Ні вказівки опозиційних депутатів про неконституційність законодавчих змін, ні висновок юристів з Головного науково-експертного управління ВРУ про ту ж саму неузгодженість з низкою статей Конституції, не змогли зупинити переможне голосування.
Кабінет Міністрів України – єдиний орган влади, який наділений статтею 116 Конституції України правом вносити проект бюджету на затвердження Верховною Радою. Тому, нечисленні коментатори побачили головну ідею проекту № 9665 в подальшому відстороненні Кабміну від складання бюджетного «корита». Таку думку опосередковано підтвердив представник Глави держави у парламенті, підкресливши, що з розширенням президентських повноважень за Основним Законом у редакції 1996 року необхідно підвищувати статус ініційованих Президентом стратегічних документів у системі державного планування.
Але, насправді, за цією байкою про те що, Микола Янович заносить до сесійної зали те, про що Віктор Федорович і гадки немає, приховані зовсім інші речі…
Непоміченою залишилась одна цікава, але немаленька деталь. У цьому проекті, серед змін до Бюджетного кодексу, законів про державні адміністрації та Кабмін містяться ще правки до шістнадцяти статей двох чинних актів, що унормовують діяльність органів влади в галузі прогнозування та розроблення соціально-економічних програм. Так от, до складової цих правок входять двадцять п’ять законодавчих новел, присвячених саме тільки виключенню з текстів законів слова «Україна». Виключенню поодинці чи разом із словосполученням «програм (и) соціального та економічного розвитку». Така проста філологічна вправа позбавила відповідне законодавство чисто національних ознак, що дозволяє користуватися ним поза межами Вітчизни, наприклад, на просторах Митного союзу…
Крім того, змінений Бюджетний кодекс приписує Мінфіну готувати проект бюджету ні разом з Міністерством економіки України, як це було раніш, а разом з, ще невідомим, «центральним органом виконавчої влади з питань економічного розвитку». Може, для більшої вагомості президентської стратегії, цим органом стане Радбез, до якого, через три дні після схвалення проекту № 9665, переїхав недавній керівник Мінекономіки. (До речі, ще сьогодні на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі Андрій Петрович Клюєв ще залишався міністром). І не факт, що опіка цього органу економічним розвитком, «освячена» посланням про внутрішнє та зовнішнє становище України, буде обмежуватися тільки українським кордоном.
У такому випадку, залишені тепер без «України», закони «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» та «Про державні цільові програми» можна цілком легально пристосовувати для загальнодержавних (разом з іншими зацікавленими державами) програм з використання національних ресурсів.
Гіпотетично, після викреслювання «України» з майбутніх стратегічних президентських планів, це може виглядати наступним чином…
У щорічному посланні про внутрішнє і (головне-) зовнішнє становище Президент, змучений роздумами про нелегку долю вітчизняної газотранспортної системи, закомандує «запрограмувати» її з метою економічного розвитку у яку-небудь «державну цільову програму».
А ця програма буде розроблена і прийнята для виконання не тільки в Україні, а ще в Росії, чи Білорусі, чи Казахстані… А може й всіма разом.
Навряд чи, хтось буде сумніватися, що не знайдеться в Раді 226 кнопок для ухвалення такої програми.
І в такий «законний» спосіб можна маніпулювати яким завгодно ресурсом - заводами, магістралями, землею. Головне, що інтереси «України» у цих схемах вже будуть відсутні…