Куди піти працювати, щоб врятувати країну?

Для того, щоб врятувати Україну від Путіна, корупції, популістів, «совка» в головах, агентів (список можна продовжувати) кожен з нас готовий стати Президентом. Ну, в крайньому разі, народним депутатом України.

Втім, стільки гетьманів жодна булава не витерпить, навіть українська. Куди ж можна піти рятувати державу? Наприклад, у вас в будинку холодно. Рука тягнеться до соцмереж? Ось кілька інших варіантів вирішення проблеми. Вони не такі популярні, значно складніші і тому не надто «розкручені».

Роман Вибрановський Роман Вибрановський , Журналіст, керівник напрямку комунікації реформ Українського кризового медіа-центру. Ведучий програми "До справи" UA:Перший

Фото: e.kryzhanivsky/Depositphotos

Варіант 1: Стати директором теплокомуненерго. Це організації, які сьогодні готують теплові мережі до опалювального сезону. В них дуже цікава робота – працювати за тарифами, які «спускають» згори – з НКРЕКП та місцевих адміністрацій. Зібрані гроші (а також гроші за субсидії) передавати НАК «Нафтогаз України» за газ, а з решти «тарифу» оновлювати мережі та платити зарплати працівникам. Гроші від споживачів часом запізнюються, гроші від бюджету за субсидії – теж. Скільки запізнюється а скільки заховано – не знає ніхто. Відомо лиш що борги за газ тепловиків величезні в кожній області. Зате є на кого показувати пальцем: якщо «щось не так» – винен Київ. Головне, щоб не рахували скільки грошей використали для оновлення цих самих мереж. Бо наступним питанням буде «а як це зменшить рахунок споживача». До такого не готовий ніхто. Бо це споживач повинен економити за рахунок оновлення тих самих тепломереж, які зношені на 70% (!) відсотків. І без повноцінного обліку ніхто ніколи не зрозуміє куди втікає тепло і хто за нього платить. Все на чесності директора.

Варіант 2: Cтати журналістом. Йдеться не тільки про роботу на телебаченні, де можна лити світло на «зраду». Є й інші варіанти. Наприклад, для того, щоб використання тарифів на тепло трималося не лише на чесності директора теплокомуненерго , можна побудувати іншу систему нарахування цих самих тарифів. Зараз тепловики отримують те, що витрачають. В перспективі отримуватимуть прибуток з інвестицій. Вклав гроші в кращі труби – отримав можливість заробити. Це система, яка працює в країнах ЄС і яку розробили та майже почали впроваджувати в Україні. На відміну від схожих ідей в постачанні електрики ця конкретно має підтримку і серед незалежних експертів.

Але початок реформи зупиняє простий журналіст. Щоб відповідне розпорядження НКРЕ КП вступило в силу потрібно, щоб його надрукувала газета «Урядовий кур'єр». А вона відмовляється. Сила медіа значно більша, ніж нам здається.

Варіант 3: Стати головою ОСББ. На відміну від попередніх варіантів цей – реалістичний. Він дасть можливість на власному прикладі зрозуміти що таке з одного боку об'єднати людей (які хочуть все і безкоштовно) і боротися з монополістом (який хоче все). Робота дуже і дуже важка. Голови ОСББ, використовуючи недосконале (але діюче) законодавство, в стані порахувати як утеплити будинок, як інвестувати у власну ефективність, і як переконати багатоквартирний будинок що це – краще ніж «ЖЕК».

Деякі будинки в регіонах таким чином перетворили «хрущовки» в цілком модерні будинки, як з картинок з Німеччини. Це забрало роки роботи, але працює вже сьогодні …

Варіант 4: піти працювати в міністерство. Ще одна цілком реальна посада, яку можна зайняти на конкурсі – працівника директорату в одному з 10-ти міністерств, які оголосили конкурс.

Ідея Кабміну дуже проста – створити в міністерствах окремі «директорати» які будуть розробляти проекти рішень, норм, підзаконних актів. Вони будуть це робити це не за вказівкою «зама» який «веде тему», а за відкритими процедурами – з обговоренням, аналізом та фокусом на інтереси громадян. Власне, про суть реформи державного управління писали багато : міністерства повинні не «керувати галуззю» як в СРСР, а створювати єдині для всіх правила. Наприклад, правила які побудують повноцінні європейські взаємини на ринку постачання тепла – щоб не потрібно було щороку боротися за «опалювальний сезон».

Конкурс в міністерствах триває з вересня, анкет чимало, питання лиш в тому хто їх подає. Через розмір зарплати мабуть подалося чимало чинних працівників міністерств, через активну рекламу онлайн мабуть подалося чимало диванних активістів.

Але чи достатньо в нових директоратах буде справжніх професіоналів, які готові відстоювати власну думку, сперечатися, доводити свою правоту, долати спротив? Поки що в середовищі молодих спеціалістів, які знайшли себе в бізнесі та «третьому секторі», панує скепсис.

«Нас там не чекають», «Система не налагоджена», «Комунікації неправильно поставлені» – ось основні коментарі.

Скепсис зрозумілий, але проблема в тому, що нових людей ніхто і не чекатиме. Якщо би система могла сама себе змінити – конкурсу та фінансування ЄС не потрібно було б. Податися на роботу в новий директорат (як, зрештою, стати головою ОСББ) означає йти напролом. Незважаючи на спротив і на те, що система намагається зупинити реформи. Йти без чіткого розуміння результату, там і правда не чекають. Втім, якщо ви хочете «політичної волі» - таймінг прекрасний. На момент оновлення владної структури (2019-рік) можна буде якраз попрацювати, зорієнтуватися що можливо а що – ні, сформулювати пропохиції.

Ок, шансів щось змінити там дуже мало, але вони більші, ніж шанси змінити плани Росії щодо захвату України за допомогою коктейлів Молотова. Тобто вони є. І кожен, хто критикує та повчає має можливість спробувати.

Роман Вибрановський Роман Вибрановський , Журналіст, керівник напрямку комунікації реформ Українського кризового медіа-центру. Ведучий програми "До справи" UA:Перший