Загалом борцями за незалежність визнаються особи, які брали участь в усіх формах політичної, збройної та іншої колективної чи індивідуальної боротьби за державну самостійність від часів Української революції 1917–1921 років до Акту проголошення незалежності України, ухваленого Верховною Радою України 24 серпня 1991 року.
Враховуючи тривалість періоду боротьби за незалежність України, широке коло її учасників, всебічність підходів до визнання правомірності форм і методів боротьби та наступного визначення змісту, обсягів необхідних соціальних гарантій, виникає необхідність конкретизувати правовий статус осіб, які зі зброєю в руках воювали за нашу державність протягом 1940–1960-их років. Сотні таких борців залишаються реальними носіями історичної правди в сучасній Україні, що є свідченням нерозривності зв’язку між героїчними поколіннями українців, які виборювали незалежність та захищають її нині.
З метою відновлення соціальної справедливості стосовно вказаної категорії громадян Державною службою України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції внесений проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку визнання осіб борцями за незалежність України у ХХ столітті».
Передбачається, що цей Порядок встановить чітку процедуру документального підтвердження участі осіб у боротьбі за незалежність України у ХХ столітті. Відповідно до Законів України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань» до числа таких борців пропонується віднести:
- осіб, які брали участь у всіх формах збройної боротьби за незалежність України у складі організацій, структур та формувань, визначених Законом України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті»;
- осіб, які брали участь у всіх формах збройної боротьби у складі озброєних підпільних утворень або партизанських рухів проти націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму в період Другої світової війни;
- осіб, які надавали організаційну, інформаційну та матеріально-технічну підтримку вищезазначеним особам у період проведення вказаної збройної боротьби, а саме: були зв’язковими, розвідникам, провідникам, господарями явочних квартир, надавали притулок, переховували та доглядали поранених, постачали медикаменти, одяг, продукти харчування, зброю і боєприпаси, допомагали у медичних і господарських питаннях, надавали транспортні засоби, виконували роботи із спорудження оборонних об’єктів, криївок, облаштування партизанських таборів тощо;
- членів сімей партизанів, підпільників, жертв нацистських переслідувань із числа дітей учасників визвольної боротьби, яких у зв’язку з патріотичною діяльністю їх батьків було піддано всім формам репресій і переслідувань.
Підставами для підтвердження участі осіб у боротьбі за незалежність України у ХХ столітті можуть бути:
- архівні, історичні та інші довідки, підписані та завірені печаткою установи, що видала документ, які підтверджують характер діяльності людини у відповідний період;
- документи про нагороди та військові ступені борців за незалежність України, грамоти, відзнаки, фотографії відповідного періоду подій;
- матеріали відповідних організацій, структур і формувань, публікації періоду визвольної боротьби, де зазначені прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) особи;
- письмові свідчення осіб (не менше двох), вже визнаних раніше учасниками підпільно-партизанської визвольної боротьби, або осіб, які проживали у той час у місці подій і є їх свідками, що підтверджується документально.
Передбачається, що для підтвердження участі у боротьбі за незалежність України у ХХ столітті особи звертатимуться з відповідними заявами до Державної служби у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (далі – Служба), оскільки саме у її складі створено спеціалізований підрозділ згідно з Постановою Верховної Ради України від 23 травня 2017 р. №2064-VIII «Про Комісію у справах колишніх партизанів Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років при Верховній Раді України».
У заяві необхідно буде вказати період перебування особи в організації, структурі чи формуванні згідно із Законом України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті», партизанському підрозділі (підпільній організації) або інший характер участі особи у боротьбі за незалежність України у ХХ столітті, прізвища керівників, опис виконуваних обов’язків. До заяви додаватиметься копія документа, що посвідчує особу, і наявні перелічені вище документи. Заява стосовно померлої особи може подаватися членами її сім’ї.
Служба розглядатиме заяву, перевірятиме подані документи на предмет їх відповідності встановленими критеріям і надаватиме відповідь у строки, визначені Законом України «Про звернення громадян».
У разі відповідності поданих документів цьому Порядку, проект якого розглядається, Служба видаватиме довідку про підтвердження участі особи у боротьбі за незалежність України у ХХ столітті за формою, затвердженою наказом Служби. За відсутності підстав для видачі довідки особі надаватиметься обґрунтована відповідь.
Довідка про підтвердження участі особи у боротьбі за незалежність України у ХХ столітті стане документом, який враховуватиметься уповноваженими органами виконавчої влади при наданні статусу:
- учасника бойових дій (УБД) відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- жертви нацистських переслідувань відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»;
- члена сім’ї партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території України та інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті, чи одержаного під час воєнних дій та конфліктів.
Одночасно з набуттям чинності вищеописаним Порядком має бути прийнятий Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо посилення соціального захисту учасників боротьби за незалежність України у XX столітті». Законопроект розроблений народними депутатами України Шухевичем Ю-Б. Р., Третьяковим О.Ю., Бурбаком М.Ю., Загорієм Г.В., Рибчинським Є.Ю., Гаврилюком М.В., Білецьким А.Є., Петренком О.М. за консультативного сприяння Служби та зареєстрований у Верховній Раді України 22 червня 2018 р. за №8519.
Проектом акта пункт 16 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на заміну нинішнього морально застарілого, що обмежує надання статусу УБД воякам УПА, запропоновано викласти в такій редакції: «16) особи, які брали участь у всіх формах збройної боротьби за незалежність України у XX столітті у складі Української повстанської армії, Української повстанчої армії отамана Тараса Боровця (Бульби) «Поліська Січ», Української народної революційної армії (УНРА), збройних підрозділів Організації українських націоналістів і відповідно до Закону України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті» визнані борцями за незалежність України у XX столітті. Порядок надання статусу учасника бойових дій вказаним особам встановлюється Кабінетом Міністрів України».
Отже, буде встановлено прямий взаємозв’язок між правовим статусом учасника збройної боротьби за незалежність України у ХХ столітті та пільгами учасника бойових дій, передбачених статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Нагадаємо лише деякі з них:
- безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів;
- першочергове безплатне зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів);
- безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування;
- 75-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім’ю);
- 75-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.
- 75-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення;
- щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів;
- першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація;
- безплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, незалежно від наявності залізничного сполучення, або проїзд один раз на рік (туди і назад) вказаними видами транспорту з 50-процентною знижкою;
- позачергове влаштування до закладів соціального захисту населення, а також обслуговування службами соціального захисту населення вдома (у разі неможливості здійснення такого обслуговування закладами соціального захисту населення відшкодовуються витрати, пов’язані з доглядом за цим ветераном війни, в порядку і розмірах, встановлених чинним законодавством).
Крім цього, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Учасникам бойових дій у період Другої світової війни, яким виповнилося 85 років і більше, надаються пільги, передбачені для осіб з інвалідністю внаслідок війни I групи. Зокрема, усі вищезазначені житлово-комунальні знижки стають 100-процентними, а безоплатний міжрегіональний проїзд по Україні можливий кожного року.
Таким чином, комплексне удосконалення профільної нормативно-правової бази дозволить суттєво розширити категорію реальних учасників бойових дій із числа борців за незалежність України у ХХ столітті, забезпечить історичну та соціальну справедливість стосовно значної кількості заслужених героїв.