Для росту інвестиційних вливань в переробний сегмент АПК є ряд сприятливих передумов, зокрема ситуація на сировинних ринках складається на користь експортерів сільськогосподарської сировини. В цілому, Agricultural Raw Materials Price Index, який складає Світовий банк, що відображає глобальні тенденції щодо зміни цін на сировину сільського господарства, виріс з 80 до 85 пунктів з січня поточного року. Ціни на пшеницю від початку року підвищились з 440 до 550 дол. за тонну або на 25%, що забезпечує країну стабільним потоком валюти. Зростання валютної виручки експортерів сільськогосподарської продукції, зокрема тих, які входять у вертикально інтегровані підприємницькі об’єднання, створює додаткові можливості для її реінвестування в оновлення основного капіталу переробно-харчових виробництв, що в середньостроковій перспективі дасть змогу знизити сировинну спрямованість аграрного експорту і вийти на світові ринки з готовою продукцією, тобто увійти в глобальні агропродуктові ланцюги доданої вартості. Перспективи нарощення експорту продовольчої продукції українськими виробниками пов’язуються також із зростанням чисельності населення у світі та відповідно рівня споживання, що забезпечує збільшення попиту на продукти харчування.
Загалом харчова галузь України через її мінімальну еластичність до зміни інвестиційного клімату в Україні продовжує бути привабливою для власників капіталів. Крім того, підвищення світових цін на зерно сприяє активізації ділової активності в переробному сегменті АПК та відповідно зростанню капіталовкладень в дану сферу. Зокрема, в 2017 році розмір капітальних інвестицій збільшився на 6% порівняно з попереднім періодом. Подібне зростання відбулось і в 2016 році (рис. 1).
Рис. 1. Капітальні інвестиції у виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів і їх питома вага в загальному обсязі капітальних інвестицій в переробну промисловість України*
*розраховано European Analytical Centre за даними Державної служби статистики України та НБУ
Тим не менше, якщо розглянути капітальні вкладення у порівняних цінах 2001 року, можна констатувати ситуацію, при якій протягом 2014-2017 років не відбувається збільшення, а навпаки має місце зменшення реальної величини капітальних інвестицій, що свідчить про уповільнення темпів модернізації та оновлення обладнання переробно-харчових виробництв, а номінальне зростання капітальних інвестицій відбувається в основному завдяки підвищенню вартості обладнання, що закуповується. Дана ситуація забезпечує лише 2-3% зростання валової доданої вартості у сфері АПК, тоді як для 7-10% зростання реальної доданої вартості потрібно збільшувати закупки обладнання у фізичному еквіваленті на 20-25% щорічно.
Що стосується питомої ваги капітальних інвестицій у виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів в загальній величині капітальних інвестицій в переробну промисловість в цілому, то значення даного показника знаходиться в межах 25-37% протягом 2001-2017 років. Фактично динаміка даного показника свідчить про те, що інвестиційна активність в сегменті переробно-харчових виробництв в цілому корелює з інвестиційними процесами в переробній промисловості в цілому.
Тобто, незважаючи на перетворення аграрного сектора в «локомотив» розвитку національної економіки, інвестиційного буму в секторі переробки сільськогосподарської сировини не відбулося, що свідчить про український рецидив «голландської хвороби», який і пояснює досягнення позитивної динаміки в національному АПК за рахунок виснажливого використання унікального за світовими мірками агроресурсного потенціалу.
За словами виконуючого обов’язки директора ДП «Укрспирт» Юрія Лучечка, надати нових імпульсів інвестиційній активності у переробно-харчовому сегменті АПК може налагодження виробництва біоетанолу на незадіяних площадках підприємств спиртової промисловості. Це стане можливим, якщо буде сформовано законодавчо-нормативне підґрунтя, яке регламентуватиме обов’язковість добавок біопалива до паливних продуктів. Це з однієї сторони дозволить підвищити інвестиційну привабливість підприємств спиртової промисловості і тим самим на порядок збільшити надходження інвестицій, а з іншої – вирішить багаторічну проблему забезпечення енергетичної безпеки країни через зменшення залежності від імпорту викопних вуглеводнів.