Її майбутній чоловік народився на Франківщині, у скромній та працьовитій родині. Опанувавши фах різьбяра по дереву, про що Василь мріяв з дитинства, чоловік пішов служити на строкову військову службу у частину морської піхоти, брав участь у спільних україно-американських навчаннях, був сильним і витривалим. Завдячуючи відмінним фізичним характеристикам, після завершення служби, Василь Семанюк почав будувати кар’єру правоохоронця, в структурі МВС він пропрацював понад 13 років. Тоді ж він і зустрів свою подругу життя – Анну.
«Ми дуже добре жили з Василем, тягнулися один до одного. Я з розумінням ставилася до особливостей його роботи, яку він справді дуже любив. Ще на початку нашого спільного життя командир підрозділу запросив мене на бесіду – розповів, що робота в «Беркуті» специфічна, складна й небезпечна, порадив мені всіляко підтримувати чоловіка, не сваритися, коли його нема вдома. Спочатку було тяжко залишатися вдома самій на Новий рік, на інші свята, та я знала, на що йшла, коли виходила заміж за міліціонера. А Вася ніколи не приносив додому службових проблем – на цю тему в нас було накладене табу…», - розповідає Анна Семанюк.
За рік після одруження в молодої сім’ї народився синочок, але за місяць і десять днів він помер від уродженої вади. «Ми цю трагедію пережили разом, згодом народилася Настя – і здолати біль від втрати первістка було легше, ніж тепер, коли ми з дитиною переживаємо втрату чоловіка й батька. Гадала, що свій хрест вже відносила…», - із сумом говорить дружина загиблого.
Кохана дружина та донечка були для Василя Семанюка найбільшою цінністю. Чоловік не втрачав нагоди, коли з’являвся вільний час, бути з родиною. Всі разом, вони виїжджали у відпустку чи на вихідні у село, допомагали батькам. Будували плани, мрії, жили щасливим життям.
«Востаннє, ми всією родиною приїхали на Великдень 2014 р. на гостини до батьків. Наступного дня Василь чергував. Я пішла з дитиною гуляти в місто, аж раптом зателефонував чоловік і попросив терміново скласти його речі, бо він має вирушати у відрядження на Харківщину, в Ізюм. Я йшла додому ніби в тумані, не пам’ятала, як складала сумку – адже з телевізійних новин знала, яке страхіття твориться на сході, у районі проведення АТО», - згадує Анна.
Жінка каже, що почути голос чоловіка – було чи не єдиною її потребою, доки Василь був на війні. «Йшла на роботу – телефонувала, ввечері перед сном ми зв’язувалися знову. Якщо Василь не відповідав, то в мене одразу починалася паніка, починала дзвонити його колегам. А вранці 29 травня зателефонувала і почула від нього: «Аню, зараз не можу говорити, ми переїжджаємо, поговоримо пізніше». Подумала: ввечері знову зателефоную, та в обід подзвонив його брат, сказав, що номер Василя недоступний, його хлопців – теж…».
Василь Семанюк загинув поблизу Слов'янська. Чоловік знаходився у гелікоптері Мі-8МТ Національної гвардії України, який після розвантаження харчових продуктів та проведення ротації особового складу, повертаючись з району гори Карачун, зазнав обстрілу, що вівся з лісосмуги, та був підбитий.
Указом Президента України № 543/2014 від 20 червня 2014 року, «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу», Василь Семанюк нагороджений орденом «За мужність» I ступеня (посмертно).
Вдома в Героя лишилась дружина Анна та 13-річна донька Настя. Анна Семенюк працює акушеркою у жіночій консультації. Жінка каже, що робота допомагає їй переносити горе втрати коханого чоловіка. «Якби сиділа вдома, то, мабуть, було б набагато важче. А на роботі – хтось розповість якусь історію, хтось поділиться своїм успіхом. Увесь день триває прийом, за справами забуваюся. А вдома донечка чекає, щоб разом зробити домашнє завдання», - говорить дружина загиблого. Його донька Настя, навчається у 7 класі, у вільний час вишиває бісером та хоче, як і батько, стати правоохоронцем.
Держава допомогла родині загиблого Василя Семанюка надавши компенсацію та житло, у якому, власними силами, Анна зробила ремонт та живе разом з донькою. Дівчинка швидко росте, тому у нагоді стануть речі і взуття. Давайте разом допоможемо дитині загиблого в АТО Василя Семанюка.
СЕМАНЮК АННА МИРОСЛАВІВНА ANNA SEMANIUK 4188370021308492
Люди допомагають людям! Кому допомагаєш ти?!