ГоловнаБлогиБлог Сергія Жадана

Ґрунт

Фото: EPA/UPG

Оббиваєш цвинтарну землю з взуття.

Важку землю, непоступливу, приставучу.

Те, що тебе не згадають завтра – називається забуття.

Напиши потім щось від себе – а я озвучу.

Якщо вагаєшся – напиши так, ніби нотуєш сни.

Адже доки вона читає – все і триває доти.

Ґрунт схожий на вірш – помітиш лише восени

скільки в ньому правок і скільки в ньому роботи.

Ґрунт схожий на вірш, що не відпускає ніяк,

в якому жіноче ім’я не хоче ні з ким римуватись.

Як вона тебе називає? Знайомий вояк.

Хто вона для тебе? Ще одна з винуватиць.

Скажи щось від себе, а я передам –

я звик заспокоювати і передавати.

Час для сміху, так само як час для ридань

трапляються рідко, їх можна вважати дивами.

Оббиваєш землю з взуття, ніби чужу,

оббиваєш, наче хочеш її забути,

а не виходить, і говориш про жінку одну,

і немає більшої радості і спокути.

В мові завжди є місце любові, і ось там

ти тепер і знаходишся, доки довкола зиміє.

Я все передам, ти ж знаєш – я все передам.

Ти ж знаєш – вона не погодиться. Але зрозуміє.

Сергій Жадан Сергій Жадан , Поет, письменник, рок-музикант
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram