Перша хвиля масового волонтерства прийшлася на 2004 рік під час першого Майдану. Але масовості волонтерський рух набув у дні революції гідності 2013-2014 років, і з того часу продовжує набирати оберти, реалізуючи себе у різних формах діяльності: оприлюднення інформації, проведення акцій та заходів, широкий спектр соціальних послуг та допомоги.
Включення в процес допомоги армії є для багатьох українців щоденною справою: хтось залучається до волонтерського руху, хтось заробляє, користуючись моментом, хтось ховається за спини волонтерів, не забезпечуючи військо комплектом спорядження та засобами, відповідно до сучасних вимог. Розмови про види зброї та амуніції між жінками-волонтерками вже перестали бути чимось екзотичним. Спираючись на досвід власного волонтерства та військових, виокремлю кілька основних питань, що є актуальними для волонтерів сьогодні:
1) які речі входять до основного набору бійця та складають його «гарячі потреби»,
2) якої якості повинні бути ці речі,
3) де все це купити по прийнятій ціні.
Незважаючи на те, що питання цін закупівель є одним з актуальніших, з етичних міркувань (звинувачення у рекламі тощо) я не буду висвітлювати цей пункт та давати рекомендації щодо місць придбання.
Звичайно волонтерам не під силу повністю забезпечити військо та озброїти його, але ми пропонуємо список важливих речей, що допомагають зберегти життя та здоров’я бійця. До рекомендованого набору речей, входять:
військова форма відповідно до сезону,
білизна,
взуття (берці),
бронежилет,
кевларовий шолом,
аптечка,
тепловізор (хоча б 1 на роту),
тактичні рукавиці,
окуляри тактичні,
продовольчий набір,
бажано,щоб боєць мав також каремат та спальник.
Форма. На сьогодні стоїть питання не просто забезпечення формою, а забезпечення якісною формою. Форма, що видається з державних складів, в більшості випадків, є неякісною та незручною у користуванні, основні її недоліки є наступними:
Синтетична форма, так званий «дубок». Влітку, за словами одного з бійців, вона створює ефект «плавленого сирку в обгортці», в свою чергу взимку не гріє. Більш того при контакті з відкритим вогнем вона плавиться та прилипає до шкіри (непоодинокі випадки коли при опіках залишки «плавленої» форми доводилося знімати разом зі шкірою).
Форма х/б, видана із старих складських запасів. Така форма швидко зношується, особливо штани (в польових умовах вони протираються через місяць, а то і раніше). Припускаю, що причина криється у неякісній, дешевій тканині, окрім цього, така форма невідомо в яких умовах і як довго зберігалася на військових складах.
Беручи до уваги, що в останній раз українська армія оновлювала свої запаси амуніції у 2012 році, закупивши аж 60 нових комплектів, які відповідають «Загальним тактико-технічним вимогам (тактико-технічні завдання) до предметів бойового одягу та спорядження військовослужбовців Збройних Сил України (за напрямком тилового забезпечення)» нічого дивного у такому стані речей не має.
В свою чергу, форма військових Німеччини, Франції Англії та США шиється зі якісних змішаних тканин (приблизно 30% синтетика і 70% натуральна нитка) із складним плетінням, що надає їй таких якостей як зносостійкість, зручність та комфортність при експлуатації, повітропроникність, збереження міцності тканини після контакту з нагрітими твердими поверхнями (самі перевірили у якості експерименту: така тканина надає короткостроковий захист від відкритого полум’я до 4 секунд), і що є не менш важливим – маскування від комплексу розвідки у інфрачервоному та радіолокаційному діапазонах.
Закупівля нової форми відповідної якості справа не дешева, а для волонтерів, які збирають гроші по копійці, іноді і непідйомна. Зараз на українському ринку багато пропозицій щодо продажу б/в форми НАТО та США. Головна перевага таких закупівель – їх ціна, при умові, що речі у гарному стані.
До осінньо-зимового комплекту амуніції окрім сорочки куртки та штанів входять - термобілизна, дощовик, тактичні рукавиці з довгими пальцями, взуття.
Термобілизна. Обов’язкова в осінньо-зимовий період, її основне призначення – зберігати тепло і відводити вологу від тіла. При виконанні завдань, пов’язаних з активним рухом, краще обирати термобілизну з тканини, що складатиметься, в основному з синтетичних матеріалів з додаванням хлопку. При виконанні завдань, які не потребують активних дій, наприклад, чергування або спостереження, краще обрати варіант з додаванням шерсті, але найкращим вважається комплект із флісу – тепло та зручно.
Взуття.
Навіть за умови активної експлуатації, якісне взуття повинно «виживати» не менше 1 року, в той час як дешеве, зроблене із неякісної сировини стає непридатним через 1-2 місяці. Тому шановні волонтери не забуваємо старе англійське прислів’я «ми не такі багаті, щоб купувати дешеві речі». Краще купити менше, але краще. Неякісної та незручної амуніції і так вистачає.
До військового взуття вітчизняного виробництва: полегшених берців, класичних кирзових черевиків, - є немало претензій пов’язаних як із якістю, так із зручністю: вони розлазяться на «запчастини» приблизно через місяць, більш того усе взуття жахливо незручне та набиває мозолі до крові. Самим зносостійким взуттям, яке можна придбати у військових магазинах вважаються так звані «статутки», в них міцна, товста підошва, але вони також натирають супні до крові. Такого типу берці були видані військовим бригадам в зону АТО. Зі слів хлопців, носити таке взуття – це «хождение по мукам» (рос.). Властивості зазначеного взуття перетворювали їх на «іспанські черевички», після яких доводилося лікувати ступні.
Головні вимоги до військового взуття – це зручність та зносостійкість. Важко підібрати універсальні берці, що були б однаково зручні і взимку, і влітку. Тому бажано мати змінне взуття відповідно до сезону. Літні берці шиються із спеціальних матеріалів із спеціальним вставками для вентиляції. Взуття на осінньо-зимовий період повинно максимально не пропускати вологу, бажано з мікропористою мембраною GORE-TEX та неслизькою підошвою з двохшарового поліуретану, що максимально захищає стопу від пошкодження. Це знову ж таки військове взуття західних країн.
Бронежилет
В залежності від призначення, існує кілька ступенів захисту бронежилета від 1 до 6. Відповідним чином і вага бронежилета різна: чим вище рівень захисту, тим важче бронежилет. «Броніки» 5 класу вітчизняного виробництва важать від 12 кг, тому їх бажано носити не більше 3-4 годин. При порушенні цієї рекомендації можливі всілякі проблеми із хребтом.
Вітчизняні бронежилети в своїй більшості виготовляються за типовим зразком: пластина спереду - пласти ззаду. Сама якість пластин відповідає заявленому ступеню захисту, але за словами бійців, самі бронежилети мають не дуже зручний крій верхньої передньої частини , яка ускладнює виконання бойових завдань, пов’язаних із стрільбою. Також одним із серйозних мінусів є відсутність бокового захисту. Велика кількість поранень трапляється збоку та завдає дуже серйозних пошкоджень. Існують також додаткові накладки для пахових зон та шийного відділу, але це робить всю конструкцію важчою та зменшує мобільність бійця. Таким чином, бронежилет підбирається під конкретну ситуацію та задачу.
Існують альтернативні бронежилети військ НАТО, що уявляють собою модульні конструкції, мікс кевлару та металевих пластин, які закривають життєво важливі зони на грудях та на спинів, мають меншу вагу та зручніший крій.
Шолом
Звичайно краще обирати каску виготовлену з кевлару. На сьогодні, попит на цей вид касок перевищує пропозицію. Ціни зросли як у нас, так і у європейських країнах. Якщо на початку березня на Британському «е-bау» можна було знайти нову каску за 30 фунтів, то зараз вам дуже пощастить якщо знайдете за 60. У зв’язку з таким ажіотажем, вторинний ринок також має свої пропозиції по ціні, яка не завжди сильно відрізняється від нової одиниці товару. Але є декілька дуже важливих зауважень, прислухавшись до яких волонтери не будуть витрачати марно гроші та купувати каски, що за властивостями вже більш схожі на «панами від сонця».
Пункт перший – строк зберігання. Виробники кевларових шоломів в гарантійних умовах або характеристиках одностайно заявляють про необхідність змінювати шолом кожні 5 років з моменту експлуатації, при умові, що він не зазнавав пошкоджень, та кожні 7 років, навіть якщо товар просто пролежав у шафі.
Згідно зі слів виробників, пошкоджений кевларовий шолом обов’язково потребує заміни, так як механічні пошкодження сильно знижують його захисні властивості.
Для ілюстрації вищесказаного наведемо цитату з офіційного сайту німецького виробника SCHUBERTH «For your safety we point out that, depending on operational demands and care, a helmet should be replaced after 5-7 years» - «з метою вашої безпеки звертаємо увагу, що в залежності від потреб у використанні та догляді, шолом повинен замінюватися кожні 5-7років» (http://www.schuberth.com/en/motorcycle/service/motorcycle-helmets/faq.html).
Пункт другий – умови зберігання. Кевлар втрачає свої властивості від високих температур, дій хімікатів, високої вологи та механічних пошкоджень (ударів).
Щодо залізних касок післявоєнних часів, що видаються міністерством оборони, то іноді краще взагалі обходитися без них. Бійцями 42 батальйону чернігівської оборони був проведений експеримент: прострілювали залізну каску – куля замість того щоб вийти навиліт у зоні, що вище голови, змінювала траєкторію та йшла вниз, якраз через «мозок» манекена. Висновки робіть самі.
До речі, український завод «Темп-3000» також виробляє кевларові шоломи. Але потужності виробництва не достатні для покриття потреб армії. Щодо доступності закупівель шоломів, то на виробництві сказали, що їх можливо буде купити на початку жовтня за ціною приблизно 4000 грн. за одиницю.
Продовольчий набір.
При формуванні продовольчого набору треба враховувати, що не завжди в є час та можливість готувати повноцінні обіди на польовій кухні, тому основними вимогами до складу продовольчого набору є: поживність, зручність у використанні у будь-яких умовах, зручність зберігання. Це такі продукти як тушонка, вода в пластиковій тарі, м’ясні консерви, бажано вітаміни.
Шановні волонтери будь-ласка не передавайте хлопцям рибні консерви, особливо «кільку у томатному соусі», що отримали жартівливу назву «червона ікра», і яку майже ніхто не споживає.
І насамкінець, кому саме адресувати допомогу. Волонтерські гроші збираються дуже важко, копійка до копійки. Я вважаю за найкращий шлях їх використання - це адресна допомога конкретним бійцям з конкретного батальйону. Ти завжди можеш з ними поспілкуватися, дізнатися про потреби, мати зворотній зв’язок, дізнатися «як поживає» твоя допомога, та й звітуватися за витрачені гроші буде набагато легше.