Ознакою висхідного розвитку економіки тієї чи іншої країни виступає прискорений розвиток машинобудування. Саме машинобудівна продукція створює значну кількість робочих місць в суміжних галузях. Значна питома вага машинобудування в структурі промислового виробництва та в загальному експорті країни свідчить про високий рівень інноваційно-технологічного розвитку і наявність в країні 5-го чи 6-го технологічного укладу. На початку 90-х років минулого століття Україна відносилася до групи країн з високим рівнем техніко-технологічного розвитку. Кризові явища в економіці та відсутність дієвого державного інструментарію підтримки наукоємних виробництв призвели до згортання потужностей в ряді сегментів промислового виробництва, які відзначалися високим рівнем використання інноваційних технологій. Особливо масштабним був спад виробництва у машинобудуванні – маркері інноваційної спрямованості господарського комплексу в цілому.
Занепад вітчизняного машинобудування і в останні п'ятнадцять років виступає прикметною рисою розвитку української економіки, що зумовлено відсутністю відповідної державної політики, яка б закладала стимули для інвестування проектів модернізації та реконструкції високотехнологічних виробництв та удосконалення техніко-експлуатаційних характеристик машин. В результаті Україна стала одним з основних імпортерів морально застарілого та частково фізично спрацьованого обладнання та транспортних засобів з високорозвинених країн.
Спад виробництва у галузі машинобудування призвів до руйнації цілих високотехнологічних ланцюгів промислового виробництва, згортання внутрішнього попиту на вітчизняну металопродукцію, поглиблення диспропорцій у відтворювальній структурі основного капіталу, що негативним чином відобразилося на темпах соціально-економічного піднесення та рівні зайнятості населення, особливо на найбільш урбанізованих територіях.
Відображенням інтенсифікації процесів деіндустріалізації господарського комплексу та посилення сировинної спрямованості національної економіки є зрушення в структурі українського експорту у 2016 порівняно з 2008 роком (рис. 1, 2).
Рис. 1. Структура українського експорту у 2008 році*
*розраховано за даними Державної служби статистики України
Якщо порівняти структуру експорту за 2008 та 2016 роки, можна відмітити, що частка експорту машин, обладнання та механізмів, електротехнічного обладнання скоротилась з 16% до 11,5%.
Паралельно зі скороченням поставок машин, обладнання та механізмів, електротехнічного обладнання збільшується експорт сільськогосподарської продукції з низькою доданою вартістю, це зокрема зернові та олійні культури, що використовуються іншими країнами як сировина для виробництва готових харчових продуктів та енергетичних ресурсів. Разом із тим, суттєво зросла питома вага експорту продуктів рослинного походження та жирів і оліїв.
Рис. 2. Структура українського експорту у 2016 році*
* розраховано за даними Державної служби статистики України
Яскравим відображенням посилення сировинної орієнтації розвитку національної економіки та поглиблення процесів деіндустріалізації у сфері матеріального виробництва є динаміка питомої ваги експорту сільськогосподарської продукції з низькою доданою вартістю та експорту продукції машинобудування в загальній структурі українського експорту (рис. 3).
Свого роду сировинний перегин в структурі експорту відбувся після 2013 року, коли частка продукції машинобудування почала знижуватися, а питома вага сільськогосподарської продукції з низькою доданою вартістю інтенсивно зростати. Якщо у 2013 році частка сільськогосподарської продукції з низькою доданою вартістю в структурі українського експорту становила 19,6%, у 2014 – 23,3%, то у 2016 – 33,2%. Натомість питома вага продукції машинобудування у 2013 році становила 16,3%, а у 2016 – 11,5%.
Рис. 3. Питома вага продукції машинобудування та продукції сільського господарства з низькою доданою вартістю в структурі українського експорту*
* розраховано за даними Державної служби статистики України
Так сталося, що в останні роки у зв’язку з наближеністю «олігархів від соняшника» та «олігархів від пшениці» до правлячої парламентської коаліції аграрний сировинний експорт отримує значну пряму та непряму державну підтримку, що крім посилення диспропорцій всередині вітчизняного АПК призводить до поширення проявів виснажливого землекористування та монокультуризації виробництва.
Натомість для машинобудування не сформовано навіть критично необхідного інституціонального підґрунтя для стимулювання нарощення внутрішніх та зовнішніх інвестицій в окремі його сегменти (приладобудування, верстатобудування, суднобудування). Відображенням чого є те, що обсяг капітальних інвестицій у розвиток машинобудування в Україні є недостатнім навіть для простого відтворення наявних основних засобів. Частка капітальних вкладень в дану сферу національного господарства знаходиться на рівні 2005-2006 років і коливається в межах 4% (рис. 4).
Рис. 4. Динаміка капітальних інвестицій у сферу машинобудування в Україні*
* розраховано за даними Державної служби статистики України
Позитивним моментом є факт того, що Уряд України прийняв рішення про виділення в 2017 році майже 550 млн. грн. (близько 20,5 млн. дол. США) для розвитку українського сільськогосподарського машинобудування. Закладена в бюджеті сума, в першу чергу, призначена для часткової компенсації вартості української техніки та обладнання, а також для стимулювання розвитку суміжних з сільськогосподарським виробництвом галузей.
Та найбільшого імпульсу розвитку вітчизняного машинобудування надасть комплексна реалізація Промислового Пакету Реформ, розробленого під керівництвом Голови Комітету ВРУ з питань промислової політики та підприємництва Віктора Галасюка. «Промпакет» включає такі ініціативи як експортно-кредитне агентство, індустріальні парки, безкоштовне приєднання до інженерних мереж та нова модель держзакупівель «Купуй українське, плати українцям!». Адже це здешевлення кредитів, податкові стимули для нових виробництв, доступність інфраструктури та нові ринки для виробників
Проект Закону №7206 «Купуй українське, плати українцям!» має особливе значення, адже він сформує інституціональні передумови для надання справедливої переваги української продукції над імпортною при здійсненні державних закупівель, що у коротко- та середньостроковій перспективі покращить торговельний баланс, зміцнить курс гривні та прискорить економічний ріст. Він на системній основі усуне невигідні для національної економіки та українців ситуації:
- закупівлі державними компаніями білоруських тракторів й комбайнів та французьких сівалок, а не аналогічних українських;
- замовлення комунальними підприємствами білоруської спецтехніки МАЗ замість кременчуцьких КРАЗів;
- купівлі НАК «Енергоатом» підйомно-транспортного обладнання у американських та чеських виробників, а не у краматорських СКМЗ й НКМЗ або у Харківського заводу підйомно-транспортного обладнання;
- підігрівання адміністрацією морських портів України голландським верфям, дискримінуючи Херсонські та Миколаївські «Смарт Мерітайм Груп»;
- боротьби Мінінфраструктури за списані німецькі електрички замість купівлі нових у Крюківського вагонобудівного заводу.
Абсолютно слушними також є пропозиції нардепів з РПЛ стосовно встановлення обов’язкової поетапної оплати/розумної передплати для високотехнологічних товарів з довгим циклом виробництва (передусім машинобудування), а також запровадження перспективного 3-5 річного планування державних замовлень для модернізації інфраструктури замість хаотичних точкових закупівель, штучно «заточених» під іноземних виробників.
Реалізація таких заходів переламає базовий тренд в інвестиційній активності українського бізнесу останніх років, коли найвища концентрація інвестицій має місце в галузях, прибутковість яких визначається нееквівалентним присвоєнням ренти при використанні мінерально-сировинного потенціалу, і надасть дієвих імпульсів відновленню колись традиційного для України потенціалу машинобудування.
Все це сформує передумови для суттєвого нарощення капітальних інвестицій у вітчизняне машинобудування і поступово зменшуватиме необов’язковий імпорт високотехнологічної продукції та збільшуватиме обсяги експорту української машинобудівної продукції. А це в підсумку перетворить Україну із сировинного придатку високорозвинених країн в самодостатнього гравця на світовому ринку високих технологій.