Як відомо, Росія намагається позиціонувати Гоголя як російського письменника, прозаїка, драматурга і “класика російської літератури”. З цієї причини іноді його твори навіть включають до програми зарубіжної літератури в Україні. Проте, якщо заглибитися у питання стає зрозумілим: Гоголь – українець.
Маніпулювання на ґрунті начебто російського походження Гоголя в основному базуються на тому, що він писав російською мовою. Тобто логіка така: людина пише російською, тому вона є росіянином. Саме тому, особливо у часи СРСР, в росіяни примусово записували усіх видатних людей, що жили на території «1/6 частини суходолу». Історію переписували, національну ідентичність стирали. Адже був «радянський громадянин», у якого спільне все: історія, культура, і досягнення.
Що стосується саме Миколи Васильовича, то усім відомий факт, що народився майбутній драматург у Сорочинцях Полтавської губернії. Окрім того, що письменник народився в Україні, він належав до українського козацького дворянського роду Гоголів-Яновських, пращуром якого вважається гетьман Правобережної України Остап Гоголь.
Також Микола Гоголь цікавився українською народною творчістю, був етнографом та збирачем українського фольклору. Це знайшло своє відображення у таких колоритних творах як цикл “Вечорниці на хуторі біля Диканьки» і «Тарас Бульба» від яких віє нашими звичаями, традиціями і атмосферою. До того ж, іронія в його творах залишається такою ж актуальною.
Росія привласнила собі всі досягнення Миколи Васильовича, виокремлюючи його постать як суто російську. В російськомовних джерелах можна побачити, що багато фактів із життя митця викреслено. Звичайно, тих, що пов’язують його з Україною і ілюструють його погляди. До прикладу, в російській версії Вікіпедії ставиться під сумнів, що Гоголь – з фамілії українського гетьмана, а всі згадки про українську сторону життя письменника частіше ігноруються. Але почитавши цитати інших діячів про Гоголя чітко вимальовується картина людини, яка «без пам’яті любила Україну». Суперечити очевидному – немає сенсу.
Наприкінці минулого року я мав нагоду відвідати Батьківщину культурного діяча – Полтавщину. Тому за власним досвідом можу сказати: місцевість дійсно надихаюча. Якщо вам близька творчість письменника, приїхати до Сорочинців і пройтися стежками Миколи Васильовича – обов’язковий пункт. На додаток для зручності є і туристичні маршрути Полтавщиною, наприклад на сайті «Мандруй Україною».
Нагадаю, нещодавно і Тараса Шевченка назвали російсько-українським поетом. Такі висловлювання є лише російськими наративами, які дискредитують досягнення нашої Батьківщини. Це звичайна дезінформація, яка демонструє лише те, що «північні сусіди» вміють красти. Не лише територію, а і історію.