ГлавнаяЭкономикаГосударство

Вхід через «Роттердам+»: від методики імпортного паритету до вільного ринку електроенергії Актуально

 З 2016 по 2018 роки в Україні діяла формула «Роттердам+». Її постійно обговорювали — як і у чиновницьких кабінетах, так і у ЗМІ. Продовжують обговорювати й досі, незважаючи на те, що дія «Роттердам+» припиналась минулоріч. Вона назавжди увійде в історію — як важливий етап перебудови ринку електроенергії в Україні і політичний мем. Що це було насправді? Давайте розбиратися.

Якщо ви одразу хочете вивчити тему більш прискіпливо, прочитайте спецпроект «Роттердам+. Що потрібно знати?». Там ви знайдете детальний опис подій, хронологію, статистику, та основних персонажів цієї історії.

Що таке «Роттердам+»?

«Роттердам+» – це формула розрахунку ціни на енергетичне вугілля, яке використовують теплові електростанції.

«Роттердам» у назві формули свідчить про прив’язку вартості вугілля до середньозваженої ціни в портах Амстердама, Роттердама і Антверпена, так званий індекс API2. Агентство Argus Media щодня встановлює API2 — ціну на вугілля для всієї Європи. «Плюс» у формулі – це вартість доставки. Вона складається з транспортування морем, перевантаження з судна у залізничні вагони і доставки до тієї чи іншої теплоелектростанції.

Найпростіше зрозуміти «плюс» за аналогією з ціною доставки у піцерії. Замовивши власне піцу, ви додатково оплачуєте 30-50 гривень. Стільки коштує довезти замовлення до вашого дому чи офісу. Так працює і доставка вугілля.

З 1 липня в Україні працює вільний ринок електроенергії. Навіщо згадувати про «Роттердам+»?

Формула «Роттердам+» зіграла важливу роль у переході до вільного ринку. Після здобуття незалежності і аж до 2016 року ніхто не міг сказати, скільки насправді коштує українське вугілля, у тому числі – при формуванні ціни на електроенергію. За словами голови Асоціації енергетики України Олександра Трохимця, ціна вугілля варіювалася від 400 до 3700 гривень за тонну. Її встановлювали вручну. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), видавала постанову – встановлювало ту чи іншу ціну. Без чітких й прозорих аргументів. Наслідки такого ручного керування очевидні – політичні домовленості і корупція.

Запровадження «Роттердам+» постановою НКРЕКП №289 від 3 березня 2016 припинило ручне ціноутворення. З’явилася чітка та прозора формула розрахунку, прив’язана до європейської ціни на вугілля. Формульний підхід поклав край корупції при ціноутворенні в електроенергетиці.

По телевізору багато говорили про те, що формула погана. Це що – неправда?

Формула – об’єктивна. Вона впроваджує єдині зрозумілі правила гри. Однак, єдині правила були вигідні не всім.

В Україні є група заводів з виробництва феросплавів, які широко використовуються у виробництві сталі. У собівартості їхнього виробництва частка електроенергії сягає 50%. Вони зацікавлені у штучному здешевлені електроенергії.

Запорізький завод феросплавів
Фото: Женя Савилов/focus.ua
Запорізький завод феросплавів

Більшість феросплавних заводів та суміжних підприємств належать олігарху Ігорю Коломойському. Це – «Нікопольський завод феросплавів», «Запорізький завод феросплавів», «Покровський ГЗК», «Марганецький ГЗК». Саме вони (а також хімпідприємство «Дніпроазот») та підконтрольна їм Українська асоціація виробників феросплавів намагалися через суди повернути собі знижений вручну тариф — який здобули після підписання «меморандуму щодо порозуміння з феросплавними підприємствами» з урядом Азарова, далеко у 2013 році.

То ж не дивно, що головним майданчиком для критики формули став телеканал «1+1». Саме там крутили сюжети, які створили з типові стереотипи про формулу — «вугілля не везуть з Роттердаму», «вкрадені мільярди», «звідки у формулі взявся плюс». Ці стереотипи не враховують ані ринкових факторів, ані розрахунків та історичного контексту, у якому ухвалювалося рішення щодо формули.

Тобто вугілля не мали везти з Роттердаму?

Ні, не мали. Формула цього не передбачає. Т.з. Роттердам є прив’язкою до європейського цінового індексу. Вугілля постачається з різних країн, переважно – з США, Росії, Казахстану, Південної Африки. «Роттердам+» враховує вартість доставки з портів Амстердама-Роттердама-Антверпена до порту «Південний», перевалку вугілля в порту України і ціну вугілля на базисі СIF АRА. Такий підхід призводить до коректного застосування цінового індикативу для імпорту в Україну.

Це – стандартна світова практика. Міжнародні експерти не приховували подиву, чуючи тези про те, що «вугілля мали везти з Роттердаму». Так, генеральний секретар Euracoal Брайана Ріккетс сказав: «Ціна «Роттердам+» не передбачає того, що вугілля постачається чи колись буде постачатися з портів Амстердама-Роттердама-Антверпена в Україну. Це було б безглуздо!».

Ну якщо не з Роттердаму, то з ОРДЛО?

Ні. З 15 березня 2017 року РНБО України повністю зупинила процес вантажних перевезень між непідконтрольними територіями й Україною. Тобто, на українських ТЕС спалюють або українське вугілля, або ж імпортоване.

Шахти й підприємства на території ОРДЛО контролюються самопроголошеною ДНР та російським ЗАТ «Внешторгсервис». Добуте на цих територіях вугілля перепродається третім країнам.

Формула якось вплинула на ціни електроенергії для населення?

Ні. Формула «Роттердам+» не впливає на тарифи на електроенергію для населення жодним чином. Тарифи на електроенергію для громадян встановлюються НКРЕКП. Вони стабільні з березня 2017 року. Тарифи на електроенергію для населення України – найнижчі в Європі.

Фото: EPA/UPG

Формула «Роттердам+» встановлювала тарифи на електроенергію для промислових споживачів.

Як взагалі виникла необхідність у формулі?

Внаслідок конфлікту на сході України 40% вугільних шахт було втрачено, виник дефіцит вугілля. Його можна було покрити імпортом іноземного вугілля (яке значно дешевше за українське — за тодішніми «ручними» розрахунками). Створення умов для імпорту було можливе тільки через впровадження методики імпортного паритету. Саме на ній базувалася формула «Роттердам+», яка ліквідувала дефіцит вугілля в Україні. Завдяки цьому енергосистема нашої країни працює стабільно.

Разом із тим потрібно було зрівняти шанси та дати можливість внутрішньому та зовнішньому виробникам конкурувати. Власне, «Роттердам+» створена не лише, аби купувати імпортне вугілля за адекватними цінами, а й щоб українському виробнику було вигідно продавати своє вугілля за прозорою чесною ринковою ціною.

Що з вільним ринком електроенергії зараз?

З одного боку, фахівці Проекту енергетичної безпеки з USAID оцінили перші результати роботи ринку позитивно: «запуск ринку відбувся успішно», стверджували вони. Аналогічної думки притримується більшість вітчизняних профільних експертів.

З іншого, є повернення до практик ручного ціноутворення. Феросплавні заводи Коломойського отримали позитивне рішення суду, які значно знижують їм ціну на електроенергію. Це – тривожний дзвіночок, який може сигналізувати про часткове повернення до епохи ручного управління цінами. Крім того, у серпні 2019 року НАБУ проводить розслідування введення формули «Роттердам+». У той же час, Офіс президента визнає, що закупівельна ціна вугілля за формулою «Роттердам+» – найбільш вигідна.

Куди рухатиметься ця історія далі – поки невідомо. Єдине що зрозуміло – рішення стосовно ринку електроенергії та всі події навколо цього будуть своєрідним тестом на «європейську придатність», дотримання Україною своїх міжнародних зобов’язань та готовність грати за чесними правилами, а не догоджати інтересам певних приватних осіб, що володіють надмірно енерговитратним бізнесом.

Нагадуємо – аби детальніше розібратися з «Роттердам+», ви можете прочитати великий спецпроект, де детально описана вся історія та механіка розрахунку формули, а також перебіг подій навколо неї.

Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter