Джордж (Майкл Фассбендер) і Кетрін (Кейт Бланшетт) — подружжя агентів британської розвідки МІ 6. Він — холодний і незворушний аналітик внутрішньої безпеки; тут Фассбендеру не треба виходити з образу цереушника Брендона, якого він нещодавно зіграв у серіалі «Агенція», чи кілера Крістіана з «Убивці» Фінчера, достатньо лише замінити смішну панамку й чизбургери на масивні окуляри й масалу із сироваткою правди. Вона — розкішна й розумна співробітниця відділу психологічних операцій; здається, Бланшетт навіть не міняла гардеробу з попередньої ролі в мінісеріалі «Дисклеймер» Альфонсо Куарона.
Пара роками працює в розвідці та здійснює божевільні секретні місії, а головна запорука їхнього шлюбу — це повна довіра й готовність убивати заради одне одного. Аж раптом Джордж отримує завдання виявити крота, який передає секретну зброю російському генералу в опалі (той дуже схожий на Євгенія Пригожина), аби організувати ядерний теракт і зупинити неназвану війну Росії. Серед підозрюваних — дружина Джорджа.
На календарі лише середина березня, а Стівен Содерберг презентує вже другий цього року фільм: у січні він випустив психологічний трилер «Присутність» про дім з привидами. А до нього ще був технотрилер «Кімі», де Зоя Кравіц розслідувала убивство через «розумні колонки» й убивала негідників з пневматичного цвяхозабивача. З «Операцією» ці фільми об’єднує спільний сценарист Девід Кепп — він має талант писати різножанрові сценарії, які потім стають касовими блокбастерами («Ангели і демони», друга частина «Парку Юрського періоду» й багато інших).
Також усі три трилери роботи Содерберга — Кеппа мають лаконічний хронометраж 80–90 хвилин. Ці насичені саспенсом і складними сюжетними хитросплетіннями півтори години залишаються, утім, хорошим глядацьким кіно.
«Операція “Чорний кейс”» неочікувано розгортається в кількох сюжетних панелях. По-перше, це класичний шпигунський трилер про порятунок світу — хоча сам порятунок відбувається здебільшого поза кадром і взагалі не з альтруїстичних причин. Також це насичена іронією мелодрама про шлюб на кшталт «Ідеальних незнайомців» Паоло Дженовезе. І насамкінець це ще й герметичний детектив у дусі Агати Крісті, але зі сценами психосексуальних ігор. Содербергу й Кеппу вдається міцно зв’язати ці три напрями в одну досить елегантну історію.
Головний козир цього фільму — акторський склад. Хімію Фассбендера і Бланшетт доповнює грубуватий Том Берк, ядуча Наомі Гарріс і невротична Маріса Абела. Посивілий Пірс Броснан мав би додавати снобізму доби Яна Флемінга, але насправді має другосортний вигляд. Видно, що акторам подобається обманювати одне одного на знімальному майданчику, а Содерберг лише вдало це фільмує, занурюючи фільм в естетику розкішного лондонського життя з брендовим одягом, дизайнерськими таунхаусами й високотехнологічними офісами, працівники яких стежать через супутники за всім світом і будь-якої миті готові вислати бойові дрони в будь-якому напрямку.
Однак Содерберг на те й Содерберг, щоб, знімаючи одне, розповідати глядачеві про інше. Судову драму «Ерін Брокович» він перетворив на профеміністське висловлювання, а комедію про чоловічий стриптиз «Супер-Майк» — на історію про сексуалізацію чоловіків. «Операція “Чорний кейс”», попри всі наявні в ній вади і переваги шпигунського трилеру, — це насправді історія про те, як переплітаються особисті й робочі стосунки. Усі герої фільму — дорослі люди з необхідною підготовкою для виконання спеціальних завдань. Однак вони мало чим відрізняються від персонажів процедуралу про звичайний офіс — так само крутять службові романи, зраджують одне одного, вибовкують робочі секрети на п’яну голову чи в ліжку.
Те, що інший режисер розказав би як історію пошуку та розправи над зрадником, Содерберг перетворює на мильну оповідь про те, що «шпигуни теж плачуть». Як наслідок, світові може загрожувати глобальний конфлікт лише тому, що хтось закрутив адюльтер на роботі. Зате і врятувати людство завжди зможуть міцна любов і партнерський шлюб.