"Втрата резервів – це і є девальвація"
- На початку вересня на міжбанківському валютному ринку фактично припинилася торгівля доларом. Попит був, але пропозиції не було. Курс зріс до 8,2 гривень за долар США.Чому так сталося? Хто винен?
- Lufthansa винна, хіба ви не знаєте? Уряд дав таке пояснення. (Раніше міністр соціальної політики України Сергій Тігіпко пояснював, що страйк на Lufthansa є одним з чинников, який вплинув на курс валют, - LB.ua).
Проблему можна ховати певний час. Але якщо вона не вирішується, вона все одно проривається. Настає час, коли її неможливо приховувати.
Прихована девальвація йде вже давно. Втрата резервів – це і є девальвація. Тобто це процес знецінення, який приховують за рахунок валютних резервів. Але це не призначення резервів. Вони потрібні, щоб не допустити спекулятивних коливань курсу, уникнути сезонних коливань. Наприклад, сьогодні хтось продає, а покупців нема, а завтра навпаки.
Але втрата майже $10 млрд за рік – це девальвація.
П’ять років назад ми могли купити долари без паспорта чи будь-яких інших документів. А скоро у нас вимагатимуть вже біографію писати в обміннику. Працівники обмінних пунктів сидять уже не на кріслах, а на стосах ксерокопій паспортів.
НБУ підготував проект закону про відновлення обов’язкового продажу валютної виручки експортерів і про право НБУ зменшувати терміни повернення валютної виручки. Все це рішення одного плану, що зачіпають наслідки, а не причини.
- Офіційний 7,99 грн/USD зараз, а в обмінниках можна зустріти і 8,2 грн/USD.
- Я хотів би зрозуміти логіку цього подвійного курсу. У Радянському Союзі долар коштував 62 копійки. Що означав цей курс? Нічого. Можна було і 5 копійок написати. І сьогоднішній курс НБУ нічого не означає, тому що реальні операції не здійснюються за цим курсом.
- Нацбанк казав, що винні п'ять банків, які спекулювали.
- Та ні, ми же говорили - Lufthansa винна! (Сміється, - LB.ua) Як тільки я у ефірі «5 каналу» попросив їх припинити страйк – все стало нормально.
Обмінний курс – це ціна, як і будь-якого товару. Вона залежить від балансу між попитом і пропозицією. Перша велика частина балансу – це зовнішня торгівля. Ми купуємо за долари більше, ніж отримуємо від експорту. Тому утворилася дірка, яка зростає і за півроку досягла $7 млрд. Є друга частина – борги. Протягом 12 місяців (короткотермінові борги) нам треба повернути близько $ 60 млрд.
Щоб не витрачати резерви НБУ, треба $60 млрд позичити протягом 12 місяців. Тепер відкриваємо будь-яку газету і читаємо: Уряду не вдалося залучити гроші до бюджету з продажу облігацій...
- Проте нещодавно все ж таки залучили 160 млн гривень.
- Це різні суми, різні категорії. Може їх вистачить перекрити якусь частину бюджетної дірки. Але ми говоримо про дірку в платіжному балансі. Це фундаментальна проблема, яка існує три роки. Пощастить гроші позичити, курс втримається. Якщо ні – баланс не в’яжеться. Але з кожним роком залучати гроші все складніше. Бо ми обтяжені боргами, і це викликає у кредиторів занепокоєння. Якщо не зійти з такої дороги, колись наступить момент, коли нам скажуть: для вас грошей нема.
- Нацбанк намагається залучити долари від населення під 9,2% через казначейські зобов’язання.
- Чому ми вважаємо, що наші люди не мудрі? Ми не гірші, ніж західні інвестори. Чому західні інвестори бояться позичати гроші уряду, а населення буде? Друга теза: уряд потребує ресурсів у гривні, а залучає у доларах. Давайте згадаємо 2008 рік. Люди тоді брали кредити у доларах, а потім мусили віддавати ті ж долари, що стали на 60% дорожчими, плюс відсотки. І кредит їм коштує 80-90%. Тепер Уряд хоче зробити те ж саме. Позичити гроші у доларах. А потім повертатиме не по 9,2%, а з додатковим навісом девальвації. Наступне – в нас уже була спроба залучити кошти населення. До того ж в умовах, коли слово «дефолт» населення навіть не чуло. Вона нічого не дала. І останнє, це ж не вирішує проблему фундаментально. Дисбаланс як був, так і залишився. Тоді вже краще звернутися до США і уклінно попросити право друкувати долари. (Сміється, - LB.ua)
У нас хорошие валютные резервы, у нас низкая инфляция. Причин сегодня для волнения нет.— Сергей Арбузов, руководитель НБУ
- Що ж треба робити? Що вирішує проблему: повільна девальвація, зміна економічного устрою (але ж це швидко не можна зробити)...
- Наявні дисбаланси – системні проблеми. І потребують системних пакетів рішень щодо їх усунення. Не всі вони дають негайний ефект. Але вони дають правильні сигнали поведінки, орієнтації. Курс належить до таких сигналів.
Обмінний курс, як температура. Він є наслідком проблем і сигналізує про них. Але зміна температури має і лікувальний ефект. Зниження обмінного курсу гривні піднімає конкурентоспроможність української економіки, експортні позиції країни поліпшуються, імпорт стає дорожчим, а отже, посилюється конкурентоздатність і на внутрішньому ринку. Боргова проблема потребує очевидного прагматичного рішення жити по засобах.
Читайте такожПочему гривна будет дешеветь
Фундаментальною залишається проблема інвестиційного клімату. Гроші можна отримати. Один невеличкий приклад. Зробити продаж ліцензій на видобуток корисних копалин у відкритому публічному режимі. Ви отримаєте не тільки пристойні гроші за доступ, але й інвестиції. Бо перепродаж за таких умов заробітку не дасть. Це лише одне рішення, а таких рішень країна потребує ой як багато.
"Соціальні ініціативи президента не мають під собою доходної основи"
- Якщо казати про бюджет (хоча документу ми ще не бачили), чи ми побачимо у 2013 році зростання економіки? Чи відчує на собі звичайний громадянин це зростання?
- Ми будемо мати незначне зростання. Чи можна при темпах зростання у 2-3% говорити про прорив у добробуті людей? Можна, якщо позичати і жити у борг. А через рік чи через п’ять? Доведеться повертати борги разом із відсотками. Зараз ми витрачаємо лише на сплату відсотків – два армійських бюджети. Це 23 млрд гривень у минулому році, хоча у 2008 році було всього 3,8 млрд гривень. Це – наголошую – лише відсотки. До того ж іде тенденція до подорожчання кредитів. Це ми зараз спостерігаємо у Греції, наприклад. Вони зменшують борги, а зашморг не слабшає. Бо позичали, скажімо, під 2%, а тепер позичають під 7-8%.
Мені важко судити про документи, яких я не бачив. Але є побоювання, що йде спроба "намалювати казкові цифри". Бо вже у бюджеті 2012 року були заплановані нереальні доходи. І його виконання уже провалене. По плану загальний фонд треба було збільшити на 19,3%, а пройшло вже вісім місяців (дві третіх року) – збільшено лише на 11%.
Маю оперативні дані по вересню – ситуація ще гірша. Приріст усього 9%. Тобто ресурсна дірка наростає.
Ті соціальні ініціативи, які запровадив президент, не мають під собою доходної основи. Схвалені ж законом відповідні витрати будуть фінансуватися за рахунок нарощування боргів.
Мене не радують спроби прийняти бюджет 2013-го року до 28 жовтня. Було б дуже добре, якби парламент не приймав бюджету, а Уряд навіть не подавав його (документ було ніби подано, але не оприлюднено, - LB.ua). Краще хай новий парламент розгляне його, навіть якщо це трапиться вже у новому році. Закон врегульовує подібну ситуацію. І трагедії в цьому немає. Значно гірше, якщо бюджет буде побудований на передвиборному популізмі.
- Проте Уряд активно рекламує свої ініціативи. Наприклад, програму доступного житла.
- Програма доступного житла не має і не мала перспектив із самого початку. З травня 300 людей залучено до цієї програми. Порахуйте, скільки має пройти століть, щоб програма зачепила кожну людину, яка потребує житла.
Ні один банк, що цінує свої гроші і гроші вкладників, не підтримає цю програму. Бо такі програми не можуть працювати на довгий строк. Візьміть реальну ставку по кредиту. Хай буде навіть 18%. Виходить, що держава має платити 15%, людина ще 3%. На мільярді кредиту державі треба платити 150 млн гривень у рік. І так 15 років – 2,25 млрд гривень. Тобто держава має виплатити у два рази більше, ніж сам кредит. Подібного роду програми зумовлені виборами.
Читайте такожПочему льготная ипотека не нужна
"Мені остогид популізм"
- Для багатьох стало неочікуваним, що Ви балотуєтеся від партії "УДАР" Кличка. Як сталося, що Ви вирішили підтримати цю політсилу?
- Ми не раз зустрічалися з Віталієм Кличком. Я його давно знаю по спільній роботі, політичній у тому числі. Попри те, що він талановитий боксер, він – політик і не перший рік у політиці. По-друге, для мене важлива позиція цієї політичної сили. По-третє, мені імпонує поява багатьох нових облич, із якими можна вести діалог. Не скажу, що з усіх питань одразу знаходимо єдину позицію, але ми постійно в діалозі по принципових питаннях політики, економічної у тому числі. В команді сприймаються аргументи, що дозволяє виробляти правильну позицію.
- Ви ж наче в бізнес пішли...
- Я ніколи не займався бізнесом і не маю його. Я найманий працівник, який отримує заробітну плату.
- Пропозицію стосовно участі у виборах Вам зробив безпосередньо Кличко?
- Що це змінює, по суті? Я не шукав місце в парламенті.
- Чи не мали сумніву щодо співпраці з Кличком, адже у Вас уже був невдалий досвід балотування в парламент по очолюваному ним списку? Чи це було хапанням за соломинку?
- У нас не було проблем співпраці - ні тоді, ні тепер. А по-друге, соломинку куди завгодно кидайте, тільки не сюди: мені соломинки не потрібні. По-третє, наші громадяни вже визначилися щодо політичної сили В.Кличка.
- Чи можуть люди мистецтва і спорту бути ефективними в політиці? Марія Матіос, наприклад, за які заслуги отримала таке високе місце у списку?
- Хіба це має якесь значення – номер у списку? Мене не цікавлять номери політиків у списках. Набагато важливіше – єдність позиції і рух уперед. Мені так остогид популізм, коли країна, як ніколи, потребує чесних рішень. Країна потребує руху, а не постійного створення видимості руху.
З позиції економіста я мав би нібито говорити, що треба більше економістів. Але наше життя складається не тільки з економіки. І тут потрібні фахівці різного профілю, бо парламент приймає рішення з усіх аспектів життя. Найважливіше ж інше. Воля на зміни, рішення, що не завжди прості. Тут, як ніде, важлива позиція, воля лідера. А така воля у Віталія Кличка є.
- Якщо передбачити, що Кличко пройде в парламент і буде підтримувати законодавчі рішення Партії регіонів, якою буде Ваша позиція?
- Не треба передбачувати – "УДАР" пройде, він у парламенті! Питання лише - скільки? Думаю, що №17 нам випав недаремно, бо це мінімальний відсоток, який отримає "УДАР" на майбутніх виборах.
По-друге, коли говоримо про цінності, то не принципово, хто їх реалізовує у владі. Я не сприймаю людей, позиція яких залежить від крісла. Дуже б хотів, щоб цінності, які сповідує Кличко, сповідую я і наша команда, підтримувала будь-яка політична сила. Ми ж цінності відстоюємо, а не крісла.
На жаль, поки що з рішень, прийнятих нинішньою владою, не бачу таких, які я погоджувався б підтримати.
Читайте такожКличко обещает не сотрудничать с Партией регионов
- Будете співпрацювати з опозицією в новому парламенті? Чи може ви образилися на них?
- Знаю багатьох людей в опозиції, з багатьма йшов пліч-о-пліч. І я не сприймаю образу в політиці, хоча, як людина, я реагую на багато речей. Так, як це роблять наші громадяни. Але в політиці не маєш права жити образою.
В опозиції є багато людей з близькими нам поглядами, тому ми будемо в діалозі постійно з тими політиками, які перебувають зараз в Об’єднаній опозиції.
- Чому такі важливі члени опозиційної команди як Філенко, Стецьків, Безсмертний не потрапили в список?
- Я не формував список. Тому питання не до мене.
Читайте такожВладимир Филенко: «Бензин разлит. Искрой может послужить что угодно»
- Чим відрізняються економічні підходи Тимошенко і Азарова?
- Я звик оцінювати дії. А в нинішніх умовах принципово важливим є вирішення проблем, з якими стикнулася країна. А це борг, дефіцит бюджету, курс валют, інвестиційний клімат.
Я був противником прийняття бюджету в 2009-му, і втягнення країни в борг, бо це нічого хорошого не дає. Життя в борг - це наркотик. Він створює ілюзію. Ви дали наркотик, але похмілля наступить. Все одно доведеться долати проблему, але чим пізніше – тим це важче.
Борг України на початок 2008 року складав 89 млрд грн, на 2010 —- 317 млрд. Змінився Уряд. А сьогодні вже — 497 млрд грн. боргу. Це не те змагання, яке я хотів би бачити.
Був прогрес у минулі два роки в бюджетному дефіциті. Дефіцит 2011 року складав 35,2 млрд, майже 2,7 % ВВП. Але зараз ми спостерігаємо рух у зворотньому напрямку.
Мені не просто сприймати рішення, що приймаються зараз. Наприклад, уряд каже, що має намір закрити офшор Кіпру і водночас подає закон про офшорні зони в Україні. Закон, який звільняє окремі фірми від податків за рішенням чиновника.
Платників податків ділять на сорти. Я не розумію, для чого приймався Податковий кодекс. Не зрозуміло, яку роль зіграв новий Бюджетний кодекс. А днями "зрозумів", що головною проблемою країни є створення Земельного банку. Чомусь цей закон став предметом особливої уваги уряду та парламенту.