Отже, спочатку Ваше запитання, а потім відповідь з аргументами. Переважно відповіді базуватимуться на кейсах німецької і французької науки. Ви, як науковець, знаєте, що краще звузити поле аналізу задля досягнення чітких результатів.
В.П.: Піднімаю дану проблему тому, що парламент схвалив у першому читанні законопроект "Про наукову і науково-технічну діяльність". … Документ консервує архаїчну систему фінансування науки, виділяючи кошти на утримання установ замість відбору фінансування ідей, проектів, тем. А це далеко не одне і те ж. Натяк на гранти не міняє філософії проекту, бо розглядається він лише як спосіб приробітку, додаткового фінансування. А базове фінансування дай. Дай на утримання. А що робити в таких умовах талановитим українським науковцям чи проривним науковим установам?
Так, базове фінансування слід надавати. Німеччина ще й збільшує його на 3-5% в рік. Про це говорять в своїх інтерв’ю і міністр фінансів Шойбле, й міністр освіти та науки Ванка. Коментуючи прийняття бюджету на 2015 рік Ваш колега Вольфганг зазначив на сайті німецького Мінфіну: «Німецькі дослідницькі установи отримають на 5% більше у 2015 році, і на 3% більше в наступні роки». Тут, щоправда, Шойбле говорив про бюджетні кошти під спеціальні проекти призначені для проривного розвитку німецької науки (Інноваційно-науковий пакт та Ініціатива розвитку супер-університетів/Exzellenzinitiative). Але ж він наголосив на принципі: «Фінансування освіти і науки постійно зростатиме».
Такої ж думки і міністр освіти Німеччини. Йоханна Ванка зазначила інтерв’ю німецькому радіо 17.12.2015: «Базове фінансування вищих шкіл ФРН зростатиме постійно на три, а то й п’ять відсотків щорічно». Звичайно, Ванка виставляє умови при цьому: «ми хочемо підтримувати, давати гроші, але при цьому завжди хочемо мати чітку можливість перевіряти і робити пропозиції, а не просто віддавати гроші». Втім, міністр чітко говорить про базове фінансування.
Отже, дійсно – це завдання держави надавати базове фінансування освіти і науки. Інакше вони просто припинять існувати. Підзвітність при цьому не скасовується абсолютно.
Щодо запитання про молодих, талановитих і проривних – то це і є підзвітність. Підзвітна, не корумпована і відкрита наукова система просто мусить їх прийняти. І не лише мусить – вона має бути налагоджена таким чином, щоб вона не могла цього не зробити.
До питання фінансової підзвітності обіцяю ще повернутись коротко в іншому контексті.
Замовники і виконавці робіт у законі – в одній особі. Національна академія наук та ще 5 галузевих установ не тільки представляють систему наукових установ, вони ще і головні розпорядники бюджетних коштів. Сподіваюся, більшість з нас розуміють, що нічого доброго в такому поєднанні немає. Варто наголосити і на тому, що державні (публічні) функції не можуть виконувати самоврядні організації, якими є академії наук.
Ці питання, а скоріше теми є наріжними для організації наукової діяльності, майже філософськими. Щоправда філософія науки на них вже дала відповідь (серед інших це зробили Томас Кун, Карл Поппер та Імре Лакатос). Наукова спільнота може контролювати сама себе, якщо в самому науковому середовищі існує достатня конкуренція і контроль за діями один одного. Хто краще науковців може побачити лакуни знань? Хто краще науковців може проконтролювати науковців? Ви як економіст, Вікторе Михайловичу, зможете відрізнити банальну компіляцію горе-фінансиста від глибокої наукової праці? Так само можуть й фізики та філологи це зробити у своїх галузях.
Знову до прикладів з Німеччини. Німецьке товариство прикладних досліджень імені Фраунгофера отримує базове фінансування з держбюджету в залежності від розмірів грантів, отриманих з інших джерел. Тобто науковці показують, що суспільство має запит на певні теми і готове за це платити з різних приватних, галузевих чи міжнародних фондів. Держава відповідає – ми в такому випадку фінансуємо всі базові витрати по таких проектах.
Ви думаєте приватні замовники досліджень вестимуть десятиріччями справу з «халявщиками» від науки?
Також німецька держава є найбільшим фінансовим донором Товариства ім. Макса Планка, що займається фундаментальними дослідженнями. У 2015 році Товариство ім. Макса Планка отримало 1,7 млрд. євро державного фінансування (50/50 федеральний бюджет і бюджети земель). Звичайно в товариства є й інші джерела фінансування – ЄС, індустрія, фонди.
Щодо фінансування академій наук в Німеччини, то тут треба зважити на їх історичний розвиток. Вони були засновані до створення об’єднаної Німеччини. Тому це Баварська академія наук, Берлін-Бранденбурзька академія наук та інші традиційні установи, створені німецькими державами-князівствами сотні років тому.
Так, наприклад, Баварська академія наук була створена у 1759 році курфюрстом Баварії Максиміліаном ІІІ. Зараз її бюджет складає 45 млн. євро на рік. Основне (базове) фінансування надходить від Вільної країни Баварії, а близько третини коштів – з інших джерел як то ЄС чи інші донори.
У нас полюбляють махати прапором європейської інтеграції. Поки не доходить до конкретних рішень. Хотів би почути, в якій країні ЄС регулюють законом діяльність академій наук? У якій країні ЄС вони виконують функції держави, будучи головними розпорядниками бюджетних коштів?
Ці питання вже були певним чином опрацьовані вище. Але дійсно, слід зробити чіткі посилання на законодавство та регуляторні документи.
Закон Франції від 18 квітня 2006 року про наукову діяльність регулює відповідну сферу в межах своєї юрисдикції. Глава IV закону присвячена діяльності Інституту Франції і його складових – п’яти академій, включно з Академією наук Франції.
Закон Польщі від 30 квітня 2010 року про Польську академію наук є ще однією відповіддю на Ваше запитання. В той самий день польський Сейм ухвалив ще й закон про принципи фінансування науки.
Можна позаздрити кількості "опікунів" науки, передбачених проектом закону. Це звичайно Кабінет Міністрів, профільне міністерство, інші центральні органи, 6 академій наук, Національна рада з питань науки і технологій, науковий комітет Національної ради, ідентифікаційний комітет з питань науки, національний фонд досліджень, наукова рада національного фонду досліджень, наглядова рада фонду, рада молодих вчених. Трохи не добрали панове-автори. Додали б іще десяток-два "опікунів". Тоді б у нас був прорив у науці. Важко тільки збагнути, як за такої кількості опікунів дитині залишитися з оком?
Тут Ви маєте рацію. Науковий менеджмент – надскладна справа, яку слід вести максимально прозоро і ні на йоту не ускладнювати туманом в очах суспільства, яке в решті-решт фінансує науку. Зазначений вище французький закон присвятив цьому питанню Главу ІІІ. Прозорості приділяє значну увагу і польський закон про академію наук Польщі.
До речі, щодо питання підзвітності. Французька академія наук звітує перед Рахунковою палатою Франції (Cour des Comptes). Все просто, зрозуміло і навіть елегантно.
Попри постійно озвучувані декларації щодо єдиних правил пенсійного забезпечення закон зберігає спеціальну пенсійну систему в даному секторі. Хоча ця проблема має регулюватися єдиним для всіх громадян пенсійним законом.
Підтримую. Перед законом всі рівні. Виходячи на пенсію, науковці стають такими ж самими пенсіонерами як і колишні водії громадського транспорту, депутати, лікарі, міністри фінансів, вчителі і віце-прем’єри – хоч всі вони і не будуть рівними в абсолютному розумінні. Але хоча б по закону і перед ним.
Запахом нафталіну несе від норм щодо права кандидатів чи докторів наук мати додаткову житлову площу або кімнату в розмірі до 20 м² із оплатою цієї площі в одинарному розмірі. Як приємно це чути науковцям. Не пригадаю тільки, чи це чути з часів Брежнєва, чи Сталіна.
Пане Вікторе, тут таки пахне нафталіном. Але ж це лише право, а не обов’язок держави надати цю кімнату. І не так то науковцям це приємно чути і бачити, коли є право, але немає змоги його реалізувати. Насправді вони блискуче роблять свою справу і десятиріччями поневіряються гуртожитками.
Сподіваюсь, що ці відповіді на Ваші запитання Ви прочитаєте і знайдете їх корисними, як і решта читачів.