Мiф 7
ДЛЯ СХУДНЕННЯ ОБОВ’ЯЗКОВО ПОТРIБНО СНIДАТИ
Сніданок з’їж сам, обід розділи з другом, а вечерю віддай ворогові». Впевнений, більшість із вас чули цю народну «мудрість». Не знаю, як ви, а моє єство протестує проти такого розподілення харчів у соціумі. Ні, з другом їжею я поділюся залюбки, але не знаю, з якої висоти мені на голову має впасти червона цегла, щоб я голодний лягав спати, віддавши свою вечерю індивіду, який мені явно добра не бажає. Свою вечерю — ворогові?! Нізащо!
«Сніданок з’їж сам» — цим народна мудрість нам явно натякає, що снідати — дуже важлива справа. І дійсно, спеціалісти харчових справ в унісон твердять, що для схуднення сніданок обов’язковий. А я вам кажу, що така рекомендація для безшерстого примата, який, взявшись обома руками за відвислий живіт, планує позбавити себе цього добра, — те саме, що прикручені до воза овальні колеса.
Людям, які мають сформовану звичку сідати зранку до столу, від такої рекомендації ні холодно ні тепло: вони без будь-яких рекомендацій снідали, снідають і снідатимуть. Проблема з іншими, з тими, кому зранку в рот нічого не лізе, які здатні хіба що на ароматну каву з молоком у такий час доби. Це люди, які протестують проти мудрості народу, чхати хотіли на цю мудрість або ж ніколи про неї і не чули. Ці білі ворони здорового способу життя люблять набивати животи за вечерею. Відповідно, зранку в них нема апетиту. Це закономірно. Хтось ситно снідає, хтось — вечеряє, які проблеми? Нема проблем! Смачного!
«Вітю, ну що ти верзеш?!! Усі ж знають, що напихатись на ніч не можна. Їжа вночі не перетравлюється, гниє, а потім у людей з рота смердить», — запротестує мій дорогий читач.
50 тисяч років до н. е. Знову Субсахарська Африка. Сонце сховалося за край землі. Голодні жінки та діти сидять у печері, чекають чоловіків з полювання. Здалеку доносяться їхні баритони й тенори. Судячи з інтонацій та щирого сміху, щось таки несуть…
Темна ніч, з печери виривається назовні ритмічне хропіння. Доісторичні люди з набитими їжею животами міцно сплять.
Як міг здогадатися кмітливий читач, я натякаю, що наші організми адаптовані до пізньої трапези. Але знаю, що скептичний читач таким аргументом не вдовольниться.
Те, що у нас заховано під черепною коробкою, відповідає не тільки за когніцію (складаючи слова докупи, читаючи цю книжку, ви саме когніцією і займаєтесь) та напруження мускулів, а й координує роботу внутрішніх органів. Ту частину нервової системи, що цим займається, науковці красномовно нарекли вегетативною нервовою системою. Вона ж, у свою чергу, ділиться на два антагоністичні відділи: симпатичну нервову систему та парасимпатичну нервову систему. Коли активна симпатична — парасимпатична гальмується, і навпаки. Симпатичний відділ відповідає за фітнес, за реакцію на те, що вас хтось «підрізав» на дорозі, за втечу з будинку, який, не дай бог, загорівся, тобто за стрес; парасимпатична — за секс, вживання їжі та сон. Навіщо я вам це все розказую? Зверніть увагу: за вживання їжі та сон відповідає один і той самий відділ нервової системи. Тобто поїсти і лягти спати — це набагато здоровіше, ніж поїсти і взятися до танцю з кумом брата на весіллі. Про те, що спожита на вечерю їжа не відкладається у формі жиру, в нас буде окремий міф, а зараз вернімось до сніданку.
Як я вам вище сказав, людина, яка не снідає, зранку апетиту не має, тому й не снідає. Якщо її змушувати їсти «через не хочу», зростає ризик, що вона з’їсть більше, ніж потрібно для схуднення. Я вам більше скажу: один з основних супротивників схуднення — голод. Як тільки ви себе обмежуєте в їжі, організм через відчуття голоду спонукає вас усе більше й більше думати про їжу, утворює, як би сказали нейрофізіологи, харчову домінанту. Організм не ворог вам, він просто думає, що ви голодні бродите саваною, а на шляху ні корінця їстівного, ні дикої яблуні. Знав би він, що ви просто бажаєте влізти в нові джинси, то не опирався би так. Знаючи цю нехитру особливість організму, від думки про те, що хтось у намаганні спалити зайвий жир змушує себе їсти, коли не хочеться, кортить спитати його: «Та що ж ти робиш таке?!! Чи ти ворог собі? Ти хочеш схуднути і змушуєш себе їсти? На що ти сподіваєшся?» Ті ж нейрофізіологи вже давно кажуть, що людина не таке вже й логічне творіння матінки Природи. Не хочеться в це вірити, але… Не хочеться снідати — і прекрасно, радійте. Нема голоду — ворога схуднення — чудово!
То чи треба снідати, коли худнеш?
Якщо ви звикли снідати — снідайте, якщо ні — то ні.