Як з’явився кемп
Ідея створення сімейного кемпу виникла в межах одного з заходів проєкту «Право на сім’ю», який реалізується нашою організацією. Ми спілкувалися з батьками-вихователями, прийомними батьками, і виявилося, що зазвичай пропозиції щодо відпочинку надходять винятково для дітей в їхніх родинах. Пропозиція щодо оздоровлення надходить, як правило, тільки для влаштованих дітей, які мають статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а ще вони мають бути за віком старші шести років. Отже, у той час, як старші діти на відпочинку, батьки залишаються вдома з молодшими дітьми. І виходить так, що зібратись на відпочинок одночасно всім членам родини досить складно.
Самостійно організувати відпочинок для сім’ї, наприклад, із 10 дітей та 2 дорослих складно як фінансово, так і логістично. Лише на дорогу можна витратити близько 20 тисяч гривень. Така сума є досить значною для більшості українських родин. Тому фінансове забезпечення проживання та перебування на території кемпів є актуальним, і ми змогли взяти це на себе.
Щоправда, нині досить складно обрати належну інфраструктуру. Це стосується і фінансових, і безпекових питань у тому числі. Не всі готелі та бази готові йти на компроміси щодо кількості гостей та змінювати підходи, які стосуються проживання, організації харчування для дітей з урахуванням їх віку та особливостей вживання певних продуктів, дитячого дозвілля. І ці проблеми розв'язуємо ми.
Паралельно із пошуком локації триває пошук фахівців. Через повномасштабне вторгнення багато людей виїхало, і зараз відчувається певний дефіцит кваліфікованих кадрів. Тому ми довго шукаємо тих, хто зміг би у різний час працювати у таборі з дітьми та дорослими. Загалом на всю підготовку до моменту першого заїзду ми витрачаємо кілька місяців – і це дуже напружений час для всієї проєктної команди.
«Хмаринки» очікувань, власний простір і соціалізація
В перший день заїзду батьки пишуть на стенді кемпу свої очікування і зазначають, що саме вони хочуть отримати від перебування. Це так звані «хмаринки очікувань». Зазвичай найперше бажання: виспатися без тривог, бо більшість родин приїздить із прифронтових областей, де триває постійна загроза обстрілів. А діти навпаки – хочуть більше рухливих активностей.
Під час реєстрації кожного заїзду батьки заповнюють форму, у якій зазначають тематику навчальних заходів, яка для них актуальна і стосується виховання і розвитку дітей, змін нормативної бази, відновлення власного ресурсного стану. З огляду на ці відповіді й формується програма заїзду для батьків. До неї додаються дозвіллєві активності, серед яких фотосесія, басейн, чаювання, прогулянки, вільне спілкування, кіносеанси, дискотеки та інше.
Якщо хтось із дітей хоче побути на самоті, у власному просторі – ми не заважаємо. Наприклад, одна дівчинка у перший день три години пролежала в гамаку – їй було необхідно побути наодинці з собою.
Інший бік – соціалізація. У нас працює талановитий педагог, він має інвалідність. Приїхав хлопчик із подібною травмою. Вони познайомились, потоваришували, обмінялися телефонами. Завдяки такому спілкуванню дитина зрозуміла, що не варто соромитись чогось у собі, це можна прийняти й рухатись далі. І таких історій у кемпі безліч. Зі свого боку, ми намагаємося опрацювати кожну, підтримуючи тих, хто цього потребує – і великих, і маленьких.
Шість аркушів перезавантаження
Програму для батьків ми завжди обговорюємо з ними в перший день. Говоримо, що ми запланували вам ось таке, як ви на це дивитесь? Реакції різні, особливо на навчальні активності. Але в процесі обговорення наголошуємо, що навчальні активності – у першій половині дня, дозвіллєві – у другій. І якщо відвідування басейну або сімейна фотосесія збігаються з навчальними зустрічами, звичайно ж, віддаємо перевагу басейну і фотосесії.
Психологині, які працюють з батьками, створюють таку атмосферу, що встигають і навчальні заходи провести, і консультувати, і медитувати під деревами, і в басейн сходити. Або просто йдемо разом дивитися якийсь фільм, і це теж допомагає розслабитися та перезавантажитися. Загалом, дорослі мало чим відрізняються від дітей у плані розваг.
Крута ідея виникла минулого року: влаштовувати сімейні фотосесії. Про них ми попереджаємо родини ще до заїзду, пишемо у спільній групі: якщо ваша родина хоче виглядати якось особливо, подбайте про це заздалегідь, будь ласка. Ви б бачили цю підготовку і ці family-look! Вишиванки, вишиті сукні й спідниці, футболки з написами, виплетені коси й завиті кучері, вкладені стрижки - ця магія підготовки вирує в атмосфері з самого ранку й триває до вечора. Фотографії виходять теплі й щирі.
Щоб краще орієнтуватися і систематизувати усі активності у кемпі, ми складаємо розклад. Це таке полотно із шести аркушів, де розписано усе по локаціях і зайнятості для дорослих та дітей. Зокрема, малечі важливо розуміти, де їхні мама або тато, якщо їх немає в полі зору. Для них така ситуація може бути стресовою, адже вони звикли до певного сімейного побуту, а тут їх привезли на нову територію з іншими правилами ще й від батьків відокремили. В перший день перебування діти вишикувались біля дверей зали, де займались батьки, бо дуже потрібно було глянути на когось із батьків, обійнятись або просто помахати один одному. Дітей об'єднуємо в невеличкі команди, щоб і їм було комфортно, і педагоги могли кожному приділити увагу.
Батькам важливо розуміти, чим займаються їхні діти. Для цього їм надаємо інформацію по локаціях занять кожної команди дітей. За кілька днів до початку ми створюємо спільний чат і розміщуємо у ньому важливу інформацію, яка стосується умов проживання, дозвіллєвих зон, розкладу активностей, харчування тощо. Програму заїзду, всю діяльність і активності протягом кожного дня фахівці висвітлюють у спільному з батьками чаті у вигляді повідомлень, оголошень, фотографій та відео. Отже, наприкінці заїзду цей чат стає своєрідним альбомом зі спогадами. В цьому ж чаті батьки лишають свої відгуки та побажання команді або окремим фахівцям.
У кожної команди є педагоги, які з ними комунікують, працюють, грають. Для дітей важлива зміна діяльності й ми це враховуємо, плануючи дитячі активності: щось помалювати, щось поліпити, колись побігати, десь пострибати або просто посидіти на лаві під деревами… Ось для цього і потрібен розклад на шести аркушах.
Особливості комунікації: наводимо «місток розуміння»
Важлива роль комунікації у процесі організації табору. І вона вибудовується за кількома напрямками. По-перше, це локація, на якій проводиться табір. Часто найгучніше, що чули співробітники такої локації – це спів пташок зранку. Наші ж пташки дуже гучні, помітні й гомінкі, вони швидко пересуваються територією, їм в голову приходять цікаві ідеї та ще цікавіші засоби їх реалізації. Тому розповідаємо персоналу про те, що діти жваві зазвичай, бо їм все цікаво, і так вони освоюють територію.
По-друге, це комунікація з іншими відпочивальниками, які по-різному реагують на велику кількість гучних і веселих дітей. Їм також говоримо про дитячу активність і гомінливість, про те, що у разі бажання пригостити чимось дитину запитайте спочатку у батьків, чи можна це зробити, бо це – про повагу до дитини. Якось, коли завершився один із заїздів, і в локації знову пташки стали найгучнішими, до нас підійшла літня пара відпочивальників і запитали із сумом: а що, ваші діти вже поїхали? Бо з ними тут відчувалось життя, й вирувала енергія.
Важливо вибудувати цей місток взаєморозуміння і з батьками також. Інколи вони потребують більше часу на себе. Але повністю перекласти виховання та піклування про дітей на вихователів кемпу не вийде. Натомість програма кемпу допомагає знайти баланс.
Цікаво, що з дітьми найпростіше. Але для них важливо проговорити безпекові межі. Якщо хтось десь намагається їх порушити чи розширити, тут в роботу мають включатися як батьки, так і фахівці. Хоча, про все можна домовитися.
Минулого року діти дуже просили організувати дискотеку. Ми запропонували їм самим це зробити, з умовою, що все закінчиться у певний час. І, на мій подив, хлопчина, який взяв на себе організацію, за п’ять хвилин до завершення часу, оголосив, що це остання пісня, після того зібрав апаратуру і все. Адже довіра породжує відповідальність, вона допомагає дітям розвивати сміливість, креативність та самостійність.
Ось в такому форматі кемп «Перезавантаження» працює вже другий рік. Одна зміна триває шість днів. Цього року в одному із санаторіїв Волинської області ми плануємо таких дев’ять заїздів. Це гарна можливість трохи відпочити від буденності, розважитися, познайомитися з іншими родинами та обмінятися досвідом.
У такий спосіб ми формуємо велику батьківську спільноту, де всі розуміють один одного, спілкуються, допомагають. А ще – привертаємо увагу до питання підтримки родин, які приймають велику кількість дітей. Це заслуговує на шану і постійну підтримку з боку суспільства і держави.