Хто такий Василь Стус
Василь Стус ― поет, один з найактивніших дисидентів і борців за незалежність України. Окрім поезії, він писав прозу, займався перекладом, літературознавством і правозахистом.
Стус загинув 1985 року у виправній колонії в Пермській області ― по суті, його вбила радянська влада. Він прожив 47 років.
Василя Стуса арештовували двічі. Уперше ― у 1972 році. До того часу Стус уже був під наглядом КҐБ, адже ще в 1965 році разом з іншими дисидентами взяв участь в акції під час прем'єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». Тоді він відкрито виступив проти арештів української інтелігенції і репресій. За це його відрахували з аспірантури, і поет був вимушений працювати на підробітках: у архіві, на шахті та залізниці, у метро і котельні. Його збірки відхиляли до друку, тож «Зимові дерева» вийшли як самвидав. Як захисник прав людини Стус писав відкриті листи до влади, у яких критикував СРСР і його тоталітарну систему. Після першого арешту поет провів у СІЗО дев’ять місяців, а відтак отримав п’ять років позбавлення волі і три роки заслання. Усі вісім років він провів у таборах Магаданської області, а повернувшись, відмовився від громадянства СРСР і приєднався до Української Гельсінської групи.
Менш ніж через рік Василя Стуса знову заарештували. Це був 1980, до незалежності України лишалося ледь більше десяти років ― і саме такий термін отримав поет цього разу. Саме під час другого судового процесу адвокатом Василя Стуса був Віктор Медведчук.
Стус від адвоката Медведчука відмовився, проте його все одно затвердили як захисника дисидента. Врешті, його «захист» допоміг запроторити Стуса в ув’язнення, де поет і загинув. Офіційна версія ― зупинка серця, проте є свідчення про те, що Стуса тяжко поранили в голову.
Посмертно Василь Стус отримав Державну премію ім. Тараса Шевченка і звання "Герой України".
Хто такий Віктор Медведчук
Наразі Віктор Медведчук ― народний депутат України у Верховній Раді IX скликання. До цього він був головою Адміністрації президента за другої каденції Леоніда Кучми, раніше ― головою і першим заступником голови ВРУ. Він є членом партії «Опозиційна платформа ― За життя», куди входять колишні «регіонали» та проросійські політики.
Як політик Медведчук виступає за федералізацію України, має проросійські погляди і є кумом президента Росії Владіміра Путіна. Також йому та його близькому оточенню належать телеканали «112», «НАШ», «Zik», «NewsOne» та частка «1+1». На телеканалах, що перебувають у його власності, регулярно порушують журналістські стандарти і законодавство України. Остання перевірка телеканалів відбувається через трансляцію зустрічі Медведчука і Путіна.
Заборонені рядки
У травні 2019 року вийшла друком книга українського історика та журналіста Вахтанга Кіпіані про суд над поетом ― «Справа Василя Стуса». 90% її сторінок ― це архівні документи КҐБ, протоколи допитів, свідчень і закритого суду, де Василя Стуса «захищав» саме Віктор Медведчук. Уже за три місяці він подав до суду з вимогою заборонити певні рядки і формулювання.
Ми перелічуємо фрази, які Віктор Медведчук вимагає заборонити як свідчення власної причетності до загибелі Василя Стуса:
-
«…Медведчук на суді визнав, що всі "злочини", нібито вчинені його підзахисним, "заслуговують на покарання"».
-
«…він [Віктор Медведчук] фактично підтримав звинувачення. Навіщо прокурори, коли є такі безвідмовні адвокати?..»
-
«… "син поліцая"…»
-
«… шістка комуністичної системи Медведчук…»
-
«Злочин перед поетом юрист Медведчук здійснив ще й тим, що не повідомив родині про початок розгляду справи… Боявся КГБ чи просто завжди був циніком і аморальним типом?»
-
«…розпинав поета [Василя Стуса], – призначений державою адвокат Медведчук».
-
«…Віте, що виховувався у родині політзасланця (…кажуть шуцман (шуцман – працівник охоронної поліції Третього рейху)».
-
«… чи була можливість у Стуса обрати "менше зло". Проте є фактом, що наданого, підтримуваного держбезпекою адвоката звали Віктор Медведчук».
-
«Адвокати відверто "відбували номер", не забуваючи, правда, здирати гонорари з убитих горем родин…»
Вирок книжці
Перелічені вище фрази Віктор Медведчук вважає такими, що загрожують його честі, гідності та діловій репутації. Він подав позов до суду з вимогою заборонити поширення книжки в будь-якій формі та на будь-якій території. Перше засідання відбулося 10 липня 2020 року. Тоді під стінами суду зібралися прихильники Кіпіані та Видавництва Vivat з гаслами «Медведчук ― під арешт» і цитатами Василя Стуса. Рішення так і не винесли, і суд зробив перерву до 16 жовтня, а через три дні заборонив розповсюдження книги «Справа Василя Стуса» без дозволу Віктора Медведчука.
Вимоги Віктора Медведчука задовольнили частково. Недостовірними і такими, що порушують особисті немайнові права на повагу до честі, гідності, недоторканості та ділової репутації, визнали фрази: «Він фактично підтримував звинувачення. Нащо прокурори, коли є такі безвідмовні адвокати», «Чи була у Стуса можливість обрати менше зло», «Медведчук на суді визнав, що всі порушення нібито вчинені його підзахисним заслуговують на покарання».
Також суддя визнала, що в деяких фразах не можна використовувати ім’я Віктора Медведчука без його згоди, адже це є порушенням особистих немайнових прав. Ось ці фрази: «розпитав поета призначений державою адвокат Медведчук» та «Злочин перед поетом юрист Медведчук здійснив ще й тим, що не повідомив родині про початок розгляду справи, боявся КДБ чи завжди був циніком та аморальним типом?».
За рішенням суду, Вахтанг Кіпіані та Видавництво Vivat повинні видалити інформацію про Віктора Медведчука з розділів «Кримінальна справа №5 ― книга життя і смерті Василя Стуса» та «Чи вбивав адвокат Медведчук поета Стуса?».
Без виконання вироку автор і видавництво не мають право розповсюджувати книгу. Крім того, їм заборонено згадувати у ЗМІ перелічені цитати або ж вказувати на Медведчука так, щоб аудиторії було зрозуміло, про кого йдеться.
Рішення суду іменем України підписала суддя Дарницького районного суду Заставенко Марина Олександрівна. Вирок набуває чинності через 30 днів, якщо жодна зі сторін не подасть на апеляцію.
Видавництво Vivat уже оголосило, що друкує ще один наклад книги і не буде підвищувати ціну, незважаючи на попит ― залишки попереднього тиражу викупили за годину після оголошення вироку. Загалом уже продали 19 900 книг, наступний наклад очікують у перші дні листопада і складатиме він 3 500 примірників.
Історія і суд
Подібний позов Медведчук уже подавав проти книги «Нарцис або Штрихи до політичного портрету Віктора Медведчука», яку написав Дмитро Чобіт у 2001 році. Суд так само задовольнив його вимоги, але у 2007 році Верховний Суд України скасував це рішення і зобов’язав позивача компенсувати всі витрати адвокату Чобота.
А у 2018 році зі сценарію фільму «Заборонений» про Василя Стуса видалили всі згадки про Віктора Медведчука, нібито після «дзвінка з адміністрації Медведчука». Проте згодом сцени повернули.
Ігор Кириленко, адвокат Медведчука у процесі проти Кіпіані та Vivat, на вибори йде під №6 у списках ОПЗЖ до Київради. Під час судового процесу він заявляв, що погляди Стуса не були загальноприйнятими в СРСР і саме він, а не Віктор Медведчук, був у 1980 році людиною, яка «відверто зневажливо ставилася» до тогочасної етики і моралі. Також неодноразово Кириленко говорив, що між фактами в документах і словами Кіпіані є «кричуща невідповідність», книга «написана наспіх з інтернету», а Вахтанга Кіпіані згадував як «так званого дослідника/історика».
Під час промови Кириленко назвав прихильників Кіпіані під судом «шоу», «дійством з масовкою з примітивними і однотипними плакатами», а про самого автора говорив, що він «живе скандалом» і «навіть упорядкувати документи [...] без помилок не може». І наголосив, що «позов Віктора Медведчука не має нічого спільного з тиском на свободу слова».
Юрист Іван Городиський, що не є причетним до справи, вважає рішення Дарницького суду сумнівним і необґрунтованим. «Найімовірніше, рішення переглянуть на стадії апеляції або касації, ― говорить Іван Городиський. ― Після цього можна поскаржитися в ЄСПЛ ― там наразі ця справа має хороші перспективи, якщо рішення після апеляції залишиться незмінним. По-перше, таке рішення ― це втручання у свободу вираження поглядів, а по-друге, Віктор Медведчук ― публічна особа, політик, а справа Василя Стуса і його факт участі в ній є широко обговорюваним в суспільстві. Проте саме звернення до ЄСПЛ не впливає на виконання рішення українського суду».
Що ж до формулювання «немайнові права», про які йдеться в рішенні суду, то мається на увазі ім’я Віктора Медведчука, і його захист у цьому випадку трактується як захист честі та гідності.
Іван Городиський наголошує, що рішення поки що не є дійсним і набирає чинності або через 30 днів після оголошення, якщо не подали на апеляцію, або ж після завершення апеляції. Юрист припускає, що в теперішніх умовах апеляція може тривати пів року: «До цього моменту розповсюджувати і друкувати книгу можна цілком законно. Ні поширення, ні друк станом на зараз не буде мати негативних наслідків».
Проте він має сумніви і щодо виконання заборони в разі остаточного програшу Кіпіані. «У нас не контрольований обіг книг, ― говорить Іван Городиський. ― Наприклад, для заборони російських книг є свої процедури, але, на щастя, єдиного механізму немає. Думаю, у разі продажу книг хтось може писати заяву в поліцію, наклад вилучатимуть і виписуватимуть штраф».
Так само виникає питання і формулювання про заборону згадувати цитати з книги в ЗМІ або ж натяки на особу Віктора Медведчука. «Решта, крім Кіпіані, можуть використовувати ці цитати, ― говорить Іван Городиський. ― Теоретично і це можна заборонити, але це складно контролювати. Так само мені не відомо, як контролювати натяки на ім’я Медведчука в цій книзі. Щоразу треба проводити експертизу, але це доволі складно. Довести значення метафори ― трудомісткий процес, на таке зазвичай не йдуть».
«При розгляді подібних спорів суд завжди має зіставити право на свободу слова і право на захист честі і гідності особи. Якщо коротко, то особа має право вимагати спростування фактів, які є недостовірними. Але не має права вимагати спростування оціночних суджень. Пан Медведчук просив спростувати кілька фраз, частину із яких суд визнав оціночним судженням і відмовив у їх спростуванні. Три фрази суд визнав фактичними обставинами і вирішив, що вони є недостовірними, – коментує адвокат Дмитро Гадомський, який також не причетний до справи. – І тут цікаво, бо мова йде про роботу адвоката — дуже складно довести, що він погано виконав свою роботу. Ще складніше довести, що адвокат свідомо діяв усупереч інтересам клієнта. Додайте сюди те, що справа відбулася 40 років тому, більшості свідків вже немає в живих. Але це складність не лише для захисту, але і для позивача теж. Тобто не лише пан Кіпіані має доводити, що Медведчук діяв усупереч інтересам Стуса, а і пан Медведчук має довести, що він діяв в інтересах клієнта».
«Мені складно тут бути об’єктивним, бо я ще зі школи знаю, що Медведчук підігравав слідству у справі Стуса. Тобто я знаю про це не від Кіпіані, а дізнався від учительки з літератури більш ніж чверть століття тому. Іншими словами, пан Кіпіані не сказав нічого нового, а просто переповів інформацію, яка була відома раніше. Задача представників Кіпіані і видавництва в тому, щоб довести це в суді апеляційної інстанції», – додає він.
Видавництво Vivat планує подавати заяву до Апеляційного суду, хоч і зауважує, що фінансово це непросте рішення, але «зрозуміле з точки зору моралі»: «Цей суд ― прямий і очевидний доказ того, що справа, за яку боровся Стус, ― незавершена».