Звісно, мотиваційними роликами найпростіше прикрити свою провину.
Попри позитивні змін до КУ, як-от часткове позбавлення ВР і ПУ впливу на формування суддівського корпусу та призначення суддів безстроково, проведення реформи не відбулась безболісно для українських громадян. Побічні ефекти (яких можна було уникнути і про які експерти неодноразово попереджали) проявляються у відсутності в окремих адміністративних регіонах права на суд взагалі. Немає кому судити! Ця проблема набирає глобальних масштабів.
Гляньмо хоча би, яка у нас ситуація із місцевими судами.
На сьогоднішній день, за інформацією Вищої кваліфікаційної комісії суддів, близько десятьох українських органів Феміди не працюють, оскільки там немає суддів, які були б уповноважені розглядати справи. Також 47 судів знаходяться на межі закриття - вони на 70-83% неукомплектовані.
Загалом в Україні функціонує 219 судів (що складає майже третину від загальної кількості), в яких кількість суддів, що не здійснюють правосуддя, становить 50 і більше відсотків. Це все наближає нашу судову систему до цілковитого колапсу.
Право на справедливий суд – привілегія чи данність
З огляду на критичну ситуацію у нашому вітчизняному судочинстві варто нагадати Статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вона передбачає, що кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Одним із основних аспектів цього права є доступ до суду. Та чи актуальна ця «золота» істина в нинішніх українських реаліях, коли позови розглядаються із порушенням розумних строків? Навряд. І все через те, що в судах банально бракує суддів! Це ж нонсенс. І ми ще кажемо, що живемо в правовій державі? Радше, в державі, де забули, в чому ж полягає суть права.
Реформа в дії
На сьогоднішній день в Україні створено 762 суди. А суддівський корпус на всій території України, за винятком Автономної Республіки Крим та тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей, у повному складі має нараховувати трохи більше 7000 суддів.
Вища рада юстиції передала на розгляд ВР матеріали про обрання на посади суддів безстроково щодо більше як 800 осіб – тих, у кого закінчився п’ятирічний строк повноважень.
Однак парламент за період з 26 жовтня 2014 року до 30 вересня 2016 року прийняв лише одну постанову щодо обрання 150 осіб на посаду судді безстроково.
За той же самий відрізок часу ВР звільнила з посад більше 900 людей в мантіях. До того ж, на підставі Указів Президента за період з 14.07.2015 по 10.11.2016 звільнили з посад ще 148 представників Феміди.
Правові дисонанси
Із прийняттям змін до Конституції України (які набули чинності 30 вересня 2016 року) судді одразу призначатимуться на посади безстроково. Натомість, повноваження суддів, яких раніше призначили строком на п’ять років, припиняються із закінченням відповідного строку. При цьому, судді, яких обрали на посади безстроково, продовжують здійснювати свої повноваження.
Передбачається також створення нового суду касаційної інстанції – Верховного суду. Крім того, запланована реорганізація Вищої ради юстиції у Вищу раду правосуддя, яка і буде ключовим органом у вирішенні питання призначення і звільнення суддів.
Дійсні члени Вищої ради юстиції автоматично стають членами Вищої ради правосуддя після її створення.
Таким чином усі члени Вищої ради юстиції, яких сьогодні є п'ятнадцять (чотирнадцять призначені уповноваженими суб’єктами і один -Голова Верховного Суду України, який входять до складу цього органу за посадою) стануть членами Вищої ради правосуддя.
Ці положення прийняли без врахування вимог ст. 131 Конституції України. А там чітко зазначено, що Вища рада правосуддя набуває повноважень за умови обрання (призначення) щонайменше п’ятнадцяти її членів, серед яких - більшість становлять судді.
Окреме питання щодо статусу Голови Верховного Суду України, який сьогодні входить до складу Вищої ради юстиції, як зазначено на сайті цього органу, за посадою. Відповідно до чинної редакції ст. 131 Конституції України за посадою до складу Вищої ради правосуддя має входити Голова Верховного Суду. Такий суд, як передбачено у Законі України «Про судоустрій і статус суддів», мають створити до 30 березня 2017 року. Тому закономірно, що і Голова у новому Верховному Суді з’явиться не раніше весни наступного року. Однак, ані в Перехідних положеннях Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», ані в Законі України «Про судоустрій і статус суддів», ані в проекті Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не зазначено, що Голова Верховного Суду України обіймає посаду члена Вищої ради правосуддя до моменту призначення Голови Верховного Суду.
У проекті Закону України «Про Вищу раду правосуддя» лише йдеться про те, що Міністр юстиції України та Генеральний прокурор України припиняють свої повноваження як члени Вищої ради юстиції з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)". Натомість, статус Голови Верховного Суду України, як члена Вищої ради правосуддя, не врегульований.
Тому після створення Вищої ради правосуддя цей орган буде неповноважним. Адже саме призначених є лише 14 членів Вищої ради юстиції, суддів з яких тільки сім, що не становить більшості.
Виходить, що будь-яке рішення, яке прийме неуповноважений склад Вищої ради правосуддя буде незаконним. І його цілком реально скасувати.
Необхідний час, аби Вища рада правосуддя діяла відповідно до норм Конституції України. Як не крути, поки що ситуація із недоукомплектованістю в суддівському корпусі буде лише погіршуватись.
Таким чином, сьогодні маємо унікальну ситуацію: країна живе в системі координат «право без права», або ж точніше висловлюючись, – «суди без суддів».
Громадян брутально позбавили фундаментального права на справедливий суд. І це є наслідок тієї реформи, яку деякі політичні сили чолом пробивали, попри здоровий глузд та експертні застереження.
Якщо далі рухатимемось у такому напрямку, то в найближчій перспективі вся судова система України посиплеться як картковий будинок. Цікаво, чи розуміють це наші горе-реформатори? Адже ті люди, які сьогодні всіх агітують до роботи в судах, самі ж зробили так, що суди першої інстанції залишились без суддів. Це їхня відповідальність. Чомусь ніхто не кличе до роботи в Магдалинівський районний суд (Дніпровська обл.), Шполянський районний суд (Черкаська обл.) чи Яремчанський міський суд (Івано-Франківська обл.), де сьогодні немає суддів. Нехай туди приведуть укомплектований штат! А не лише до Верховного суду кличуть на роботу. У людей забрали право на справедливий суд і не можуть його повернути. Ось це і є та дійсність, в якій нас усіх змушують жити.