Багато говорилося, що посада мера, не об'єднана з посадою голови КМДА, є декоративною. А ви відчували нестачу мерських повноважень на посаді голови адміністрації?
Посада голови КМДА точно не є автономною. Бо сама адміністрація є виконавчим органом міської ради. І без рішення Ради я не можу перекинути жодної копійки з однієї статті видатків на іншу. Всередині відомств — можемо, а поза ними — ні. Додам, що бюджет Києва цього року сформований дуже неякісно. По-перше, він неповний — якщо минулого року було 25 млрд, то цього — лише 18,1 млрд. При цьому, я, зробивши аналіз, не побачив, де можна взяти 3,1 млрд. Плюс не пізніше жовтня ми маємо віддати 2,6 млрд з минулих запозичень.
Аби внести будь-які зміни у бюджет — потрібна міськрада. Аби зняти з посади свого заступника або керівника департаменту — потрібен підпис міського голови або виконувача обов'язків. І щоб зняти Пузанова (в адміністрації Попова відповідав за юридичний напрямок. - LB.ua) або Кучука, мені довелося просити Герегу.
А вона могла б і не погодитися.
Спокійно. Тому я кажу, що подібна модель — нікчемна. Я запропонував, аби до жовтня 2015 року ми в загальних рисах провели загальнодержавну реформу. Стосовно Києва суть її полягає в тому, аби люди обрали міського голову і депутатів, а вже вони сформували виконавчий комітет Київської міської ради. РДА за цією схемою скасовуються, а голову району і виконком обирають депутати райради. Таким чином, вся господарська діяльність у місті, всі фінанси будуть перебувати під контролем громади. А державна адміністрація у місті Києві за цієї моделі збереже лише три функції: контроль за виконанням положень Законів України і Конституції, координація діяльності місцевих підрозділів державних органів (МВС, прокуратура, СБУ, податкова тощо) та аудит фінансів.
Бо я зараз, наприклад, зіткнувся з “чудовою” схемою: тендер у метрополітені виграв не виробник запчастин, а перекупник, у якого ці запчастини на 35% дорожчі. І коли мова йде про 73 млн — це багато. А перед 9-м травня я зупинив розроблення програми концерту з 8-10 номерів за 1 млн грн. Шукав з цього приводу пані Зоріну (директор департаменту культури. - LB.ua). А вона виявилась на лікарняному. Щоправда, кажуть, не в Україні.
Є ще одна функція, притаманна тільки Києву — забезпечення діяльності центральних установ органів державної влади. До речі, всі ці органи користуються благами київськими, забирають у нас фактично 8 млрд бюджетних коштів, які надходять як ПДФО — податок з доходів фізичних осіб, а за виконання містом столичних функцій не платять ні копійки. Це несправедливо і ненормально. І наш фактичний бюджет на рівні дванадцяти з лишком мільярдів — це результат такої політики.
Раніше Азаров повертав ці 8 млрд під фірми, які будують на території Києва. Як правило, фірми були зі східних областей. Але ці гроші йшли не на найнагальніші потреби міста, а генеральним підрядникам, які представляли інтереси найвищих очільників держави.
"У Крамаренка позиція — треба їхати в Кабмін і випрошувати. А моя позиція — треба самим заробляти"
Ваш зам Крамаренко, який воює з вами через “Фейсбук”...
У Крамаренка позиція — треба їхати в Кабмін і випрошувати. А моя позиція — треба заробляти гроші. Ми маємо 2,5 тисячі ділянок у місті Києві, які недооформлені через те, що Крамаренко їх не завізував. Тобто, йому не принесли на візування усе, що треба, крім паперів. Теж саме стосувалося Пузанова і Кучука. Але тих двох я звільнив, а цей ховається на лікарняному.
Так от, Крамаренко стверджує, що через вашу поступливість у Кабміні дефіцит бюджету Києва збільшився ще на 400 млн грн.. Наскільки я розумію, податкова децентралізація, якої вимагають регіони, не менш актуальна і для столиці?
Я тільки зазначу, що саме за часів Крамаренка, який був у складі команди Попова, ці 8 млрд у Києва і забрали. І тепер він розказує, що ці кошти треба випросить назад... Ми ставимо питання, що 8 млрд ПДФО повинні залишатися у Києві. У нас досягнуті з міністром фінансів певні домовленості щодо цього. Ми зробимо фінансово-економічне обгрунтування, що Київ, виконуючи столичні функції, на жаль, не отримує за це компенсацію. Це нездорові стосунки, ми це будемо ламати.
Попередня влада робила все, аби забрати у Києва якнайбільше надходжень. Наприклад, близька до сина Азарова фірма “Кулінічі” почала продавати хліб в області та в одному районі Києва, а наші хлібопекарні, яких 42, зменшили обсяги виробництва фактично вполовину. Інший приклад: з 11 тисяч маршруток, що працюють у місті, сім тисяч — це не київські маршрутки. Але ж вони якимось чином отримали дозволи? Практично всі генеральні підряди віддавалася будівельним компаніям зі сходу та півдня, а київським будівельникам залишалися крихти. Комунальна аптечна мережа, крім того, що скоротилася різко — з 300 до 83 аптек, так ще й практично не закуповувала ліки у семи найбільших фармпідприємств столиці.
Попов та “смотрящие” по галузям для чого були потрібні — щоб віддати місто на поталу олігархам зі Сходу. Про що говорити, якщо тисяча з лишком об'єктів “Київенерго”, пів Андріївського узвозу або ЦУМ дісталися Рінату Ахметову... Попов був потрібен, аби Богатирьова забрала у нас Центр серця. І Тодоров там сьогодні оперує, а Київ не має можливості прооперувати киян на пільгових умовах. Хоча $50 млн на будівництво центру позичалися і поверталися саме з міського бюджету!
Тодоров обіцяв робити киянам на безоплатній або пільговій основі 1,5 тисячі операцій на рік. Але нічого подібного не робиться. Зате все забрали... До речі, в цій історії цікаву позицію зайняла фракція «Удар», тепер у неї є можливість виправити ситуацію і повернути Центр Києву.
Я, коли ще був нардепом, писав у Центр серця листи. Отримав цинічну відповідь: “Згідно зі статтею 24 Конституції України всі люди є рівні, незалежно від віку, статі...”. І місця проживання. Тому кияни, будьте ласкаві, платіть 80 тис. грн, як усі.
Я нагадаю, як з власності міста вимивалися різні об'єкти. “Гостиний двір”, за яким полював один із синів Януковича, ми, де-факто, уже повернули. Повернули Будинок актора на Ярвалу, який вони, однозначно, викрадали. Повернули іподром. До речі, з цього почався мій перший робочий день на посаді голови КМДА. Приходжу, а мені кажуть: іподром уже описує арбітражний виконавець. Ціна питання — 645 тисяч гривень невиплаченого кредиту. Кредит взяло попереднє керівництво іподрому, а “куратором” був заступник голови КМДА — той, що критикує мене багато. І уже новий директор писав купу доповідних, що іподром викрадають, але це все лягало “під сукно”. Але я іподром “втягнув” назад шляхом дуже настирливого тиску.
"МАФи щомісяця дають $36 млн до кишень прокурорів, міліціонерів, депутатів, чиновників"
МАФи у Києві — незнищенні? Чи, може, ви вже бачите якісь кроки на законодавчому рівні, на рівні указів, розпоряджень, аби переламати хребет системі? Може, почати нарешті конфісковувати кіоски та їхнє наповнення?
Я не в цьому бачу рішення. МАФи своєю появою завдячують скороченню виробництва, зубожінню людей та їхньому природньому бажанню змінити своє життя на краще. Але згодом над цими кіосками виникли “кришувальники”. У Києві загалом п'ять таких “кришувальників”, які взяли підприємців до своїх “асоціацій” та гарантували їм недоторканність їхнього бізнесу.
Це при тому, що у Києві жоден кіоск не платить жодної копійки у бюджет, за спожиту електрику і за вивезення сміття. Ми розробили економічну модель існування цих МАФів, за якою кожен з них повинен мати паспорт об'єкта, виданий КМДА. Вони платитимуть у бюджет міста 800 грн на місяць, ще 60 грн — за вивезення сміття, 140 грн — за електричну енергію (а в Києві до 18% спожитої електроенергії “десь пропадає” - не секрет, що розрахунок між кіосками та інспекторами “Київенерго” іде напряму). І нагадаю, що ринок, який стояв на площі Лесі Українки, роками був під'єднаний до внутрішніх мереж Києва. Інспектор за це отримував 30 тис грн.
А оце у моїх руках — рішення судів з усієї України про заборону знесення МАФів. Модель проста — вони в рамках одного “кришувальника” влаштовують внутрішні позови щодо, наприклад, встановлення власника. І суд для “забезпечення позову” блокує будь-які процеси щодо них. І рішення по Києву приймає запорізький суд. Це страшні факти прямої корупції. Але я вже підготував списки цих суддів в Люстраційний комітет та ВРЮ. Розберемося.
Сьогодні “кришувальник” бере з кожного кіоска тисячу доларів на місяць. $36 млн щомісяця опиняється у кишенях прокурорів, міліціонерів, депутатів, чиновників. Тому потрібна паспортизація. А сьогодні ми маємо процес саботажу з боку зацікавлених осіб. Я знав одного заступника прокурора, який, як тільки хтось починав займатися цими кіосками, той же Садовий з департаменту благоустрою, одразу надсилав перевірки. Сьогодні кав'ярні-равлики геть усі під контролем ДАІ. Колишні співробітники, користуючись старими зв'язками, кришують систему.
На залізничному вокзалі, якщо називати речі своїми іменами, “торгашеський бєспрєдєл”. Може, все ж таки конфіскація?
Ні. Дивіться, ми зробили якісь перші кроки. Наші технічні можливості дозволяють за добу зняти до десяти кіосків — це мізер, якщо чесно. Тому ми кожному району передамо по кілька евакуаторів, які залишилися у спадок від тих часів, коли можна було забирати автівки. І ми зможемо розширити фронт боротьби з МАФами, які стоять у недозволених місцях — біля метро, на комунікаціях. Зможемо виписати їм штраф.
Скільки?
Скільки коштує перевезення кіоска на штрафмайданчик.
Послухайте, якщо вони можуть собі дозволити щомісяця віддавати “нагору” тисячу доларів, то...
А вони так і роблять. Потім вони забирають їх назад. До речі, подивіться, хто возить ці кіоски — в нічний час в супроводі двох автомобілів державтоінспекції, наче везуть члена політбюро. Тобто, міліція “кришує” цю сферу. Така сама ситуація і з ринками.
Інша проблема: 90% відсотків киян висловлюють незадоволення теперішнім існуванням МАФів, але 10% людей, які працюють у цій сфері, дуже активні, згуртовані і цілеспрямовані. І вони влаштовують, що хочуть.
Але допоки у суспільстві буде терпимість до бездіяльності “охоронців закону”, доти нічого кардинально не зміниться. Я, як голова КМДА, не можу прийняти кадрові рішення по відношенню до міліціонерів.
"Кармазін знищив закон про муніципальну міліцію"
А як щодо муніципальної міліції?
Ось! Приблизно тисяча працівників муніципальної міліції могли би виконувати п'ять функцій: зокрема, санітарну, регулювання руху в центрі міста. Я свого часу написав “Закон про міліцію місцевого самоврядування”. І цей закон, на прохання керівництва МВС, знищив Юрій Кармазін. Він взяв мій закон, дописав буквально декілька слів і подав як альтернативний. І цим розколов депутатську залу. В підсумку, жоден законопроект не набрав потрібної кількості голосів, що і стояло на меті.
Ми зараз провели експеримент, що стосується дозвільних центрів. Завдання — відірвати людину від контакту з чиновниками. А різновидів таких потреб може бути 35-40 — народження дитини, місце під гараж, отримання паспорта тощо. Ми їх уніфікуємо. Всі дані людини зберігаються в системі, але вона отримує номерок і чиновник не знає, кого він обслуговує. Якщо говорити про дитсадки, буде надано на вибір 5 найближчих, а питання має вирішитись за 10 днів. Ціна питання — близько 150 грн за адміністративні послуги. До речі, за царських часів скарги можна було подавати тільки на гербовому папері.
“Узаконенная взятка”...
Ні-ні. Я, до слова, подарував Юрію Павленку, який був міністром сім'ї, молоді та спорту, вексельну розписку його прадіда. Я колекціонер, і вона якось мені потрапила до рук: “Я, Павленко Федор Денисович, в присутствии своей природной опекунши Марфы Федоровны... одолжил у братьев Дьяченко, Семена и Василия, 50 рублей серебром. Обязуюсь возвратить означенную сумму в случае возврата мне данной вексельной расписки». А папір, на якому вона була написана, коштував 15 копійок.
Так от: ми в рамках експерименту пішли до міліції і попросили бланки закордонних паспортів. Дали п'ять. Згодом дійшло до 30-ти. А загалом у Києві на день видається 160 паспортів. Оформлюється це протягом шести годин. У нас це коштує 170 грн. Те саме міліція робить 6 діб і за 480 грн. А якщо хочеш швидко — поруч є сусідні двері. І протягом дня тобі за 840 грн зроблять. Це створена самою адміністрацією система заробляння коштів на незручностях громадян.
До речі, поховання за нашою схемою буде оформлятися за три години.
А зараз це скільки займає?
По-різному. Буває, $10 тис., буває більше. Якщо до мене приходить людина і малює на папері значок, потім 50 і ще три нулі... І це якась дуже слабенька посада в системі паркування. А 5 і стільки ж нулів — це в системі поховань. Таким я даю почитати плакат Небесної Сотні і посилаю куди подалі.
"Немає заборони на професію для зятя Соболєва"
До вас так легко потрапити на прийом?
У мене ж вільний доступ. Тут стояла кнопка, що блокувала двері — я в перший же день її зняв. Я ж і людей сам приймаю. Подібні пропозиції відпадуть лише тоді, коли буде запроваджена прозора дозвільна система. Дивіться, по дитсадках видно, де є вільні місця, а де вони з'являться. Бо весною групи ж випускаються. Якби була прозорість у квартирній черзі... У Кам'янці-Подільському подібну систему запроваджено у бюджетній сфері. Чітко видно кожну копійку надходжень і витрат. Це — нормально!
А нормально, що ви призначили зятя Соболєва своїм заступником?
Нормально.
Це по-європейськи?
Це абсолютно прийнятно. Він же не мій родич.
Але він зять вашого колеги.
Колег у мене півсвіту. Немає заборони на професію для зятя Соболєва. Цей молодий чоловік має європейську освіту, володіє трьома мовами. Він дуже гарний фахівець в галузі інвестицій. Він залучив такі суми, які ретроградам, що отут сиділи на “відмиві”, і не снилися. Коли ми японцям запропонували влити інвестиції у Бортницьку станцію без відкатів — у тих очі були кругліші за кульку. 10 млрд гривень, які вже йдуть на станцію — це заслуга в тому числі й Голубєва... Перепрошую - Голуба. А Голубєв — це “кадр”, якого я б зняв з роботи. Це він керує торгівлею і, зокрема, МАФами. Мітинги організовує проти мене, коли я когось до стінки притисну. Яйця закуповують, щоб мене обкидати.
А Голуб, зять Соболєва, ще одну гарну річ робить - це електронна система паркування автомобілів у місті. Зараз там суцільна корупція. Крім того, він працює над іншою кредитною лінією, що стосується реконструкції 90 вагонів метро — мінятимуть дизайн, ставитимуть японські двигуни.
Вони будуть тихіші?
Ні, не так — вони будуть тихі. А тільки-но я говорив з директором львівського заводу “Електрон”, де робляться унікальні безшумні 7-вагонні трамваї, які вміщують людей, як поїзд метро. Для мене важливо, аби розмови про Троєщину не закінчилися порожніми балачками. Метро туди запустити не-мож-ли-во. Це коштує 20 млрд, а у нас бюджет міста — 12,5 млрд. Тому ми вперше в Україні за принципом “лего” пускаємо з Троєщини на правий берег лінію, коли на шпалах буде не дві рейки — а чотири. Дві для метро і дві для трамваю. Запустити трамвай коштує 2,6 млрд, такі гроші ми знайдемо. А перевозити можна таку ж кількість людей і в такому ж темпі. За 20 днів у нас з'явиться перший 7-вагонний травмай. Буде проходити обкатку на Борщагівці.
Якщо мислити на майбутнє, то у нас же нема настільки довгих зупинок.
Ну, п'ять вагонів скрізь помістяться, а для семи вагонів можна буде доробити платформи. Але це перспектива, а поки що я говорю про те, як нам перейти Дніпро.
Куди з Троєщини буде прямувати новий травмай?
Є два варіанти — або до Поштової площі, або до Контрактової. І там, і там є метро.
"Голова КМДА - це пекельна посада"
Ви з таким запалом про все це розповідаєте. Послухайте, але ж вас можуть зняти з посади з дня на день.
Хай знімають. Це пекельна посада. Багато хто романтично вважає, що обираючи начальників ЖЕКу, можна вирішити всі проблеми міста. Ось ці один рік і чотири місяці до наступних виборів... Хто тут не працював, буде дуже важко навіть вникнути у суть процесів. Ми теж не можемо охопити все й одразу. Але 3-4 ключові програми — це вже крок уперед.
Перша — по сміттю. Нам треба закрити завезення сміття на полігони. Є німецькі інвестори, які за свій кошт готові побудувати навколо Києва вісім сортувальних заводів. З їхнього боку є одна вимога. Їм треба 10 років забирати з нашого сміття п'ять компонентів: метал, скло, пластики, папір/картон, органіку. А зараз ми це все одно гаптуємо на полігони, і воно там потім смердить, плюс йде інфільтрація ця жахлива. Так що хай беруть. А є шостий компонент, він складніший. Це, зокрема, і будівельні відходи. Але їх можна використовувати при будівництві доріг.
А сміття сьогодні наш душить. Тільки на цвинтарях 4,3 га складають відвали. Там 783 тис. кубічних метрів сміття! Завод “Енергія” зможе спалити це сміття. Тепер справа за його вивезенням.
Інша програма — водна. У нас прекрасна система очищення води, але труби, які ці воду доводять до крану у квартирі, є фактором її забруднення. Але в цьому році уже покладено 46 км труб, які можуть лежати 60 років. Я заборонив застосовувати сталь “3” на водопроводах, на всіх опалювальних мережах. Ми кладемо тільки інертний пластик, придатний для питної води, або попередньо ізольовані та утеплені труби.
Крім того, ми намагаємося ліквідувати таке поняття, як “безгоспні мережі”. А у нас таких під 30%. Чому це було вигідно енергетикам, водопровідникам — тому що при аварійному виїзді на подібний об'єкт вони робили подвійну оплату. І це крім того, що самі базові розцінки теж несправедливі — у монополістів інакше і не буває.
З “Київенерго” ми теж будемо спілкуватися. Дивіться, ви прийшли додому, відкрили кран гарячої води і чекаєте, доки вона зійде. Якби ви у вас був сучасний лічильник, який починає рахувати спожиту воду з певної температури — проблеми не було б. Але ж у вас звичайний лічильник. Проблема у тому, що у будинок від магістральної труби заходить одна труба, але не виходить жодної. Тому і немає циркуляції, тому і доводиться воду зливати. Я добився, аби в 615-й постанові Кабміну було зазначено: якщо у вас з-під крана протягом 5 хвилин не пішла вода стандартної температури (55-75 С), то ви маєте право разом зі своїм сусідом скласти акт і перестати платити за неї. Це проблема не людей, а тих, хто постачає гарячу воду.
І ще одне: ми зараз ідемо до того, щоб всі надавачі послуг - “Київгаз”, “Київводоканал”, “Київенерго” - повертали назад 10% відсотків загального обсягу виплат для утримання внутрішньобудинкових мереж. Наразі цього немає. Тобто, до будинку — відповідальність надавача послуг, всередині — отримувача послуг. Крім того, ми поставили собі завдання заново запустити процес приватизації. Зараз людям належать тільки квартири, а треба мати ще одне приватизаційне свідоцтво — на право власності на місця загального користування. Розмір цієї власності, а це — дахи, підвали, сходові марші, вбудовано-добудовані приміщення — буде визначатися у відповідності до площі квартири. І це все має бути приватизовано на безоплатній основі, бо люди і так за це платять у загальній структурі платежів. А відношення до цього не мають. А потім виявляється, що хтось радіорелейну станцію розмістив на даху, а хтось колясочну зайняв.
Крім того, має бути доприватизована на тих же засадах земельна ділянка навколо будинку. Кожен мешканець квартири повинен знати, що у нього є 16 або 20 кв.м землі. Але на правах співвласності. У такому випадку мешканці самі зможуть постановити, що там має бути — дитячий майданчик чи стоянка. А може, вирішать перенести поближче молочний кіоск.
А гроші, які люди платять за утримання будинку, мають повертатися на особовий рахунок будинку на рівні не 10%, а всіх 100%. Я колись порахував, що у житловому будинку серії БПС, 16-поверховому, до 7 тисяч гривень на місяць можна буде виділити тільки на ремонт під'їздів. І при такій схемі мають різко скоротитися адміністрації ЖЕКів — вони просто будуть непотрібні. Все те, про що я розказав, найперше стосується тих будинків, які ще не стали ОСББ.
Хотілося б повернутися до вашого ймовірного уходу з посади. Ви, хай і з деяким запізненням, але ж склали депутатські повноваження і...
Саму заяву я написав дуже давно. Просто потім було декілька невдалих голосувань.
Так от, а зараз ви, найімовірніше, втратите і посаду голови КМДА. По суті, ви залишаєтеся ні з чим. Почали реформи — а вас «попросят на выход».
Ну, як “ні з чим”? Я ж ніколи не займався чимось вузьким чи однополярним. Взяти навіть комплекс “Українське село”, в якому я живу: там шість музеїв, десятки майстерень, зоопарк і — вільний доступ людей. Якщо до мене їздить відпочивати директор паркового комплексу “Феофанія”... Федерація академічного веслування, яку я очолюю, в Лондоні-2012 вперше в історії вітчизняного спорту виграла олімпійське “золото”. Одну з чемпіонок — Наталку Довгодько — я (зводить долоні докупи) отакою носив на руках. Я ж свого часу на Жуковому острові створив Клуб юних моряків, звідки вийшли дві видатні спортивні гілки — жіноче морське багатоборство (дівчата чотири рази поспіль ставали чемпіонками світу) і академічне веслування.
У мене є хоспіс — місце, де помирають тяжко хворі люди. Я займаюсь цим, не сильно афішуючи. Створили його разом з Лізою Глінкою, росіянкою за походженням, громадянкою США. Зараз цей хоспіс вважається найкращим у Європі. Був би я депутатом чи не був — я б ним все одно опікувався.
У мене за плечима будівництво храму. А зараз у мене інше “хоббі” - ми створили 12-й батальйон територіальної оборони. Буде найкращим в Україні. На сьогодні там 450 бійців повністю екіпіровані і проводять навчання. Хлопці будуть обороняти об'єкти у Києві. Крім того, ми відремонтуємо 70 військових автомобілів.
Звідки гроші?
Жодної копійки бюджетних коштів. Костя Жеваго дав великі гроші, банк один. Галина Федорівна Герега через мережу своїх гіпермаркетів виділила досить серйозні суми на екіпіровку бійців — берці, одяг, матраци. Коли почали формувати батальйон на Десні, там були голі ліжка. А хлопці терплячі попалися. А зараз ми уже закуповуємо телевізори. Треба ж політінформацію проводити. Дурощі, які їм заливали у голови, треба якось звідти вимивати. Я цим займаюся для задоволення. І коли йшла колона наших відремонтованих автомобілів — аж серце і душа піднімалися вгору. Ми, до речі, поміняли старі бензинові двигуни на економні дизельні. Я зараз веду переговори з Жеваго, аби він дав трохи нових КРАЗів.
А тут, в КМДА — це не робота. Це — пекло! Я на ногах з семи ранку і до опівночі. І проблеми — найрізноманітніші. Я би хотів, аби оці молоді кандидати у мери прийшли до мене і посиділи хоча б один день. Тут такі історії були. Якось чую гамір, відчиняю двері — а переді мною лежать 12 шин, на них вилили відро бензину, а хлопець стоїть із сірником. Отут, прямо перед дверима, бензин затік в кабінет.
Щось і запаху не лишилося.
Вичистили. Це було з місяць тому. Я потім з тими хлопцями розібрався. Серед них, до речі, опинився один мій вихованець з клубу Юних десантників. Біля 200 з них потім служили в Афганістані. Хвалити Бога, жоден не загинув. Ми з ними і з парашутом стрибали, і стріляли. І до цього часу клуб живий.
А оці хлопці, що приходили, “пред'явили” мені пропозиції щодо дев'яти посад: керівників Володимирського і Бесарабського ринків, чотирьох департаментів КМДА і двох служб. І, чомусь, щодо керівника “Укргазбанку”. Я їм кажу: “От на цю посаду призначу тут і зараз. Якщо хочете, можу поставити когось з вас і головою Нацбанку”.
Є моменти справді цікаві. Був на нашому підприємстві, яке оснащує “швидкі”. Я поставив завдання, аби кожну машину забезпечили системою GPS-навігації, аби чітко бачити усі дворові проїзди у разі пробок. А центральна диспетчерська, крім того, бачить усі машини і правильно їх скеровує на виклики.
Може, я і не встиг багато за ці два місяці, але труби ми тепер кладемо “правильні”, швидку допомогу робимо дійсно швидкою. Взагалі, навігація у Києві — нульова. Це найбільша біда великих мегаполісів. Є ідея, аби вказівники з нумерацією будинків обабіч доріг зробили відомі бренди, хай рекламують себе. Дизайн цих стовпчиків уніфікований, ми вже їх навіть намалювали.
Треба вам у міністри йти...
Мене зараз хвилює, аби ми жили у цікавішому місті... Я ж колись був замміністра юстиції. Я вважаю, що будь-яку роботу треба робити у цільовій групі. Грубо кажучи, ставиться мета — повернути у власність міста Гостиний двір, і група працює тільки на цю мету.
Хто б там що не казав, а ми щось та й зробили за ці два місяці. Особливо, враховуючи нашу інертність та страшну корумпованість — страшну. Я вам скажу, що від цього руки можуть опуститися. Так, на кожен проблемний напрямок є рішення, але оце “кришування” з боку міліції та прокуратури — це просто жах. Без кардинального вирішення цієї проблеми ми навряд чи швидко зрушимо з місця.