22 лютого місія Бартелемі приїхала в Ходорів, де дислокувалась Начальна команда Української Галицької Армії. До місії Бартелемі входили : від Франції генерал Бартелемі ( його дружина була з польської шляхти, і він виразно проштовхував польську лінію) , від Англії –генерал Картон де Віяр, від США- проф.Лорд., від Італії – майор Стобіль.У книзі « Спогади командарма 1917-1920», генерал –полковник Михайло Омелянович - Павленко, на той час Начальний командант Української Галицької Армії згадує: « Ген.Бертелемі вже мав між нашим вояцтвом вироблену славу нашого гострого противника. Ось тому я попросив полк. Курмановича довести до відома комісії, що для кращого перебігу наради бажано, щоби головував ген. Картон де Віяр.». Загалом, за спогадами М. Омеляновича - Павленка комісія, попри прихильне ставлення до українців представників Америки та Італії, перебувала під впливом ген. Бартелемі та його пропольської лінії. Комісії висунула вимогу про негайне перемир’я та завішення зброї, а також визнання лінії Бартелемі, яка передбачала мирний договір та відхід до Польщі Львова та території Дрогобицько-Бориславського нафтового басейну. Відповідь Начального команданта Української Галицької Армії М. Омеляновича - Павленка чітка : «… розмежувальна лінія може бути тільки на річці Сян».
Все ж задіявши політичні важелі впливу, Найвища Рада Антанти через політичне керівництво Західних областей Української Народної Республіки змушує Українську Галицьку Армію піти на перемир’я та завішати зброю. Наступальна ініціатива українських військ була втрачена, натомість польські підрозділи отримали перепочинок, змогли перегрупуватись, отримати вагоме підкріплення у військовій силі, зброї та боєприпасах. 2 березня 1919 року військові дії були відновленні. Бої відбувались з перемінним успіхом. Як мінімум двічі в ході Вовчухівської наступальної операції Українська Галицька Армія могла звільнити Львів.
Дуже показово, що як тільки ініціатива переходила до українських військ, відразу оголошувались вимоги від Антанти до політичного керівництва припинити військові дії. Звичайно були і тактичні прорахунки українського військового керівництва, які не дали можливості довести військові дії до перемоги та переламати хід українсько-польської війни.
І хоч головної мети не було досягнуто, Вовчухівська наступальна операція є яскравою сторінкою української військової історії та заслуговує на вивчення, дослідження та увічнення пам’яті про дійових осіб та загиблих Героїв.
Меморіально-пошуковий центр «Доля» спільно з Львівською обласною та Городоцькою районною владою в цьому році розпочинає спорудження Меморіалу Героям Вовчухівської наступальної операції поблизу м.Городок, с.Вовчухи та міжнародної траси Львів-Перемишль. Переконаний, що у 2019 році, на 100 –річний ювілей Вовчухівської наступальної операції ми проведемо урочисте відкриття Меморіалу. Наші сучасники та нащадки повинні знати свою історії та шанувати своїх Героїв.