Ось, наприклад, хмельницький бізнесмен Олександр Ксенжук (цей запис у його біографії датується 2001 роком — авт.) 2009 року очолив обласний осередок “Фронт змін”. Наступного року на місцевих виборах він проходить до обласної ради як депутат. А з 2012 року у життя бізнесмена приходить ще одна партія — обласна організація ВО “Батьківщина”. З Києва йому передають портфель начальника виборчого штабу об’єднаної опозиції Хмельниччини. З цього моменту фігура Ксенжука автоматично публічно подвоюється: тепер він відповідає, як і за своїх, так і за біло-сердечних “невісток”. Щоправда, саме з його “багнетами” та і ФЗ загалом починають відбуватися неприйнятні речі.
Це стосується ухвалення у Верховній Раді неоднозначного тоді ще законопроекту, а зараз закону двох регіоналів “Про засади державної мовної політики”. Зі столичної трибуни лідер Арсеній Яценюк посилав в області відповідні месиджі та заявив про проведення об’єднаною опозицією в безстрокової акції протесту “Захисти Україну! Захисти українську мову! Захисти своє майбутнє!".
— Перемога у руках кожного з вас. Знайте, тільки в єдності наша сила і тільки в боротьбі ми досягнемо того, що ми хочемо для своєї країни, — звернувся політик до учасників мітингу біля ВР 5 червня.
Гасло “в єдності наша сила” на Хмельниччині трансформується і працює, як кожен сам за себе. Раптовий “шлюб” близьких партій починає нагадувати молоко в глечику: зверху трішки сметани, а решта кислянка. Далі тільки факти.
23 травня. У Хмельницькому має відбутися чергове засідання сесії Хмельницької ради. Сесія зривається, оскільки “більшовикам” (фракціям ВО “Батьківщина”, “Фронт змін” і ВО “Свобода”) не вистачає голосів для кворуму. Три депутати ФЗ одержують картки, але не реєструються. Згодом одіозна регіоналка Оксана Кольгофер озвучує: ті місцеві обранці, котрі не прийшли на сесію або не реєструвалися, є практично союзниками Партії регіонів.
1 червня. Об’єднана опозиція на Хмельниччині обіцяє звезти під стіни Верховної Ради близько 1000 активістів щодо протидіяти ухваленню “мовного” законопроекту. 5 червня від Хмельницької області парламент штурмує… близько 300 партійців. З них левова частка — бютівці. За інформацією з кола об’єднаної опозиції, облорганізація “Фронт змін” не справилася із поставленим завданням (підвезенням своїх членів до Києва — авт.), а тому кілька раніше призначених керівників районних штабів об’єднаної опозиції за квотою ФЗ, добровільно склали повноваження.
20 червня. Біля Хмельницької облдержадміністрації збирається нечисленний пікет з представників Народного руху і ВО “Батьківщина” проти “мовного” законопроекту Ківалова-Колесніченка і на захист української мови. Серед партійної юрби “Фронт змін” і з вогнем не можна виявити. Хоча обласна “штаб-квартира” “яценюків” розташована у декількох метрах від облдержадміністрації, де проводився пікет.
6 липня. Відбувається позачергова сесія Хмельницької міської ради, де у порядку денному єдине питання: “Про звернення до Президента України щодо накладання вето на Закон України “Про засади державної мовної політики”. Голосують бютівці, свободівці та один литвинівець. Прогульники сесії знову “Фронт змін”.
Досить цікаве пояснення ситуативній поведінці Ксенжука і Ко висловив представник українського козацтва Сергій Скоробагатий під час мовного пікету Хмельницької ОДА 4 липня. “Пане Ксенжук (звернувся він до керівника штабу — авт.), візьміть прапор і вийдіть на майдан. Ви підтримуєте мову чи підтримуєте свого тата Степана Ксенжука, який працює другим секретарем Хмельницького міського комітету КПУ?” — запитав він. Так, кому служить загадковий пан Олександр Ксенжук з його “Фронтом змін”?