Під час пандемії коронавірусу з новою силою почали проявлятися процеси фінансиалізації, які вперше стали набирати обертів у 80-х роках минулого століття та набули апогею перед глобальною фінансовою кризою.
Про це під час круглого столу "Фінансиалізація світової економіки та нарощування глобального боргу: виклики та можливості для України" повідомила директорка з наукової роботи Growford Institute, доктор економічних наук Тетяна Богдан. Захід організовано Growford Institute та Інститутом Горшеніна за підтримки інтернет-порталу LB.ua.
Богдан презентувала масштабне наукове дослідження "Фінансиалізація світової економіки та нарощування глобального обороту: виклики і можливості для України". У роботі досліджено глобальні фінансово-економічні тренди протягом останніх років і пандемії коронавірусу.
"Фінансиалізація - це зростання ролі фінансових ринків, мотивів, інститутів та еліт у функціонуванні економічного механізму. Основними негативними наслідками на фінансових ринках є посилення волатильності та надування "бульбашок", можливість швидкого поширення фінансових шоків та криз у майбутньому, а також непродуктивне використання частини заощаджень та зниження інвестицій у реальному секторі", - пояснила доктор економічних наук.
На прикладі США вона пояснила, що з 1996 по 2017 рік суттєво збільшилися банківські кредити у приватному секторі, капіталізація фондового ринку, кількакратно збільшилися облігації зовнішніх позик підприємств. Крім того, частка фінансового сектору у ВВП США збільшилася з 4% до 8% ВВП. З початку коронакризи відбувався бум на фондовому ринку та зростали обсяги емітованої грошової маси.
Сума глобального боргу з 2011 по 2020 зросла з 200 трлн доларів до 277 трлн доларів. Основними секторами, які акумулювали борги, були нефінансові підприємтсва (заборгованість на кінець року 105% ВВП) та сектор загального державного управління.
Федеральна резервна система США та Європейський центральний банк під час коронакризи застосовували такі монетарні стимули:
- програми цільового довгострокового рефінансування банківських кредитів корпоративному сектору
- надзвичайні програми довгострокого рефінансування банків
- спецпрограми та від'ємні відсоткові ставки за програмами рефінансування кредитів малому бізнесу
- розширення програми викупу активів на ринку
- пряме кредитування центральними банками надійних корпорацій
- пряме кредитування центробанками муніципалітетів та регіональних органів
"В умовах дії таких стимулів швидко збільшувалися обсяги грошової маси. У результаті прогнозується підвищення темпів інфляції в наступні роки, надуваються «бульбашки» на фондовому ринку та посилюється крихкість фінансової системи", - підсумувала Богдан.
На її думку, усе це підвищує ризики дефолтів малих підприємств, неплатоспроможності урядів і корпорацій, та підвищує фіскальні ризики високих корпоративних боргів та вразливість фінансового стану позичальників до коливань відсоткових ставок і обмінних курсів.
При цьому Тетяна Богдан зазначила, що у країнах з ринками, що формуються, можуть також знизитися іноземні інвестиції. В Україні ж є кілька стримувальних факторів, що пом'якшують вплив світових ризиків, серед них - низький рівень розвитку національної кредитної системи та дефіцит кредитних важелів у приватному секторі.