Саміт Тримор'я без нас

Візит Трампа до Польщі та його участь у самміті Тримор'я досі небувалого розмаху (присутні були практично усі країни-члени ЄС у Центральній Європі) демонструє продовження конфлікту з Берліном. У цьому конфлікті США усе більш явно робитимуть ставку на локальних гравців типу Туреччини, Ізраїлю, Японії - вони мають значно більш консолідовані інтереси і набагато більшу за євроструктури інституційну спроможність. Таким чином, вони зможуть за невеликої військової і хорошої дипломатичної підтримки США вирішувати значну частину регіональних конфліктів практично самостійно. Щось подібне і планується створити з "Міжмор'я" - перш за все союз військово-політичного характеру, який би міг відповідати на регіональні виклики самостійно, без санкції Берліна і Брюсселю, з якими очевидні проблеми у США.

Фото: EPA/UPG

Разом з тим, об'єднання матиме колоссальний морський і транзитний потенціали - однак, використання цього потенціалу буде серйозно залежати від форми і обставин інституціоналізації цього блоку. З "цікавих" гостей Варшавського самміту слід виділити окрім США також Австрію. Нині Відень перебуває у політичних пошуках: політика союзництва з Берліном виявилась небезпечною, центристські еліти (Народна партія) ледве не втратили владу, під натиском мігрантської кризи існували усі шанси втратити ініціативу передавши її праворадикалам з "Австрійської партії Свободи". Останні місяці керівництво Народної партії дещо змінило партійну риторику, прагнучи зберегти консервативний електорат, очевидною стане і більш незалежна у відносинах з Берліном позиція. Разом з тим, відсутність України на заході такого рівня і характеру - очевидний програш вітчизняної дипломатії. США з'явились в Центрі Європи задля пошуку "своїх", і регіональне партнерство з Україною могло б спокійно вписатися у цей пейзаж, якби була політична воля. Разом з тим, команді Банкової все складніше обирати між Брюсселем і Вашингтоном, і проблема у тому, що цей вибір можуть зробити за нас - Берлін здасть Вашингтону під умовну опіку регіон Сходу Європи. І у цих умовах, наша держава може виявитися абсолютно дипломатично неспроможною - ставка на Брюссель вкотре стане такою ж хибою, як і ставка на Хілларі Клінтон під час виборів у США. Але думати наперед - не наша національна риса, отож "маємо те що маємо".

Всеволод Шаманич Всеволод Шаманич , Журналіст, співзасновник проекту "Українська мрія"
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram