ГлавнаяКультура

Рецензії: Страх і ненависть у Львові

Марек Краєвський

"Еринії"

Львів: Урбіно, 2010

Переклала з польської Божена Антоняк

Рецензії: Страх і ненависть у Львові

Найновіша книжка Марека Краєвського, польського автора ретро-детективів, з´явилася в українському перекладі по двох місяців після офіційної презентації в Польщі. Така заледве не космічна швидкість на українському книжковому ринку, ясна річ, не може не тішити.

Дія нового детектива відбувається у Львові у травні 1939 року. В місті скоюється криваве убивство трьохрічного єврейського хлопчини. Щоби якось запобігти розгортанню конфлікту на міжнаціональній основі, міська поліція звертається до Едварда Попельського, знаного майстра з розслідування заплутаних кримінальних справ. Комісар, який до моменту вбивства твердо вирішив полишити будь-які справи в поліції й піти на законний відпочинок, усе-таки береться за розслідування, оскільки на кону зненацька опиняється життя його маленького внучка, Єжика.

У цьому детективі Марек Краєвський, окрім змінення сталого місця розгортання подій - довоєнного німецького міста Бреслау (що нині є польським Вроцлавом) - також замінює свого головного протагоніста, Ебергарда Мокка, на львівського комісара Едварда Попельського (відомого читачам появою у попередньому "львівському" детективі "Голова Мінотавра"). Проте читач, знайомий із попередніми детективами, доволі швидко помітить, що обидва герої схожі, як дві каплі води.

Попельський, як і Мокк у попередніх томах, має благородну слабинку до сибаритських звичок. Куштування їжі та поглинання алкоголю, незникаючий потяг до жінок будь-якої поведінки, проведення вільного часу в роздумах про філологію та латину, а головне ледь не ідентичні дедуктивні манери в підході до розслідування почасти складають ураження, наче славнозвісний Мокк нікуди й не зникав.

В оздобленні твору письменник не зраджує своїм уже класичним прийомам: довгій, вишуканій структурі речення, багаторазовим вкрапленням латини і випадковим появам французької та їдишу та чудовій спробі відтворити мовний колорит місцевих батярів, які використовують у побуті місцеву говірку, так звану львівську гвару.

Взагалі-то польський період Львова виглядає достатньо колоритно на сторінках „Ериній". Як відомо, українські міста не так часто стаються місцем для розгортання літерарних подій у сучасній світовій літературі. Відтак залишається сподіватися, що „львівський цикл" розшириться хоча б на ще один твір.

Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter