж іде страшне відмивання коштів. Це, до речі, один із небагатьох прибуткових департаментів. Тим не менше, нещодавно статутний фонд цієї організації поповнили великою сумою грошей. Це ще один приклад корупції.
Але повернімося до ваших колег-мажоритарників, які провалили вибори.
Спочатку було оголошено, що всі Майданівські команди знаходять між собою спільну мову і не чіпають у Києві нікого, хто пройшов Майдан. Але куми Мартиненко, Третьяков і Порошенко визначили один округ, на якому це можна робити — округ Бондаренка. Хоча “Батьківщина” ні на окрузі Іллєнка, ні на окрузі Левченка не виставляла нікого; так само ні проти Ємця, ні проти Ар'єва. А на Оболоні вони розіграли якусь гру: Бригинця забрали у партійний список, а вели ж вони насправді Столара. Утім, Білецький сплутав усі карти.
Я був одним із кандидатів, щодо якого було поставлене завдання — не пропустити у Раду. Це завдання виконувалося тим же депутатом міськради Кононенком. Він збирав підписи у всіх “ударівських” депутатів у районі, що вони одностайно люблять і підтримують Третьякова. Ну, я до того ставився творчо. Потім поміняли голову району, поставили реального мажора, який є зятем “Льошки-мерседеса” - Івченка. І цей мажорчик робив усе, аби Бондаренко нікуди не пройшов.
Щодо округу Яворівського. Дивіться, там був дуже серйозний опонент — Борислав Береза, який представляє “Правий сектор”, а від БПП там йшов Анатолій Карпенко. До речі, останній раніше був серед “регіоналів” і 2012 -го допомагав Валерію Борисову на тому окрузі.
За підсумками виборів чистки в партії будуть? Чи куди вже далі чистити?
Чистки були проведені найсерйозніші на самому початку. А зараз люди будуть визначатися: як ставитись до партії, до лідера. Я, наприклад, з партії нікуди не збираюся йти. Ви ж пам'ятаєте тезу: одні задумують революцію, інші її роблять, а треті з неї користуються. Після першої Революції я, керуючи штабом демократичних сил у Києві, дивом залишився живим, машину мені спалили, а ніякої посади я не отримав. Я і не ганявся за ними, але було все зроблено паном Третьяковим... Він тоді мною був звинувачений у рейдерстві по відношенню до “Бліц-Інформу”. І разом з кумом Табачником вони розорили цю фірму. А це була найбільша в Європі видавнича компанія. Я спробував допомогти їй. Дзвінок від Третьякова, який вже очолив оточення президента (те коло, яке Ющенка й удушило):
- Ты какого хрена шныришь на «Блиц-Информе»?
- Саша, это Бондаренко.
- Я знаю. Ты какого хрена там шныришь? Ты запомни: не суй свой нос в «Блиц-Информ». Это наш трофей.
Ну, людина займається такими справами. А що вони із Зейналовим виробляли у Кіровограді? Про це є інформація у відкритих джерелах.
Тобто, для Третьякова було справою принципу “наказать” Бондаренка?
Ні-ні. Він мені літом дзвонив. Каже: “Я починаю кампанію на окрузі Ар'єва. Я ж тобі не конкурент”. Потім приїжджав до мене. Але згодом його поставили на мій округ. Бо Ар'єв же очолював штаб Порошенка в Київській області, і його звільнили від таких конкурентів, як Третьяков.
А Третьяков у 2012-му сипонув грошей багато. Він і цього разу сипонув, але іншими методами. Але я не скажу, що це глобально вплинуло на результат. Все вирішив бренд президентської партії.
Щодо перспектив партії. Дехто каже, що у Юлії Володимирівни після поразки на президентських виборах “згас вогонь в очах”.
Розумієте, ті очі після двох з половиною років тюрми, не бачачи світла, “горіти” в принципі не можуть, як раніше. Тим більше, що з перших днів ув'язнення «щирі друзі» все робили для того, щоб її дискредитувати по повній програмі. Коли людині інкримінують такі “страшні речі”, як ходіння на підборах... А от працювати міністром в уряді Януковича — це не такий страшний гріх. Це співмірні речі?! Або, наприклад, розказувати, що вона — зек. Це була спеціальна, тонка, психологічно вивірена атака. І її віднесли в розряд людей, які боролися проти України, а не за неї.
]
Мені один хлопець у Фейсбуці написав: “Пока Юлия Владимировна отдыхала в больнице, мужественный Петр Алексеевич с риском для жизни пробрался в правительство Азарова и изнутри разрушил Систему».
Вона сильно змінилася після тюрми?
Я ж її бачив на багатьох відрізках. Наприклад, в той день, коли її забирали з Шевченківського суду. Я бачив її в специфічнх умовах. Коли з десяток “бичків” двохметрових супроводжували її до туалету на першому поверсі, в якому сеча стояла сантиметрів на п'ять і двері не зачинялися. Я вчинив скандал в кабінеті голови суду Отрош. Сказав: або ви відкриєте “службовий” туалет, або я “цю справу” зроблю у вас в кабінеті у куточку. А що мені залишалося робити?! Це було знущання рафіноване. Коли людина 2,5 роки під відеокамерами ходить в туалет, в душову. Там 8 відеокамер було. Це абсолютна правда. Я бачив, як у неї були задраповані вікна трьома тканинами. Очі у неї світиться могли б, якби не “соратники”, які вхопилися за владу і все зробили, аби вона не підняла голову. А вони сьогодні усі при владі. Самі пішли з “Батьківщини”, а весь свій бруд залишили на партії. Це точно не надихає.
Але життя багатогранне і тривале. Дехто отримає просвітлення щодо тих, за кого сьогодні голосував. Від любові до ненависті один крок.
І Вона це відчула на собі.
Я нікому не бажаю нічого поганого, бо це ж на Україні позначається... Але у мене немає впевненості, що наше життя буде налагоджуватися у кращий бік. Не-ма-є. Люди, які сьогодні пройшли до влади, не можуть жити по-новому. Вони ніколи не будуть жити по-новому. Почитайте Мусія, послухайте мене.
Хіба Мусій не гальмував державну закупівлю ліків?
Да ні! Це ж спеціально поставлений Мартиненком заступник, який оцим тільки і займався.
А чому Мусій так довго тримав інформацію всередині?
Ну, а яка різниця. Вийшов же в підсумку на загал. Можливо, хотів знайти... А я пригадую той тиск, який на мене зчинив прем'єр-міністр щодо заміни генерального конструктора “Антонова” Дмитра Ківи на одного промосковського діяча — Сергія Меренкова. Микола Мартиненко з ним в комсомолі десь був. А Маренков останні роки працював в росавіапромі. І це робиться виключно для знищення авіапрому України. І я не знаю, з яких мотивів виходили Мартиненко і Яценюк, щоб на мене так гримати. А я взяв і не підписав документи на звільнення Ківи. Більше того — написав пряме заперечення і розіслав його куди тільки можна було, щоб раптом Ківу не звільнили “за мовчазною згодою”. В підсумку я отримав нових “друзів”. І Микола Мартиненко, який був керівником штабу Яценюка, на моєму окрузі забезпечував підтримку президентського кандидата Третьякова.
Вам, до речі, не закидали, що 12-й “київський” БТО поїхав в Зону АТО голим і босим?
Не тільки закидали... Ця дезінформація була створена штучно. І тепер навіть той хлопець, який в бесіді з вашим виданням мене критикував, визнав, що помилявся. Ви маєте розуміти: КМДА не мала вдягати добровольців чи мобілізованих. Це добре, що ми суто на добровільних засадах встигли придбати 92 бронежилети та відремонтували два десятки одиниць техніки. А усі зібрані гроші я віддав до спецфонду Міністерства оборони і не мав жодного стосунку до їхнього використання. Бронежилети, які ми доправляли, були якісні. Я особисто привіз у “Десну” 530 пар шкіряних берців. Шкіряних! Особисто!
А потім виявилося, що з них цвяхи стирчали назовні...
Так, хлопці казали. Проблема не в тому, що куплялося, а в тому, що в підсумку доходило до хлопців...
Позиція фракції “Батьківщина” в новому парламенті — конструктивна опозиція?
Я з Тимошенко зустрічався. Сказав, що притягнуте за вуха критиканство буде сприйматися суспільством вкрай негативно. Ми повинні пропонувати гарні потрібні речі. Інша справа — сприймуть їх чи ні. Але не можна займати і позицію споглядацьку або угодницьку.
Бо “хай іде як іде” в кадровій політиці призвело до того, що Ющенко зник навіки. От до нього у мене багато питань. І у нього голова ніколи не підніметься, бо у тієї голови немає морального права підніматися.
Те, що Тимошенко робила в економіці — це була жорстка націленість на олігархів. Їй радили: давай не всіх одразу, а по одному, або хоча б розділити їх на групи, щоб якась підтримка була. Але вона пішла зразу проти всіх. Але коли і Фірташ, і Коломойський, й інші незадоволені — це складно. Вона говорить правду, а правду, як виявилося і на прикладі Гриценка, сьогодні не рекомендовано говорити. Хто говорив правду, той сьогодні за бортом або майже за бортом. Я не ідеалізую Анатолія, але він говорив правду по деяких сьогоднішніх подіях.
У Юлії Володимирівни, коли вона була у Ющенка віце-прем'єром з ПЕК, була ситуація: вона абсолютно жорстко розібралася з електроенергетикою. До речі, сьогодні Петро Олексійович відкриває гідроелектростанцію, але хай згадає, хто це розпочав. А чому вона тоді зробила реформу — бо собівартість гідроелектроенергії була 4 коп/кВт. Наприклад, атомної — уже 6-7 коп/кВт. А вартість на збут тоді була 18 коп/кВт. І що вона зробила: затребувала показати, хто отримує наряди на електроенергію і в якій кількості. З'ясувалося, що нарядів з гідростанцій отримано в чотири рази більше, ніж там вироблено електроенергії. Тобто, Обленерго беруть в держави по собівартості і продають за 18 коп/кВт. Наживаючись на кожному кіловаті на 14 копійок. Але такої кількості гідроенергії нема. Виходить, що її забирали в інших виробників. Це була абсолютно корупційна схема, яка дозволяла Кабміну видавати наряди на дешеві джерела електроенергії своїм людям. Юля сказала: хлопці, зливаємо усю елетроенергію в один котел - бо це державні генерації, і беріть з нього по 13 копійок/кВт. Через другу її пропозицію обурився Янукович, і Ющенко прибрав її з посади. Пропозиція стосувалася посилення контролю за процесом збагачення вугілля — бо частину вугілля списують як “породу”, а самі продають його; за надходженням вугілля з копанок на державні шахти та за системою державних дотацій шахтам. І вже через два тижні Ющенко її прибрав.
Взагалі, роль Ющенка в долі Юлії Володимирівні — бісівська. Те, що він говорив на суді... Він діяв як людина, яка втратила все — честь, совість, гідність. Всі ми знаємо перебіг перемовин у Москві з підписанням газової угоди. Ну, чому там з'явився Дубина, чому він відкликав уже підписані по $235 доларів за тисячу кубів документи. Вони уже були підписані, не Юлею — Дубиною. А потім з'явився Фірташ, який сказав, що як посередник готовий платити по $295. І Путін тоді фиркнув: мовляв, ви тут “хімічите” — отримуйте тоді. Але якби по 235 доларів йшов прямий міждержавний газ — ми би зовсім в іншому світі жили. І тоді Ющенко разом з Фірташем отримав можливість... Він брехав, що для нього Фірташ і Фурсін — це незнайомі люди, адже вони не вилазили від нього.
Там була виключно економічна схема, в якій ці троє були задіяні, і їм було дуже вигідно засадити її у в'язницю, що вони і зробили разом з Януковичем. Ющенко зіграв в долі Тимошенко феноменально чорну роль, чорну...
І ось ця глибокоешелонована дискредитація Юлії Володимирівни була вигідна багатьом і в політичному плані, і в міжособистісному плані. Всі до єдиного олігархи, за винятком хіба що Кості Жеваго, були зацікавлені, щоби Юля сиділа. А раз вже вийшла — дискредитувать її до кінця. Ставлення до неї до виходу з в'язниці було позитивне, вона була прапором боротьби з тим режимом. Що вона такого зробила після звільнення, що так різко могло змінити ставлення до неї?..