Саме цим та іншим питанням була присвячена лекція відомого українського історика Ярослава Грицака, яку він за традицією прочитав для київських студентів у стінах Києво-Могилянської академії. Погодьтесь, що цього разу пан Грицак постав перед аудиторією одночасно в сміливому і провокаційному амплуа. Він фактично свідомо одягнув маску Сократа, який, як ми знаємо, одним із перших зачепив тему поколінь та, куди правду діти, гостро критикував молодь за її розбещеність і погані манери.
Цікаво, що за Грицаком, молоді українці мають багато спільних рис із славнозвісних “baby-boomers” 60-х. Так, українська молодь:
Є чисельною. Це фактично останнє покоління, що у віковому співвідношенні складає більшість у порівнянні з іншими демографічними групами. Україна ще не перетворилась на «будинок для пристарілих», як це відбувається у Західній Європі, саме тому що її “baby-boomers” ще молоді.
Є освіченою: У порівнянні із своїми батьками українська молодь є безпрецедентно куди більш освіченішою. Про це зокрема свідчить статистика. Так протягом 2009-2010 рр. кількість випускників, що отримати дипломи вишів 3-4 рівня акредитації було понад 527 тисяч (у 1992 ця цифра складала всього 137 тисяч.) У цьому випадку мова не йде про якість освіти. Достатньо лише сказали, що сьогодні немає монополії на інформацію, а інформаційне поле є куди більш інтенсивніше, ніж 20 років тому.
Впервые выходят во взрослую жизнь целое поколение молодых людей, которые родились в Украине уже в период Независимости. Нынешние дети и подростки в настоящее время формируются и взрослеют в условиях независимой Украины, и, что также очень важно, в открытом мире без коммуникативных границ, без холодной войны и железного занавеса
— Вадим Омельченко, президент Института Горшенина
Є IT-поколінням: Проникність Інтернету серед молоді складає 96%.
Є прагматичною: Ровесники незалежності менше схильні до великих утопій, яким був зокрема комунізм.
З іншого боку, виникає парадокс: чому ж тоді покоління, що має, мабуть що, найбільший розрив із своїми попередниками та балато характеристик покоління 60-х веде себе як покоління «без голосу»?
Іншими словами, молоді українці не бунтують. Студентський рух є малочисленим. Згадаємо студентські протести у Франції чи Празі, коли молодь мала потужний революційний потенціал та на ділі зміщувало високих чиновників. Чому ж українські “baby-boomers” мовчать?
Аргументи на користь покоління О «зеро»:
інфантильність: Виявляється, молодь ще не набавилась своїми іграшками. Більшість із сьогоднішніх студентів не мали повноцінного дитинства. Згадаємо, в якій складній економічній ситуації перебувала Україна в 90-х рр., тому, не дивно, що дітям того часу довелось швидко дорослішати і тепер вони нібито намагається продовжити своє дитинство, відтягуючи момент початку самостійного життя, сидячи за партою.
молодь легко «скорумпувати»: Тобто їй легко нав’язати ті цінності, які існують у певній групі, мало молодих людей хочуть мати свою позицію.
ідентифікація: збірний образ молодої людини сьогодні це фактично російськомовний індивід, що вважає себе українцем. Він більший патріот ніж його батьки, що на словах, готовий йти на війну, хоча на ділі він веде її в соціальних мережах лайкаючи сатиричні-опозиційні матеріали.
У своїй лекції пан Грицак застосував влучну метафору Ортега-і-Гасета, порівнявши українську молоде покоління із караваном рабів, який вибрав свою власну траєкторію і прямують нею. Тільки який буде її пункт, остаточно призначення покаже час. В якій країні ми опинимось – покоління «ігреків» чи покоління «зеро», питання відкрите.