Перша згадка про Жмеринку датується початком XVIII ст., тоді це було село Браїлівської волості Вінницького повіту Подільської губернії. Як місто вона була заснована між селами Велика та Мала Жмеринка у зв'язку з будівництвом у 1865 році станції на ділянці Київ-Балта (ділянку пізніше продовжили до Одеси). 7 червня 1870 року через станцію пройшов перший поїзд Одеса-Жмеринка-Київ, а з часом добудували залізничні гілки на Волочиськ (1871 р.) і Могилів-Подільський (1892 р.).
Під час української революції 1917-1921 роках Жмеринка деякий час була столицею УНР, адже тут, хоч і недовго, знаходився поїзд Директорії.
Ходить легенда, що коли російський цар Микола II побачив новий вокзал, то у захваті сказав: «Вот сукин сын!», але архітектор вокзалу Журавський сприйняв ці слова як незадоволення своєю роботою та застрелився.
До речі, з містом також пов'язаний цікавий персонаж — Остап Бендер з його словами “Последний настоящий город на земле - это Жмеринка”. Пам’ятник йому знаходився на вокзальній площі з 2001 по 2011 рік, коли під час реконструкції вокзалу його прибрали.
До Жмеринки їздять поїзди майже з усіх обласних центрів та приміські поїзди з Могилів-Подільського, Кам'янця-Подільського, Козятина та Волочиська.
Туристів зустрічає вокзал - пам'ятка архітектури і містобудування, зведеного у стилі українського модерну 1904 року побудови. Протягом 2011-2013 відбулася повна реставрація вокзалу, який входить у п'ятірку найгарніших вокзалів України. На пероні вокзалу торгують пиріжками (8 гривень), варениками і пельменями (по 20 гривень порція).
З іншої сторони станції розташована ще одна пам’ятка архітектури - приміська каса, яка є ровесницею вокзалу.
Вздовж колій по вулиці Одеській височіє костел св.Олексія, збудований у 1910 році. У 1936 році в приміщенні костелу вирішили обладнати електростанцію та демонтували башту костелу, під час робіт загинуло семеро людей. Електростанція так і не почала функціонувати - від вібрації труб руйнувалися стіни, тому костел пристосували під продовольчий склад. Сама башта костелу відбудована лише у 1986 році, про що свідчить пам'ятна табличка на будівлі.
В особняку графа Дмитра Гейдена працює історичний музей Жмеринки. Сам граф Гейден був полковником-білогвардійцем, у 1909 році став почесним громадянином Жмеринки за будівництво Жмеринської земської лікарні. За поворотом біля музею розташована земська лікарня (за деякими даними, то була залізнична лікарня до недавнього часу), на будівництво якої виділила гроші графиня Вікторія де Шуазель-Гуф'є.
А навпроти музею розташовується особняк княгині Мещерської.
За час існування Жмеринки в ній працювало 5 синагог, а зараз - лише одна. Перша синагога відкрилася в 70-х роках ХІХ ст. Якщо в синагогу ходили м’ясники – вона назвалася м’ясницькою, якщо ювеліри – ювелірною, в залежності від того, ким працювали прихожани.
Наприклад, на вулиці Валерія Брезденюка (колишня Радянська, перейменована в честь місцевого підприємця та художника, Героя України, який загинув 18 лютого 2014 року) розташована єдина діюча синагога Жмеринки — колишня синагога м'ясників.
Недалеко на вулиці Горького 21, розташована колишня синагога багачів, нині жилий будинок.
Як у більшості міст України, радянська влада духовні споруди знищувала, тому Жмеринка не стала винятком. В найбільшій синагозі міста (хоральній) зробили будинок культури, який там є і нині.
Навпроти Жмеринської міської ради розташована церква Олександра Невського, яка хоч збудована у 2003 році, але доволі гармонійно вписується в загальний вигляд площі.
Любіть Україну та подорожуйте залізницею!