Поведінка Президента України Віктора Януковича взагалі виглядає як мінімум нездоровою. Рятуючи «м’яке місце Партії регіонів» він зраджує по черзі європейський і російський вибір. Так влаштована світова політична шахівниця, що влада має чітко визначатися, альтернативи немає хіба що «марсоінтеграція». Це було б схоже на Януковича. В цілому 65% українців підтримують європейську інтеграцію, точніше, європейські демократичні цінності. Після оголошення такої статистики навіть відверті проросійські пропагандисти з ПР на ток-шоу поводяться по-проєвропейському.
Очевидно, що неможливість геополітичного шпагату між ринком ЄС і Митним союзом змушує нас визначатися. Рішення буде залежати від того про яку Україну мріє середньостатистичний українець.
ЯКА ВОНА - УКРАЇНА 2030?
Через 20 років мені буде 50 і я, звичайно, уявляю іншу Україну, якісно кращу за ту, що бачу зараз у вікно. Вибори за виборами, ми маємо спрямовувати її історичний курс у те місце та умови, де буде комфортно і зручно моєму середньостатистичному співвітчизнику.
Аналізуючи базові дослідження соціологів, можна побачити основні риси «України – 2030». Громадяни прагнуть жити у над стабільній державі і не готові платити навіть тимчасовою нестабільністю за принципово краще майбутнє. Підтвердження - українські мирні ходи, демонстрації, навіть фірмові вітчизняні революції якісь теплі і неагресивні, місцями навіть іронічні та кумедні.
Про це свідчать і дослідження соціальних фобій українців: найбільше українці бояться зростання цін (74,7%), безробіття (71,9%) і невиплати зарплат і пенсій (56,8%), зростання злочинності (42%), зупинка підприємств (33,8%), голоду (33,6). Майже рівна кількість опитаних бояться масових вуличних заворушень (19,4%).
Встановлення диктатури в країні побоюються 13,8%, міжнаціональних конфліктів 12,1%, повернення до старих порядків 11,5%. Українці віддають перевагу «сильній руці» перед правою державою та громадянським суспільством: 48,2% українців згодні з думкою, що кілька сильних керівників можуть зробити для нашої країни більше, ніж усі закони та дискусії, лише 32,6% - не згодні з цим.
Стабільна держава, безамбітність нації, тепла родинна атмосфера, «сильна рука» і готовність пасивно чекати на прихід чергового месії – такі соціально-громадянські настрої українців. Моє враження – з таким настроєм і у Європу, з огляду на її соціально-економічний динамізм та конкуренцію, і «у Росію», з огляду на її «прожерливий геополітичний апетит» – зарано. В Україні, ще не сформувалося справжнє пострадянське покоління, амбітність і прагматичність якого, служитиме державі і її історії.
СРСР(о)
Тут треба говорити прямо, крок до митного союзу означатиме, що Янукович з усією своєю великою «донецькою сім’єю» запишуться у підмайстри до Володимира Путіна, й, разом почнуть «піднімати з попелу» СРСР. Нова назва СРСР(о). Пам’ятаєте, історія вже знала приклад такого переродження чи, скоріше, рейдерства у вигляді СДПУ(о). Не виключено, що цей проект в Україні і будуть представляти основні фігуранти тієї політичної справи. Без України, як писав Збігнєв Бзежинський, цей московський проект ніколи не матиме майбутнього, не матиме духу і переконливості. Це вже не буде історія відродження монстра - це буде банальний політичний проект, без ностальгії, без можливості жонглювати звершеннями СРСР у ВВВ, відродження після війни, першого польоту у космос і таке інше. Проте, сьогодні ВВП відхрещується від свого «задуму життя» і говорить про суто економічну доцільність. Він робить ставку на Митний союз, який, за його планами, повинен трансформуватися в Євразійський союз, а також Організацію договору про колективну безпеку, яка зміцнюється зараз Кремлем на противагу НАТО.
Ніхто не дасть жодного дня на роздуми для України, СРСР(о) буде будуватися у кращих традиціях індустріалізації. Так вже на 2012 рік намічено реформування органів Митного союзу, створення спец комісії з над національними повноваженнями, і. нарешті єдиний економічний простір. Відкиньте будь-які розмови про перспективу особливого статусу України в СРСР(о). Будь-які ініціативи по типу «3+1» - це прикрашання поступового і цілеспрямованого поглинання економіки і суверенітету країни. Це гарний фантик в який загорнуть отруту для знищення нашої незалежності. І СОТ можете засунути собі в те місце, яке з’явилося якось випадково на сайті ВРУ. Росія вже почала політику обережного шантажу. Згадайте цьогорічне літо: заходи для металургійної продукції, вето на поставки м`ясо-молочних підприємств, митні проблеми і демпінгові ціни.
Найближчі три роки газ усередині Росії буде дорожчати на 15% в рік, у бюджеті на 2012-й це вже закладено. В принципі, субсидування тарифу для населення наближається до кінця, що обурює росіян. Отже й від казок про знижки треба поступово відвикати. І Казахстан, і Білорусія, через цю реанімацію СРСР(о) вже опинилася в тому самому вже згадуваному місці: Мінськ отримує знижку на газ тільки за 50% акцій «Белтрансгазу», Казахстан потерпає від росту цін через митні угоди в рамках союзу, причому такий ріст становить від 20 до 200%.
Далі буде.